Ми уже і забули, що означає слово «дефіцит». Адже супермаркети у нас наповнені всякою всячиною. Іноді навіть дивуємося, які нові товари з’являються в наших магазинах. Але чому долар став дефіцитним? Хіба цієї американської валюти останнім часом бракувало? У банках запевняють: причиною відсутності долара є відмова клієнтів приносити валюту до банку. Проте не можна з впевненістю сказати, що люди не здають валюту до банку. Під час фінансової кризи ціни зросли, а зарплати залишились на тому ж рівні. Тобто людям доводиться приносити свої валютні заощадження до банку. Щойно валюта у банку з’являється, її тут же продають. За якою ціною – це вже інша справа. Але ж продають! Тоді де решта доларів? Справа в тому, що долари – це папери, до того ж половина їх не підкріплені матеріально цінністю. Ми бачимо лише папір номіналом 1 долар і більше. А реальні гроші в електронному вигляді. Якщо на ринку створити дефіцит будь-чого, то вартість цього товару автоматично зростає. Те саме відбулось з доларами. Для підняття вартості американської валюти її забрали з України, тим самим створивши фінансовий вакуум. Діру, що утворилась, заповнили українською гривнею, яка одразу ж зменшилась в ціні через її надлишок. Тобто ріст долара в Україні відбувся не випадково. Із ростом долара почав рости і курс євро.
В Івано-Франківську налічується 102 банківські установи (а навіщо їх стільки?). В нашому місті навіть приказка побутує: «Не Франківськ, а маленький Цюріх». Так от, економічна криза спочатку мала вплинути саме на банки. А оскільки багато цих установ – філії європейських банків, то щоб врятувати свої відділення, Україні запропонували взяти кредит в Міжнародному валютному фонді. Обов’язковою умовою кредиту було замороження заробітних плат та соціальних виплат на 2 роки. Уже сама умова мала б насторожити чиновників. Та кредит у сумі 16,5 мільярда євро все-таки вирішили взяти. Хоча нардепи проголосували проти поправки «антикризового закону» про замороження заробітної плати, чомусь в президента на столі цей закон з’явився на підпис уже з поправкою зовсім випадково. А якщо стоїть підпис президента України, то не викрутитись. Так от, дав нам МВФ кредит, який нібито мав зберігатися для підтвердження платоспроможності банків (а відсотки за нього все одно ж доведеться сплачувати). Та кредит розійшовся по банках, які потрапили в список Нацбанку України. Тобто реально отримали кошти українські філії закордонних банків, щоб ті не збанкрутували.
Після отримання коштів, здавалося б, курс долара і євро мав йти донизу. Та не так сталося. Валюта і далі піднімалась в ціні. А на стендах банків маржа від ціни купівлі і продажу долара подекуди складала понад 1 гривню. Тоді і люди перестали нести валюту до банків, і самі долари почали кудись щезати. Ухвала Нацбанку №319 за жовтень–листопад ввела обмеження маржі на рівні 3% та граничне відхилення курсу купівлі-продажу наявної валюти від офіційного курсу НБУ на рівні 1,5%. Але ж банки не будуть працювати собі у збиток! Вони почали брати у клієнтів комісійні за купівлю валюти. Комісійні коливались від 2 до 30% (!). Постановою Нацбанку №408 від 2 грудня 2008 року обмеження на маржу були зняті. І банки почали встановлювати довільну різницю між ціною купівлі і продажу долара. До речі, деякі навіть не зняли комісійні, хіба що дещо їх зменшили.
Після різкого підйому курсу долара в жовтні відбувся такий же різкий спад. Тоді клієнти банківських установ кинулись забирати свої заощадження в доларах, та не змогли. Дотація банкам від держави у вигляді коштів кредиту МВФ ніяк не сприяла поверненню довіри клієнтів. Чи то пак, навпаки! Банки гроші не віддавали. Мотивували вони це банальною причиною: «Треба вберегти клієнтів від них самих же». Тоді і була втрачена довіра до установ, які не хочуть повертати потом зароблені гроші. Навіть зараз існує проблема повернення коштів. Вклади у доларах клієнтам повертають лише в національній валюті, пояснюючи все відсутністю «баксів». Свою фінансову кризу банківські установи мотивують масовим вилученням депозитних заощаджень клієнтами. Але ж яку частку доходів складають в банках депозити, якщо працівники цих установ запевняють, що депозити потрібні лише для надання кредитів? А кредити перестали зовсім видаватися. Виняток лишень для постійних клієнтів. І то відсоток за кредитами складає 30-50% (!). Хіба його можна повернути! Кредитний баланс на картках також зменшили в кілька разів, деякі навіть зовсім анулювали. То де ж банки тримають капітал, який вони заощаджують? Не виключено, що він накопичується на чиємусь рахунку в одному з надійних швейцарських банків.
Взяти кредит – взяли. А як його віддавати? А віддавати кредит будуть за рахунок державного бюджету. Для того, щоб він наповнився, доведеться скорочувати соціальні виплати, кількість працівників, заробітні плати (це вони про заборону збільшення підписали, а про зменшення слова не було). Тобто доведеться простим українцям тугіше затягнути паски та з свого гаманця викладати гроші для повернення кредиту МВФ, та ще й з відсотками. Отже, ми фінансуємо банки, які й так є не бідними установами.
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Джерело: http://www.wk.if.ua/
Попередня новина: «Газпром» таки не пустив ...
Наступна новина: Луцькі «тролейбусники» ...
Преимущества быстрых займов на карту онлайн
Український бренд дизайнерського одягу CAT ORANGE
Talvi Ukraine объявляет грандиозные скидки на Black Friday
Коли потрібна термінова консультація педіатра?
Услуга "Семейный водитель": Ваше спокойствие и безопасность ваших детей