Прислуговувати невістці чи бути свекрухою-стервом?

Прислуговувати невістці чи бути свекрухою-стервом?

04.07.14 08:17 0 457
Свого часу я багато натерпілася від свекрухи і дала собі слово, що ніколи не буду такою з невісткою. А тепер син заявив, що стервознішої свекрухи, ніж я, не знайти...

Вісім місяців тому мій син привів додому дівчину – Ірину. Це не перше його кохання, та я відразу зрозуміла, що до неї він ставиться по-особливому. Чому? Дівчина як дівчина, нічого особливого, – сіра миша. Але є одне велике «але»: Ірина – жахливе ледащо. За неї все роблять мама і бабуся, навіть білизну перуть. Вона ніде не навчається і не працює. У три виші вступала і кидала, так і не довчившись. На роботу кілька разів влаштовувалася, але через 2-3 місяці звільнялася, бо, бач, не подобається. Я терпіла півроку, як могла стримувалась, аби не перетворитися на стерво, а потім терпець скінчився – почала зриватися.

Якось попросила Ірину допомогти вечерю приготувати – картоплю почистити. А вона мені каже: «Навіщо її чистити, можна в кожушку зварити, і кожен сам собі почистить». Я її з кухні вигнала і зварила їй три картоплини в кожушку. Усім у тарілки розклала смажену картоплю, а їй – ці три картоплини. Син, як побачив, наче оскаженів: «Мамо, ти що, з глузду з'їхала?!» Я йому пояснила, що Іра захотіла картоплю в кожушку. Син помінявся з дівчиною тарілками, а мені потім сказав: «Ну ти й стерво, мамо!»

Після любовних утіх Іра щоразу йде у ванну й обов’язково залишає після себе величезну калюжу води на підлозі (спеціально чи що?). Я півроку за нею витирала, а потім не витримала і сказала, щоб сама прибралаа. А вона мені на це: «А навіщо? І так висохне». Тоді я сина змусила витерти. З тих пір невістка у ванну не ходить, а під час останньої сварки син мені заявив: «Ти їй навіть заборонила в ванну ходити!» Я заборонила? Та хай хоч цілий день хлюпається, мов качка! Але якщо насвинячила – хай прибере.

А перед Трійцею син заявив, що вони з Іриною вирішили жити разом і днями перевезуть її речі. На щастя, ми маємо ще одну квартиру, тож запропонувала молодятам оселитися там. Його реакція була абсолютно несподіваною: син розлютився, звинуватив мене в тому, що я його з дому виганяю, сказав, що завжди відчував, що у найвідповідальніший момент я його підведу. І ще багато різної гидоти наговорив. Я, звісно, розумію, що сказати прямо «Мамо, ми не хочемо займатися побутом, а хочемо, щоб ти нас обслуговувала», у нього нахабства не вистачило.

Увечері прийшов чоловік, і ми продовжили розмову. Розповіли синові, як ми раділи, що нарешті отримали окрему квартиру. Ми сиділи в боргах по вуха, але все одно запросили друзів і влаштували новосілля, аби з усіма поділитися своєю радістю. І тільки в цій квартирі ми жити по-справжньому почали, хоча нічого не мали, навіть телевізора. А синові пропонуємо двокімнатну квартиру з меблями і повним набором побутової техніки. Живіть, як хочете, ніхто у ваші стосунки сунути носа не буде. Так ні, вони самі хазяювати не хочуть! Слово за слово, і розмова перейшла у сварку. Відтоді син з нами не розмовляє. Удома не їсть. Приходить тільки ночувати, та й то не завжди. Його подружка більше в домі не з'являлася. На всі наші з чоловіком спроби помиритися син реагує гучним грюканням дверима. Ось я і думаю: у чому помилилася?

Я дуже добре пам'ятаю свої 20 років. Пам'ятаю, як свекруха бісилася від того, що я сплю до обіду замість того, щоб підхоплюватися вдосвіта і відразу хапатися за пилосос. А я працювала, навчалася та ще й була вагітна, і вважала своїм законним правом у вихідний день лежати в ліжку стільки, скільки заманеться. А свекруха все одно вдома сидить, і якщо вона такий затятий борець за чистоту, то може і в нашій кімнаті попилососити. Може, син із коханою і про мене так думають? Та мені зовсім не хочеться ще одну дитинку собі на шию вішати.

Тільки не подумайте, що мій син – безтолковий і не може дати собі раду. Він з восьмого класу почав підпрацьовувати, хоча ми від безгрошів’я особливо не потерпали. І зараз ніякої роботи не боїться, заробляє пристойно. Звичайно, хочеться, щоб прокинувся вранці – а у нього гарячий сніданок на столі, чиста сорочка в шафі. Мама все це забезпечить, а от дружина?

Я не зчулася, як стала свекрухою-стервом. Можливо, це моя помилка… Я дуже боюся втратити сина. Може, варто переступити через свою гордість і прислуговувати лінивій невістці?

Марія ОМЕЛЯНЧУК

Джерело: Сім’я і Дім
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Наступна новина: До міста Лева привезли ...

КОМЕНТАРІ