За флотським пактом – енергетична окупація?

У розпорядженні редакції «Дзеркала тижня» опинився проект міжурядової угоди, запропонований уряду України російською стороною, який вочевидь найближчим часом буде розглянуто і ухвалено до підпису. Принаймні всім підрозділам Мінпаливенерго було доручено терміново надати свої пропозиції щодо змісту проекту. Агентство УНІАН повідомило про те, що в ніч з 26 на 27 квітня відбулися переговори між головою уряду РФ Володимиром Путіним і віце-прем’єром Ігорем Сєчіним, з одного боку, та першим віце-прем’єром Андрієм Клюєвим, головою Мінпаливенерго Юрієм Бойко та міністром закордонних справ Костянтином Грищенко — з іншого. В.Путін заявив для преси, що Росія привезла у Київ масштабні пропозиції щодо однієї з галузей співробітництва. Ця заява, склад переговорників, а також джерела, з яких «ДТ» отримало проект угоди, запропонований російською стороною, говорять про те, що саме «попередньо досягнуті домовленості» лягли в основу проекту майбутньої міжпрем’єрської угоди.

Унаслідок існування в Російській Федерації конкуренції між президентом Медведєвим і прем’єр-міністром Путіним у московському Білому домі не могла залишитися непоміченою перемога Медведєва, втілена у домовленостях про пролонгацію перебування на території України ЧФ РФ ще на 25 років, за яку Україна отримає «віртуальні» гроші. А деякі її представники, можливо, і реальні.

Втім, медведєвський флотський трофей може видатися блефускуанським на тлі запланованого Путіним економічного бліцкригу.

У разі підписання проекту міждержавної угоди, який наводить «ДТ», В.Путін принесе Росії значно більший трофей — усю українську енергетику і, як наслідок, економіку. Причому не лише її газову та нафтову складові, а й електро- та ядерну енергетику, які, попри всі домагання, Україна берегла як зіницю ока. Саме вона могла бути як основою її експорту в Європу, так і альтернативою до спалювання такої невиправдано великої кількості імпортованого з РФ газу.

Проект міжурядової угоди, про яку йдеться, відкриває шлях до домінування російського менеджменту в українській енергетиці та домінування російських грошей в українській енергетиці, а також відкриває перед представниками влади обох країн найширші можливості для застосування (традиційних і «прогресивних») тіньових схем у цій сфері. Адже це зумовлює наявність великої кількості спільних підприємств, проектів, надання кредитів, а також зміну правил гри щодо юридичного оформлення і ставлення до власності РФ на території України.

Після можливої революційної зміни правил гри та перерозподілу власності, яка стане наслідком такої угоди, Партія регіонів де-юре може програти будь-які вибори, але де-факто завжди залишатиметься при владі. Принаймні керуватиме тим її сегментом, який їй залишить РФ.

Експрес-аналіз проекту міжурядової угоди про розширення стратегічного співробітництва в галузі енергетики дає підстави вважати, що росіяни у газовій сфері зацікавлені:

1. В отриманні доступу до внутрішнього ринку газу України, закупівлі та реалізації природного газу, заради чого передбачено створити СП. Нагадаємо, що аналогічне спільне підприємство між «РосУкрЕнерго» та НАК «Нафтогаз України» — «Укргаз-Енерго» — вже працювало на ринку газу України. Проте ні дивідендів, ні прибутку Україна від нього не бачила. Жодний паритет у менеджменті компанії не дав українській стороні можливості обстоювати свої інтереси. Утворивши подібне СП, «Газпром» фактично стане нарешті монополістом та визначатиме всі правила гри на українському газовому ринку.

2. У встановленні повного контролю над газотранспортною системою (ГТС) України , включаючи підземні сховища газу (ПСГ). Російські фахівці отримають право без перешкод контролювати будь-який об’єкт газотранспортної системи на території України без дзеркального надання таких прав українським фахівцям щодо об’єктів російської ГТС.

3. У гарантуванні Україною в односторонньому (!) порядку недоторканності власності господарюючих суб’єктів РФ, їх дочірніх підприємств та афілійованих товариств, які діятимуть на території України. Це означає, що ці підприємства не нестимуть, відповідно до законів України, відповідальності своєю власністю або коштами.

4. В односторонній відмові української сторони від імунітету проти судового розгляду, попередніх заходів щодо забезпечення позовних вимог та виконання судових рішень. Таким чином, Україна зобов’язується безапеляційно визнавати рішення будь-якого суду, наданого іншою стороною (приміром, Бабушкинського райсуду міста Москви?).

5. У ревізії всієї бази двосторонніх міжурядових угод, що закладають підвалини відносин у газовій сфері, відкриваючи дорогу до денонсації попередньо встановлених правил гри на газовому ринку.

6. У розмиванні відповідальності і впливу уряду на господарюючі суб’єкти шляхом впровадження приватноправової основи співпраці між ними. Таким чином може бути реалізована схема «тихої» передачі управління українською ГТС від НАК «Нафтогаз України» до «Газпрому» та безліч інших прихованих схем, пов’язаних з майновими і господарськими операціями.

У сфері нафти та нафтотранзиту Росія зацікавлена:

1. У безпосередній участі російської сторони в розробці та формуванні методики розрахунків тарифів на послуги з транзиту нафти по українських магістральних нафтопроводах, що є суто внутрішньою справою української сторони. Більше того, уповноважені органи РФ мають «давати добро» на розмір тарифів на транзитні послуги.

2. У збільшенні обсягів російської нафти на українському ринку і зобов’язанні української сторони сприяти цьому. Окрім газової «голки», Україну ще більше підсаджують на «голку» російської нафти.

У сфері електроенергетики Росія зацікавлена:

1. У проникненні у до цього часу контрольовану українською державою та українським бізнесом сферу. Насамперед Росія зацікавлена у спільному з українською стороною експорті електроенергії у треті країни. Таким чином Київ віддає один із небагатьох експортних ринків, який Україна могла б задовольняти самостійно.

2. У максимальному використанні потреб української енергетики у відповідному обладнанні, реконструкції ТЕС та ГЕС задля розміщення мільярдних замовлень не на українських, а на російських підприємствах.

У сфері атомної енергетики Росія зацікавлена:

1. В укладенні багаторічного контракту на ексклюзивні поставки ядерного палива для енергоблоків українських АЕС, кредитуванні та будівництві двох нових блоків за російським взірцем і застарілими технологіями.

2. У створенні СП з розробки Новокостянтинівського родовища урану в Україні та знятті державно-монопольних обмежень на участь російської сторони у цьому проекті. Нагадаємо, що поки що чинне законодавство не дозволяє іноземним суб’єктам брати участь у розробці таких стратегічних покладів цієї сировини.

P.S. Угоду про передачу геть усіх ларьків «Дзеркалу тижня» знайти поки що не вдалося…