«Це людина світового значення»
- Ваше Високопреосвященство, Ви репрезентували Волинь (з-поміж 8 наших краян від Волинської та Володимир-Волинської єпархій), як і Україну (з-поміж 192 делегатів від УПЦ) на Помісному соборі Руської православної церкви. Наскільки зміниться внутріцерковна ситуація після обрання на патріарший престол митрополита Кирила, якого свого часу називали лібералом, а зараз консерватором, російським патріотом-державником, який близький до Кремля?
- Ситуація не зміниться. Але подія, що відбулася в Москві, історична. І перша – це Архієрейський собор РПЦ. А вже потім – Помісний. Хоча він став найбільш представницьким за всю історію. На нього було делеговано також весь єпископат Української православної церкви, представників духовенства з кожної єпархії, монашествуючих і мирян. Владику Кирила знає весь світ. І за надрукованими богословськими працями, і за діяльністю як найсильнішого дипломата Руської православної церкви, владики, який мав дуже хороші стосунки з різними державними і церковними структурами (багатьох конфесій – і християнських, і навіть іновірних ) за кордоном. Це людина світового значення. Тому й не випадково, що ще під час архієрейського собору він набрав 97 голосів. А митрополит Калузький і Боровський Климент – 32, Філарет, митрополит Мінський і Білоруський, − 16. За владику Ювеналія проголосували 13, Володимира (Київського) – 10, Онуфрія (Чернівецького) – 10…
- Блаженнійший митрополит Володимир, декому здавалося, зробив виклик, заявивши, що хоче піти на покій як 121-й митрополит Київський, а не як Московський патріарх. Чому такий авторитетний, високоморальний владика відмовився від спроби балотуватися? Досвід колишнього митрополита Філарета дався взнаки чи нерідко антиукраїнська налаштованість владик і священиків, які репрезентували навіть Україну?
- По-перше, авторитет вже колишнього місцеблюстителя, а нині святішого Патріарха, неперевершений… Та кожен із 145 єпископів, яким минуло 40 років, міг претендувати на обрання Патріархом. Всього делеговано 202 владик. Присутніх було 198. З України теж двоє не брали участі в Архієрейському соборі – владики Никодим (Харківський, у зв’язку із хворобою) та Пантелеймон (Кіровоградський). Останній, правда, одужавши, вже прибув на Помісний собор. Блаженнійший митрополит Володимир заявив про те, що не претендує на обрання Патріархом, адже є предстоятелем Української православної церкви і працює над її подальшим розвитком.
«До подальшого життя у братерській християнській любові»
- Напередодні соборів час від часу звучали занепокоєння щодо статусу Української православної церкви. Адже його потрібно було підтвердити на Помісному соборі. Наскільки це занепокоєння мало підстави?
- Помісний собор (він був позачерговим і терміновим) мав на меті обрати нового святійшого Патріарха Московського і всієї Русі. Так і сталося. Як відомо, шістнадцятим Патріархом став митрополит Смоленський і Калінінградський Кирил, керівник відділу зовнішніх церковних зв’язків МП. За нього під час Помісного собору проголосували 508 (72%) із 702 учасників Помісного собору. А щодо УПЦ, то другого дня, коли ухвалювався Статут Руської православної церкви, фактично розглядалося питання і про її статус. Адже у параграфі 18 розділу 8 Статуту РПЦ міститься визначення статусу Української православної церкви як самокерованої з широкими правами автономії. Тут, зокрема, зазначається, що «у своєму житті та діяльності Українська православна церква керується Томосом Патріарха Московського і всієї Русі 1990 року та Статутом УПЦ, який утверджується її предстоятелем та ухвалюється Патріархом Московським і всієї Русі». Це виділяє УПЦ з переліку інших самокерованих Церков. Помісний собор юридично закріпив нинішній статус УПЦ. Якихось питань щодо зміни статусу і РПЦ, й УПЦ не виникало.
- Ваше Високопреосвященство, як розвивається зараз ситуація в УПЦ. Адже не секрет, що частина архієреїв, священиків та вірян налаштовані на здобуття УПЦ цілковитої автокефалії, частину влаштовує нинішній статус, інші категорично проти цього статусу і хочуть повернутися до того періоду, коли УПЦ була екзархатом.
- Вселенський патріарх говорить про три гілки українського православ’я, фактично піддаючи сумніву перехід 1686 року Київської митрополії у юрисдикцію Московського патріархату. Водночас під час цьогорічного архієрейського собору, ще в статусі митрополита, святійший Патріарх Кирил піддав критиці ієрархів Константинопольського патріархату за контакти з УПЦ КП та УАПЦ як неканонічними церквами. Хто в цьому протистоянні патріархатів правий? Тим паче, що стверджують, ніби вже велися переговори між МП та УАПЦ.
Святійший Патріарх Московський Кирил чітко висловився про ситуацію в Україні. Слуги слова мають знати про це. Святійший сказав: «Зі сторони окремих ієрархів Константинопольської Церкви також здійснювалися кроки, які сприймалися громадською думкою як сприяння підтримці розкольницьких груп в Україні, що входило в суперечку з офіційною позицією Константинопольського патріархату про підтримку Української православної церкви, очолюваної блаженнійшим митрополитом Володимиром, як єдиної канонічної Церкви в Україні». А спільна участь Московського і Вселенського Патріархів в урочистостях, що відбулися в Києві з нагоди 1020-річчя хрещення Русі, спонукатиме Українську православну церкву, як і інші церкви, до подальшого життя у братерській християнській любові.
- У Росії вдалося, незважаючи на порівняно недавні взаємні анафеми, добитися єднань між РПЦ за Зарубіжною російською православною церквою. На Вашу думку, вдасться досягти подібного колись в Україні?
- Все – у волі Божій.
«Нами Москва не управляє»
- Свій перший зарубіжний візит святійший Патріарх РПЦ здійснить до Києва, який називає «нашою давньою столицею, центром російського православ’я». У якій мірі це вплине на ситуацію у УПЦ?
- Йдеться про Київ як столицю руського православ’я.
- Я процитував заяву Патріарха Кирила, оприлюднену УНІАНом…
- Я переконаний, що приїзд святішого Патріарха принесе лише користь. Так, є бажання серед частини мирян і священнослужителів УПЦ отримати статус повної автокефалії канонічним шляхом. Хоч і є наміри повернутися геть назад, до рівня екзархату. Хоча більшість висловлюються щодо збереження нинішнього статусу УПЦ, яка, згідно зі своїм Статутом, «самостійною і незалежною у своєму управлінні», а її найвищим органом є Собор, Собор єпископів УПЦ та Священний Синод УПЦ на чолі з митрополитом Київським та всієї України. У третьому пункті значиться, що УПЦ з’єднана з помісними православними Церквами через Руську православну церкву. Так що, як бачимо, у Статуті є можливість для набуття подальшого статусу повної автокефалії.
- За це вже голосували владики УПЦ, відтак дружно відмовившись від власних голосів. Одним із наслідків став Собор у Харкові. У місті, де колись під виглядом захисту ідей Ульянова-Леніна ухвалили знищити УНР. Утім, сьогодні Україну знищують її зверхники, а не традиційні церкви (хоча варто було б колись поговорити про причини особливої любові, принаймні в нашому українському варіанті – в Росії РПЦ зорієнтована на взаєморозуміння з Путіним-Медвєдєвим -між українськими владиками МП та атеїстами від, з дозволу сказати, КПУ). Але…
- Не треба нічого штучно прискорювати. Прийде час. Що буде нового, не знаємо. Гірше стане для України, коли спонукатимуть нас якимись розпорядженнями з Москви і до Києва. І далі…Важливо, щоб нас держава не «прижучувала», а надала нам можливість. А щодо повернення до екзархату, то ця пропозиція звучала лише з одних уст. Ніхто її не підтримав. Це нереально сьогодні. Тож нині маємо – наша Церква залишається в статусі, який зараз є. А цей статус в основному задовольняє весь єпископат. За винятком одного-двох. Але в тих єпархіях, де це не сприймається, треба працювати. Автокефалія не виборюється. Автокефалія може бути там, де єдність, злагода і мир. Якщо немає злагоди, про яку автокефалію говорити? Ми маємо статус самостійності і незалежності. Нами Москва не управляє. Ми живемо так, як передбачає наш Статут.
«…я не шукав архієрейства, митрополитства»
- УПЦ набагато чисельніше від ряду автокефальних церков, які очолюють Патріархи.
- Більше 11,5 тисяч парафій, 44 єпархії. А скільки архієреїв, монастирів, навчальних закладів. Це величезна Церква, яка на шляху до статусу Помісної. Якщо цікавилися, як відзначалося 1020-ліття хрещення, то могли б побачити: до Києва з’їхалися представники усіх помісних православних церков. Два патріархи разом відслужили Божественну літургію на Володимирській гірці. Це засвідчило повагу і до статусу УПЦ, який маємо на сьогодні, і до блаженнійшого як до предстоятеля… Я двічі минулого року перебував у Єрусалимі. Й обидва рази був присутнім на прийомі у Патріарха Єрусалимського. Спершу було 54 паломники, вдруге – 58. Патріарх приймав нас не як московських, а як представників Української православної церкви. Предстоятель УПЦ часто служить літургії на гробі Господньому, що свідчить про єдність світового православ’я.
- Коли буде завершено будівництво храму Всіх святих землі Волинської?
- Тільки-но дасте мені мільйончик. (Сміється – авт.). Ми будуємо церкви не Москві, а своєму православному християнському народу. Тож коли б хтось мав можливість пожертвувати на будівництво храму Всіх святих земля Волинської, ми б вдячно молилися за нього.
- Святійший патріарх Кирил згадав, роздумуючи про кризу, що це слово в перекладі з грецької означає суд. Що, на Вашу думку, зумовило сучасну масштабну кризу (не тільки ж фінансово-економічну) в світі, в Україні? Які шляхи виходу з неї?
- Про це багато говориться. Але про яку кризу йдеться? Сину, під час благодійного концерту я думав, що це таки відобразиться на кількості коштів для підтримки сиріт, діток, у яких нема батьків. Та уявляєш – зібрали понад 81 тисячу. Небувало! А загалом, з перерахунками, − понад 130 тисяч! Із них 103 тисячі ми віддали сиротинцям, 10 тисяч – Червоному Хресту, а 26 тисяч 600 залишили для Волинської духовної семінарії. Тобто, коли є Любов, Милосердя, Добро, то кризи немає.
- Владико, у Вас за плечима – 60 земних літ. Що Вам дає силу для духовного подвижництва? Адже, як говорив владика Михаїл, нині архієпископ Луцько-Волинський Української православної церкви Київського патріархату, вітаючи Вас із нагоди 60-ліття: «Ви невтомно трудилися у Божому винограднику, і тепер втішаєтеся плодами свого служіння Господеві».
- Що дає силу? Святе Письмо. А ще – мудрість, висловлена нашим Григорієм Сковородою. Непевне, я таки не помилився у виборі свого життєвого шляху. Але, повірте, я не шукав архієрейства, митрополитства. Скільки своїх сил, я хотів сповна віддавати себе людям.
- І так сталося…
- Дякувати Богогові. Впродовж 13-ти років у Рудці-Козинській служив я не кадебістам, а своїм людям. Втішався, скорбив разом зі своїми людьми, молився, служив літургії, проповідував, старався сіяти євангельське Слово. А бачачи, наскільки люди ставали окриленими духовно, це не могло мене не надихати. Звідси − й сила, енергія. Благодать Божа − з нами.
З довідки «ВП»
Високопреосвященійший митрополит Нифонт – у миру Василь Солодуха – надився 5 жовтня 1948 року в селі Галина Воля на Волині. Після закінчення місцевої школи працював у колгоспі, служив у війську, працював у депо в місті Бресті. Впродовж 1971-1974 років – іподиякон при Патріарху РПЦ Пімену. Духовну освіту отримав у московських семінарії та академії. З березня 1990 року – єпископ Хмельницький і Кам’янець-Подільський, з 25 серпня 1992 року очолює Волинську кафедру. З 28 липня 1993 року – архієпископ, з 11 квітня 2001 року – митрополит Луцький і Волинський.
Високопреосвященнійшого митрополита НІФОНТА «допитував» раб Божий Віктор (ВЕРБИЧ),
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Джерело: http://www.pravda.lutsk.ua
Попередня новина: 10 днів визначив ...
Наступна новина: У фіналі «Оскара–2009» ...
Что такое лицензия на образование и зачем она нужна?
Уничтожение насекомых в Днепре
Маленький ювелирный магазин или крупная сеть: что лучше для покупателя?
DUNE: поєднання моди, спорту та снікер-культури в одному просторі