Ми уже і забули, що означає слово «дефіцит». Адже супермаркети у нас наповнені всякою всячиною. Іноді навіть дивуємося, які нові товари з’являються в наших магазинах. Але чому долар став дефіцитним? Хіба цієї американської валюти останнім часом бракувало? У банках запевняють: причиною відсутності долара є відмова клієнтів приносити валюту до банку. Проте не можна з впевненістю сказати, що люди не здають валюту до банку. Під час фінансової кризи ціни зросли, а зарплати залишились на тому ж рівні. Тобто людям доводиться приносити свої валютні заощадження до банку. Щойно валюта у банку з’являється, її тут же продають. За якою ціною – це вже інша справа. Але ж продають! Тоді де решта доларів? Справа в тому, що долари – це папери, до того ж половина їх не підкріплені матеріально цінністю. Ми бачимо лише папір номіналом 1 долар і більше. А реальні гроші в електронному вигляді. Якщо на ринку створити дефіцит будь-чого, то вартість цього товару автоматично зростає. Те саме відбулось з доларами. Для підняття вартості американської валюти її забрали з України, тим самим створивши фінансовий вакуум. Діру, що утворилась, заповнили українською гривнею, яка одразу ж зменшилась в ціні через її надлишок. Тобто ріст долара в Україні відбувся не випадково. Із ростом долара почав рости і курс євро.
В Івано-Франківську налічується 102 банківські установи (а навіщо їх стільки?). В нашому місті навіть приказка побутує: «Не Франківськ, а маленький Цюріх». Так от, економічна криза спочатку мала вплинути саме на банки. А оскільки багато цих установ – філії європейських банків, то щоб врятувати свої відділення, Україні запропонували взяти кредит в Міжнародному валютному фонді. Обов’язковою умовою кредиту було замороження заробітних плат та соціальних виплат на 2 роки. Уже сама умова мала б насторожити чиновників. Та кредит у сумі 16,5 мільярда євро все-таки вирішили взяти. Хоча нардепи проголосували проти поправки «антикризового закону» про замороження заробітної плати, чомусь в президента на столі цей закон з’явився на підпис уже з поправкою зовсім випадково. А якщо стоїть підпис президента України, то не викрутитись. Так от, дав нам МВФ кредит, який нібито мав зберігатися для підтвердження платоспроможності банків (а відсотки за нього все одно ж доведеться сплачувати). Та кредит розійшовся по банках, які потрапили в список Нацбанку України. Тобто реально отримали кошти українські філії закордонних банків, щоб ті не збанкрутували.
Після отримання коштів, здавалося б, курс долара і євро мав йти донизу. Та не так сталося. Валюта і далі піднімалась в ціні. А на стендах банків маржа від ціни купівлі і продажу долара подекуди складала понад 1 гривню. Тоді і люди перестали нести валюту до банків, і самі долари почали кудись щезати. Ухвала Нацбанку №319 за жовтень–листопад ввела обмеження маржі на рівні 3% та граничне відхилення курсу купівлі-продажу наявної валюти від офіційного курсу НБУ на рівні 1,5%. Але ж банки не будуть працювати собі у збиток! Вони почали брати у клієнтів комісійні за купівлю валюти. Комісійні коливались від 2 до 30% (!). Постановою Нацбанку №408 від 2 грудня 2008 року обмеження на маржу були зняті. І банки почали встановлювати довільну різницю між ціною купівлі і продажу долара. До речі, деякі навіть не зняли комісійні, хіба що дещо їх зменшили.
Після різкого підйому курсу долара в жовтні відбувся такий же різкий спад. Тоді клієнти банківських установ кинулись забирати свої заощадження в доларах, та не змогли. Дотація банкам від держави у вигляді коштів кредиту МВФ ніяк не сприяла поверненню довіри клієнтів. Чи то пак, навпаки! Банки гроші не віддавали. Мотивували вони це банальною причиною: «Треба вберегти клієнтів від них самих же». Тоді і була втрачена довіра до установ, які не хочуть повертати потом зароблені гроші. Навіть зараз існує проблема повернення коштів. Вклади у доларах клієнтам повертають лише в національній валюті, пояснюючи все відсутністю «баксів». Свою фінансову кризу банківські установи мотивують масовим вилученням депозитних заощаджень клієнтами. Але ж яку частку доходів складають в банках депозити, якщо працівники цих установ запевняють, що депозити потрібні лише для надання кредитів? А кредити перестали зовсім видаватися. Виняток лишень для постійних клієнтів. І то відсоток за кредитами складає 30-50% (!). Хіба його можна повернути! Кредитний баланс на картках також зменшили в кілька разів, деякі навіть зовсім анулювали. То де ж банки тримають капітал, який вони заощаджують? Не виключено, що він накопичується на чиємусь рахунку в одному з надійних швейцарських банків.
Взяти кредит – взяли. А як його віддавати? А віддавати кредит будуть за рахунок державного бюджету. Для того, щоб він наповнився, доведеться скорочувати соціальні виплати, кількість працівників, заробітні плати (це вони про заборону збільшення підписали, а про зменшення слова не було). Тобто доведеться простим українцям тугіше затягнути паски та з свого гаманця викладати гроші для повернення кредиту МВФ, та ще й з відсотками. Отже, ми фінансуємо банки, які й так є не бідними установами.
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Джерело: http://www.wk.if.ua/
Попередня новина: «Газпром» таки не пустив ...
Наступна новина: Луцькі «тролейбусники» ...
Хирургия в частной клинике: экспертное лечение и забота о вашем здоровье
Як правильно сервірувати стіл до сніданку?
Переваги смужок для депіляції
Як столи для барів і кафе здатні вплинути на дизайн закладів?
Переваги оцінки впливу на довкілля в Україні (ОВД)