Пожежа з потерпілими чи подвійне вбивство?
«Зріст 170 сантиметрів, обличчя кругле, міцної статури, сутулий, волосся із залисинами, на вигляд 60-65 років. Був одягнений у...» Саме таке орієнтування за декілька днів після жахливої події у Рівненському районі облетіло не лише всі чергові частини органів внутрішніх справ, а й шпальти газет та екрани телевізорів. Міліція Рівненщини звернулася до колег з інших областей і громадськості, сподіваючись з їх допомогою привідкрити завісу над таємничим вбивством 93-річної Марії та 71-річної Ніни з села Дерев’яне, яке спочатку видалося очевидцям звичайною пожежею. Нагадаємо, повідомлення про дану подію надійшло до МНСівців о п’ятій годині ранку 22 квітня. Сусіди повідомили, що в палаючому будинку, найімовірніше, перебувають дві літніх жінки. Їх тіла невдовзі таки знайшли, а працівники міліції під час обстеження встановили, що підпал оселі, певна річ, був свого роду «маскуванням» іншого жорстокого злочину... Адже тіла загиблих, навіть пройшовши через кількагодині кола вогняного пекла, зберегли ознаки насильницької смерті – черепно-мозкові травми.
Хто і навіщо? Ці запитання ані вдень, ані вночі не давали спокою не лише співробітникам райвідділу міліції, а й працівникам карного розшуку обласного управління. І вже невдовзі вони довідалися про існування «третього невідомого» – 69-річного племінника найстаршої господині будинку Петра. За однією з версій, він міг скоїти злочин, аби заволодіти грішми ні в чому не повинних родичів, за іншою – конфлікт міг спалахнути на грунті неприязних стосунків, бо незадовго до пожежі мати і донька хотіли вигнати його з будинку. Із Марією та Ніною Петро мешкав останніх декілька тижнів, загалом же був безпритульним. На певний час його пристанищем ставали «місця, не надто віддалені», де встиг побувати тричі, в тому числі й за вбивство у столиці. Після відбування останнього покарання він знову опинився на волі, яка причавила його тяжким ярмом бродячого життя... і прийшов на поріг оселі рідних людей, а ті сперечатися не стали... донедавна. Саме Петра Рачкелюка ось уже місяць розшукували правоохоронці, збившись з ніг та не втрачаючи надії...
І ось 17 травня сталося таке, чого навіть письменники-фантасти вигадати не змогли б. До чергової частини Рівненського райвідділу міліції зателефонували двоє хлопчаків – учнів шкіл обласного центру – і повідомили, що знайшли підозрюваного у подвійному вбивстві. Мало того – вони знайомі з ним уже майже місяць...
«Зоряний час» двох рівненських школярів
25 травня у двох школах Рівного – шостій і чотирнадцятій – було гамірно, як у вулику. Ще б пак, на урочисті «лінійки» сюди завітав сам генерал Ярослав Голомша – начальник УМВС України в Рівненській області, якого діти бачили лише на блакитних екранах та на сторінках періодики, його заступник Юрій Михальчук та начальник Рівненського райвідділу міліції Петро Єзгор. Міліцейські «керманичі» із величезним задоволенням виконали приємну і водночас незвичну місію – вручили нагороди учневі 9-А класу ЗОШ №6 Григорію Троневичу та семикласнику ЗОШ №14 Володимиру Кучеру. Наказ УМВС №239, який надовго запам’ятається «винуватцям» дійства, їх рідним, друзям та й обом шкільним сім’ям, озвучив Юрій Михальчук: «За надання дієвої допомоги органам внутрішніх справ у виявлення особи, що перебувала в розшуку за вчинення особливо тяжкого злочину, наказую нагородити...»
Григорій Троневич навіть не здогадувався, що увесь цей «сир-бор», усі ці гості та урочистості – на його честь. Вранці, збираючись до школи, він прасував білу сорочку і невдоволено бурмотів щось на зразок: «Останні дні навчання, хочеться канікул, а тут – знову форма!» Батьки ж синові про справжню причину свята нічого не розповіли, вирішили зробити сюрприз...
А Володимир Кучер хоч і знав, що його нагороджуватиме міліцейський генерал, але робити з цього сенсацію не став: «А що ми з другом такого зробили? Просто гуляли, просто познайомилися з безпритульним. А коли дізналися, що його шукає міліція, повідомили про його місцезнаходження...»
Бідолашного «бомжа» поселили у «свою» землянку
Виявилося, що увесь цей час підозрюваний у подвійному вбивстві Петро переховувався в обласному центрі. Він облюбував лісопосадку поблизу залізничної станції «Басів Кут». Саме там чоловіка вперше й зустріли двоє товаришів Григорій та Володимир. Вони часто бували у тих місцях, адже по інший бік лісосмуги розташоване футбольне поле, а обидва хлопчини, як і більшість їх ровесників, – затяті любителі поганяти м’яч.
– Ми гуляли, як завжди, – розповідає Григорій Троневич. – Побачили, що там якийсь дід лежить. Спочатку вирішили, що хтось просто прийшов переночувати. Але дід з’являвся часто, і ми почали з ним спілкуватися. Він казав, що його донька та зять почали пиячити і вигнали його з квартири. Ми пропонували зателефонувати в міліцію, щоб та допомогла. Гість відповів, що не треба цього робити, мовляв, міліція почне під нього «могилу рити», краще так доживе свій вік. Потім він попросив у нас картоплі, хліба, хто що може принести... Таку жалібну історію розповів. Нам стало його шкода. Кожного постав на його місце і теж пошкодуєш. Дід здавався нормальним. Дивлячись на нього, навіть не можна було подумати, що він міг вбити двох жінок...
Хлопці мало не щодня навідувалися до свого нового знайомого, який представився Петром Івановим з мікрорайону Ювілейного, що у Рівному. Приносили йому щось попоїсти, а дізнавшись, що йому немає де ночувати, запропонували поселитися у «своїй» землянці. Її приятелі викопали ще три роки тому, бавилися там у «цурка» та відпочивали... Згодом засипали яму, та для діда розчистили знову. Безпритульний чолов’яга часто кудись зникав, а потім знову повертався до нової «оселі» з нехитрими «пожитками» – одягом, матрацом та іншими речами. Невідомо, скільки б це тривало, якби одного дня Володимирові не потрапила до рук газета із фото «Іванова» – Рачкелюка.
– Я сказав мамі, що йду гуляти, а сам побіг хлопцям про це повідомити, – пригадує Володимир. – Ми відразу дістали телефон і набрали «102». А потім, як викликали міліцію, сиділи з ним говорили, щоб він нікуди не пішов...
За словами Григорія, йому відразу стало моторошно, але друзі повернулися до діда і вирішили його «сторожувати». Коли ж останній побачив міліцію, хотів було тікати, та одумався...
Пишаємося нашими синами!
Наразі, за словами начальника Рівненського РВ УМВС Петра Єзгора, Петро Рачкелюк заарештований Рівненським районним судом і перебуває в слідчому ізоляторі. Упродовж місяця, відколи його оголосили в розшук, Петро Якимович особисто двічі виїжджав із заступниками проводити відповідні оперативно-розшукові заходи на Волинь, працювали правоохоронці й в інших областях, але результатів, звичайно, це не дало...
– Думаю, що співпраця органів внутрішніх справ з цивільним населенням – одне з найважливіших питань, – зауважив у контексті останніх подій Ярослав Голомша. – Правильно спрацював механізм орієнтування населення і навпаки – населенням міліції. Вчинок двох учнів і ці грамоти, які вони сьогодні отримали, дають їм можливість при бажанні мати перше право вступити до вищих навчальних закладів системи МВС і в майбутньому обрати професію правоохоронця. Наші учні сповна виконали свій конституційний обов’язок громадянина України.
Рідні обох «новоспечених» героїв ними не натішаться. Мама Володимира Ольга від хвилювання не могла вимовити й слова, а мати Григорія Олена зауважила:
– Я переповнена повагою до сина, що він зробив правильний вчинок, що він тримається лінії тата, який служив у «Грифоні», дядька, котрий працював у дозвільній системі, та двоюрідної сестри, яка присвятила життя карному розшуку. Родинному тандему правоохоронців підростає гідна зміна!
Марина НОНКА,
ВЗГ УМВС
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: На Рівненщині чоловік мало ...
Наступна новина: На Рівненщині за розпивання ...
Хирургия в частной клинике: экспертное лечение и забота о вашем здоровье
Як правильно сервірувати стіл до сніданку?
Переваги смужок для депіляції
Як столи для барів і кафе здатні вплинути на дизайн закладів?
Переваги оцінки впливу на довкілля в Україні (ОВД)