Єдина в Україні полонинська управа переймається проблемами вівчарів

- Я особисто обійшов усі полонинські угіддя. Переконався, в якому вони стані, оглянув зруйновані дощами й буревіями господарські будівлі, кошари, пішники, дороги. Насамперед необхідно було впорядкувати 6615 гектарів пасовищ. Вівчарі з надією сприйняли рішення районної ради щодо розподілу полонинських пасовищ, які перебуватимуть в їхньому тривалому користуванні. Бо ж, наприклад, тільки за останні три роки укладено більше 40 угод на оренду 3200 гектарів гірських пасовищ. У цьому році також орендовано 2250 гектарів, на котрих літують 15 тисяч овець, 600 коней, 300 корів, теличок і бичків.
Районна полонинська управа постійно бореться з рейдерством. Неприємно, що самозахоплення бескидів не турбує сільських біровів Широкого Луга, Лопухова, Вільхівців, Великої Уголькй, котрі не поспішають укладати з управою угоди на оренду використання полонинських зелених масивів.
Минулого року на полонині Турбат від загадкової епідемії стався падіж поголів'я худоби. Епідемія надто схвилювала тваринників Тячівщини та членів нашої управи. Тепер без «Обов'язкового припису ветеринарної державної служби» заборонено випасати худобу на високогір'ях, постійно проводиться щеплення.
Члени управи постійно мізкують над тим, аби вівчарі літували в облаштованих будиночках, не спали в нашвидкуруч зведених колибах, не виготовляли молочну продукцію в антисанітарних умовах, не харчувалися з немитого посуду... Мені часто доводиться оббивати пороги чиновницьких кабінетів, аби сивочолі ватаги були забезпечені пенсією, трудовим стажем, заробітною платнею. Надто хочеться покласти край нехлюйському ставленню до господарів полонин! Доже дійшло до того, що вівчарі змушені були брати собі в
помічники недосвідчених підлітків, які часто упродовж літа ризикують своїм життям. Полонини не прощають легковажності! Відтак
втрачається майстерність виготовлення якісної бринзи й вурди. Та й зелений туризм і рекреація занепадають: до полонинських бескидів перестають тягнутися туристи, любителі захоплюючих подорожей, мандрівок. Колись було цікаво заночувати побіля вівчарської яскравої ватри, овечого марадика, послухати оповіді й легенди вівчарів, почути тужливий звук їхньої вірної супутниці - трембіти...
- Хто тепер складає ядро досвідчених ватагів Тячівщини? - цікавлюся у Михайла Юрійовича.
-  Спираємося і покладаємо надії на Івана Сасина з ГІідплеші, Степана Жмурка з Грушова, Андрія Шкорку з Тернова, Михайла Ціпіня з Дубового. Ми організували в рідному Дубовому обласне свято «Весняний полонинський хід». Вперше провели його 2002 року. Цьогорічної весни також урочисто вшановували невтомних трудівників гірських бескидів: 45 ватагам вручено цінні подарунки - телевізори, радіоприймачі, пральні машини, грошові премії. Цікаві концертні виступи подарували відомі артисти, гурти музик.
Намагаємося робити все, аби правічна
вівчарська галузь розвивалася і в наші дні.