Якщо у 2004-му, в часи Помаранчевої революції, люди виходили на вулиці під гаслами „Свободу не спинити!” та „Разом нас багато – нас не подолати!”, то нинішні протестні гасла відчутно радикальніші – „Дістали!” і „Геть усіх!”.
В українських верхах побоюються стихійних масових заворушень, спричинених фінансово-економічною кризою.
З інформації, яка просочилася в газету «Коммерсантъ-Украина» із закритої частини розширеної колегії МВС у п'ятницю, перший віце-прем’єр Олександр Турчинов там сказав: "Користуючись тим, що в залі немає нікого зі сторонніх, із усією відповідальністю вам заявляю: ми знаходимося в умовах близької трагедії, в умовах воєнних дій».Хаос, який насувається унаслідок світової кризи, на думку пана Турчинова – «правої руки» Юлії Тимошенко і в уряді, і в БЮТ – «неможливо зупинити без сильної влади. І стрижнем цієї влади у всіх країнах є МВС».
«Першою реакцією певної частини населення на серйозні проблеми буде бажання вирішити їх незаконним чином. І ось на цьому етапі ми повинні поставити заслін», – заявив перший віце-прем’єр перед учасниками колегії МВС.
Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко його підтримав: "Ми дійсно входимо в особливий режим життя країни. У першу чергу, через економіку, у другу – через вибори, що наближаються... Ми повинні діяти за законом і подолати в собі страх політичних звинувачень. Тому указ номер один – забути про політику. Плювати, що скажуть про нас завтра! Діяти за законом і нічого не боятися!"
Чи означає це, що міліцію готують до силового протистояння з громадянами у випадку спалаху епідемії стихійних протестних акцій, не санкціонованих владою, сказати важко.
На ситому Заході у зв’язку з кризою протестувальники вже б’ють вітрини і палять автомобілі. У нас, на щастя, ще до такого ще дійшло. Лише автомобілісти трохи поперекривали дороги, поклаксонили під вікнами владних кабінетів, та робітники захопили підприємство на Херсонщині.
Тим часом соціологи стверджують, що до вуличних протестів нині готовий кожний шостий громадянин України, тоді як напередодні «помаранчевих» подій до протестів був готовий лише кожний двадцятий.
Відтак ймовірність некерованих акцій протесту громадян, незадоволених владою, нині утричі вища, ніж чотири роки тому. Причому акції, які вже відбулися наприкінці минулого - на початку цього року, продемонстрували, що люди організовуються стихійно, без участі політичних партій. Не виключено, що коли цей процес набуде критичної маси, може статися вибух.
Невипадково ж лідер Партії регіонів Віктор Янукович минулого четверга у Верховній Раді закликав терміново міняти владу, домовлятися про позачергові президентські і парламентські вибори, не чекаючи, «коли нас з вами люди винесуть з цього залу».
Тому розмірковування над питанням, за що у випадку посилення економічної і політичної кризи у країні візьметься пересічний українець: за сапку, щоб обробляти «фазенду», чи за вила, щоб «виносити владу», вже не видається недоречним.
«Чи існує в Україні загроза соціальних бунтів і як їм можна запобігти?» – з таким запитанням ми звернулися до народних депутатів від Івано-Франківщини, а також депутатів обласної і міської рад.
Роман ТКАЧ, народний депутат України, фракція „НУ-НС”:
Аналізуючи перебіг кризи, я вважаю, що вона може мати і страшні наслідки, розвиватися за песимістичним сценарієм. Маю на увазі економічні мітинги, бунти, протести, погроми... Як це вже в Європі відбувається.
Сьогодні часто порівнюють кризу з тим, що було в 90-х роках. Але цього робити в жодному разі не слід. Сьогодні – інші люди... Тоді ми щойно вийшли із „совка”, люди були звиклі до дисципліни, ще був страх. Тепер суспільство інакше, молодь виросла в інших умовах, побувала за кордоном, побачила, як там люди живуть, а головне – всі зрозуміли, що таке гроші, потримали їх в руках, навчилися їх заробляти і витрачати. І коли вони відчувають, що можуть позбутися своїх важко зароблених грошей, думаю, вони будуть захищати їх до останнього.
Тому конфлікти дуже можливі, але я впевнений, що до насильства не дійде, українці мають здоровий глузд.
Що ж робити людям? Надії на владу мало. Якщо в інших країнах влада перейнята серйозним аналізом ситуації, розробляє шляхи виходу з кризи, прораховує різні варіанти, то в нас – нічого цього немає. Думаю, треба покладатися передовсім на власні сили. У першу чергу, треба брати листок паперу і рахувати родинний бюджет. Видатки, швидше за все, будуть переважати. Тому виходи два: або скоротити витрати, або подумати, як збільшити доходи.
За моїми особистими відчуттями, галичани ніколи не надіялися, не надіються і не будуть надіятися на владу. Принаймні 90 відсотків галичан. І в цьому сьогодні, певно, плюс. От я сам живу в селі, і тому скажу так: час перепросити город і сапку, скоро весна... Може, хтось дорікне мені за ці слова, але такий один із виходів. Бо коли ми вже дійшли до того, що помідор у нас турецький, а картопля польська, то що залишається?
Дмитро ШЛЕМКО, народний депутат України, фракція БЮТ:
З точки зору теорії, соціальні бунти завжди можливі, тому що ніколи не знаєш, як люди можуть реагувати на ті чи інші політичні виклики. Але з точки зору реалій і тієї практики, яка є, настільки люди в Україні розумні, що вони прекрасно усвідомлюють: жодна влада, яка би не прийшла сьогодні, також не зможе щось зробити, коли знаходиться в ситуації, яка склалася не тільки всередині України, але й за її межами.
Весь світ в однаковій ситуації: і мільйони людей в Америці, і сотні тисяч у Європі сьогодні теж стають безробітними, так само їхні соціальні стандарти не поліпшуються. Аналогічно виникають проблеми і в банківській сфері. Надзвичайно серйозні проблеми у виробничій сфері. І перші спроби тих некоригованих бунтів, які відбулися, показали, що це нічого не дає.
Сьогодні такі заяви, як заява Януковича, і орієнтацію на соціальні бунти я особисто би вважав провокацією. Таких людей зразу треба притягувати до відповідальності. Бо якби вони пропонували програму виходу, а цю програму не приймали, або вони бачили б, що можна зробити і казали, що робити, і люди це підтримували, а влада не хотіла цього робити, то справді тоді можна до чогось такого вдаватися…
Я думаю, не буде у нас бунтів. У нас буде реальна ситуація роботи, починаючи від виробника і закінчуючи урядом.
Зіновій ШКУТЯК, народний депутат України, фракція «НУ-НС»:
Я думаю, що якщо ситуація і далі буде так погано розвиватися, як вона розвивається, то це теоретично допустимо. Можуть виникнути такі умови, за яких люди почнуть так звані соціальні бунти.
Це може бути, наприклад, у такому вигляді, як у Херсоні, коли люди захопили завод, коли вимагають, щоби в одного відібрати і дати у власність іншому тощо. Тут фантазія вже буде необмежена. Якщо такий процес почнеться, кожен тоді буде фантазувати на цю тему, як тільки захоче.
Але щоб цього уникнути, треба, по-перше, говорити людям правду. По-друге, реально показати людям, який стан в економіці, які реальні дії треба робити, щоби поправити ситуацію. Потрібно розробити антикризовий план, якого сьогодні немає навіть в проекті. І працювати, а не казки розказувати сьогодні одні, завтра інші, післязавтра ще якісь інакші.
Тобто немає інших рецептів, як наполегливо працювати, щоби змінювати ситуацію на краще, в крайньому випадку - стримувати негативний вплив фінансово-економічної кризи. Але одночасно і чесно пояснювати суспільству, що насправді робиться.
Андрій РОМАНЧУК, депутат Івано-Франківської обласної ради, фракція «Наша Україна»:
– На мою думку, в Україні вже почалася суспільна стурбованість проблемою кризи. З усіх експертних висновників, з аналітики економічної і фінансової, яка існує зараз у світі і в Європі зокрема, Україна виявилася найменш готовою до такої кризи, і ті процеси, які відбуваються в нашій державі, насправді відбуваються з досить серйозною прогресією.
Власне, на цьому й базується моє переконання, що люди, які мали роботу, мали чим прогодувати свої сім’ї, – в пошуках альтернативи. Чи то іншого місця роботи, чи то іншого способу заробітку. Дехто вдається до якихось кримінальних моментів. Але насправді, якщо подивитися навіть на повідомлення ЗМІ, то соціальні вибухи уже відбуваються (наприклад, захоплення підприємства), хоча поки що не масового характеру.
Влада, у свою чергу, не дає ніякої альтернативи, не пропонує абсолютно жодного шляху і розуміння. Тому пік економічної і фінансової кризи у нашій державі буде припадати десь на квітень-травень цього року. Це не те, щоб дно, але пік незадоволення і пік падіння ВВП, бюджету. І в людей закінчаться якісь там власні заощадження з попередніх років. У такому випадку, якщо альтернативи не буде запропоновано, люди просто вийдуть на вулицю, але далі їхній шлях вже невідомий…
Руслан ГУСАК, депутат Івано-Франківської міської ради, голова міської організації Єдиного Центру:
На Західній Україні ще завчасно про це говорити. Тут люди звикли давати собі раду самостійно: мають городи, особисту господарку, худобу, багато хто розвинув невелику справу, словом, можуть прогодуватися.
Але ситуація розвивається в такому напрямку, що все може бути. Значно загрозливіша ситуація на Сході. Там люди на шахтах і меткомбінатах мали гідні зарплати. А тепер масові зупинки виробництв дуже боляче б’ють по громадянах. Якщо, скажімо, родина працювала на підприємстві, їх звільнили або ж відправили у відпустку за власний кошт, люди опинилися без засобів до існування. То цим людям нічого не залишається, як вийти на вулиці.
Сьогодні влада мала би вклонитися народові за те, що цього не сталося. Але якщо так піде далі, то який місяць-другий – і народ вийде на вулиці. Втім, не думаю, що дійде до насильства.
Економічну кризу в Україні поглиблює криза політична, яка подвоює, потроює руйнівні наслідки падіння економіки. Якщо не вийти з політичної кризи, немає шансів вирівняти економіку. Але дочасні вибори самі по собі мало що змінять. Спершу треба змінити виборчу систему. До парламенту вибирати за змішаною, до місцевих рад – за мажоритарною. Тоді перевибори дадуть ефект, інакше – у ВРУ й далі будуть займатися тільки лобізмом і витягуванням коштів з бюджету для своїх. І треба негайно відправити уряд у відставку в повному складі!
Дострокові вибори Президента вже немає змісту проводити, адже чергові менше, ніж за рік. Головне, щоб після цього перезавантаження влади зник конфлікт між прем’єром і Президентом, який нищив країну. Щоб прийшли до влади люди, які будуть воювати не між собою, а з кризою.
Станіслав КРУК,
Андрій СОВА
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Джерело: http://www.gk-press.if.ua/
Попередня новина: Пинзеник подав у відставку
Наступна новина: На Волині побільшало ...
Преимущества капсульной кофемашины
Уничтожение насекомых в Днепре
Маленький ювелирный магазин или крупная сеть: что лучше для покупателя?
DUNE: поєднання моди, спорту та снікер-культури в одному просторі