Однак владці якось «забули» представити відому громадську діячку, кіно- та фотоаматорку (перша персональна виставка світлин відбулася у Львові ще 1935 року!) до державної нагороди. Їх у нас зазвичай отримують інші люди за інші заслуги. Не зуміли навіть володарці гран-прі міжнародного кінофестивалю, людині-літописцю Волині (і в світлинах, і в книгах мемуарів) присвоїти звання почесної лучанки. Певне, це думають зробити вже до столітнього ювілею.
А тим часом Ірина Левчанівська проживає у квартирі, яку отримала ще 1942 року. Правда, коли повернулася до Луцька радянська влада, то комусь це невеличке помешкання, надане німецько-фашистськими окупантами, здалося завеликим. Тож туди підселили ще одну сім’ю.
А вже українська влада спромагається хіба що на гучні вітальні слова – і з нагоди 80-ліття, і з приводу 95-річчя. Де там, до створення належних умов для славетної громадської діячки, іменем матері якої – сенаторки Олени Левчанівської – таки зуміли назвати одну із луцьких вулиць... Ірина Олександрівна продовжує «перебиватися» у комірчині, що в будинку навпроти Свято-Троїцького собору. Час від часу вона чує про пільги і славослів’я на адресу ветеранів НКВС, «партії Леніна». Їх рідна влада (за те, що боролися проти України?) вшановує не так, як тих, хто відстоював упродовж усього свого життя українські національні ідеали.
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Джерело: http://www.pravda.lutsk.ua
Попередня новина: Сплачувати кредит чи ...
Наступна новина: Ковельський депутат назвав ...
Преимущества быстрых займов на карту онлайн
Український бренд дизайнерського одягу CAT ORANGE
Talvi Ukraine объявляет грандиозные скидки на Black Friday
Коли потрібна термінова консультація педіатра?
Услуга "Семейный водитель": Ваше спокойствие и безопасность ваших детей