«Це людина світового значення»
- Ваше Високопреосвященство, Ви репрезентували Волинь (з-поміж 8 наших краян від Волинської та Володимир-Волинської єпархій), як і Україну (з-поміж 192 делегатів від УПЦ) на Помісному соборі Руської православної церкви. Наскільки зміниться внутріцерковна ситуація після обрання на патріарший престол митрополита Кирила, якого свого часу називали лібералом, а зараз консерватором, російським патріотом-державником, який близький до Кремля?
- Ситуація не зміниться. Але подія, що відбулася в Москві, історична. І перша – це Архієрейський собор РПЦ. А вже потім – Помісний. Хоча він став найбільш представницьким за всю історію. На нього було делеговано також весь єпископат Української православної церкви, представників духовенства з кожної єпархії, монашествуючих і мирян. Владику Кирила знає весь світ. І за надрукованими богословськими працями, і за діяльністю як найсильнішого дипломата Руської православної церкви, владики, який мав дуже хороші стосунки з різними державними і церковними структурами (багатьох конфесій – і християнських, і навіть іновірних ) за кордоном. Це людина світового значення. Тому й не випадково, що ще під час архієрейського собору він набрав 97 голосів. А митрополит Калузький і Боровський Климент – 32, Філарет, митрополит Мінський і Білоруський, − 16. За владику Ювеналія проголосували 13, Володимира (Київського) – 10, Онуфрія (Чернівецького) – 10…
- Блаженнійший митрополит Володимир, декому здавалося, зробив виклик, заявивши, що хоче піти на покій як 121-й митрополит Київський, а не як Московський патріарх. Чому такий авторитетний, високоморальний владика відмовився від спроби балотуватися? Досвід колишнього митрополита Філарета дався взнаки чи нерідко антиукраїнська налаштованість владик і священиків, які репрезентували навіть Україну?
- По-перше, авторитет вже колишнього місцеблюстителя, а нині святішого Патріарха, неперевершений… Та кожен із 145 єпископів, яким минуло 40 років, міг претендувати на обрання Патріархом. Всього делеговано 202 владик. Присутніх було 198. З України теж двоє не брали участі в Архієрейському соборі – владики Никодим (Харківський, у зв’язку із хворобою) та Пантелеймон (Кіровоградський). Останній, правда, одужавши, вже прибув на Помісний собор. Блаженнійший митрополит Володимир заявив про те, що не претендує на обрання Патріархом, адже є предстоятелем Української православної церкви і працює над її подальшим розвитком.
«До подальшого життя у братерській християнській любові»
- Напередодні соборів час від часу звучали занепокоєння щодо статусу Української православної церкви. Адже його потрібно було підтвердити на Помісному соборі. Наскільки це занепокоєння мало підстави?
- Помісний собор (він був позачерговим і терміновим) мав на меті обрати нового святійшого Патріарха Московського і всієї Русі. Так і сталося. Як відомо, шістнадцятим Патріархом став митрополит Смоленський і Калінінградський Кирил, керівник відділу зовнішніх церковних зв’язків МП. За нього під час Помісного собору проголосували 508 (72%) із 702 учасників Помісного собору. А щодо УПЦ, то другого дня, коли ухвалювався Статут Руської православної церкви, фактично розглядалося питання і про її статус. Адже у параграфі 18 розділу 8 Статуту РПЦ міститься визначення статусу Української православної церкви як самокерованої з широкими правами автономії. Тут, зокрема, зазначається, що «у своєму житті та діяльності Українська православна церква керується Томосом Патріарха Московського і всієї Русі 1990 року та Статутом УПЦ, який утверджується її предстоятелем та ухвалюється Патріархом Московським і всієї Русі». Це виділяє УПЦ з переліку інших самокерованих Церков. Помісний собор юридично закріпив нинішній статус УПЦ. Якихось питань щодо зміни статусу і РПЦ, й УПЦ не виникало.
- Ваше Високопреосвященство, як розвивається зараз ситуація в УПЦ. Адже не секрет, що частина архієреїв, священиків та вірян налаштовані на здобуття УПЦ цілковитої автокефалії, частину влаштовує нинішній статус, інші категорично проти цього статусу і хочуть повернутися до того періоду, коли УПЦ була екзархатом.
- Вселенський патріарх говорить про три гілки українського православ’я, фактично піддаючи сумніву перехід 1686 року Київської митрополії у юрисдикцію Московського патріархату. Водночас під час цьогорічного архієрейського собору, ще в статусі митрополита, святійший Патріарх Кирил піддав критиці ієрархів Константинопольського патріархату за контакти з УПЦ КП та УАПЦ як неканонічними церквами. Хто в цьому протистоянні патріархатів правий? Тим паче, що стверджують, ніби вже велися переговори між МП та УАПЦ.
Святійший Патріарх Московський Кирил чітко висловився про ситуацію в Україні. Слуги слова мають знати про це. Святійший сказав: «Зі сторони окремих ієрархів Константинопольської Церкви також здійснювалися кроки, які сприймалися громадською думкою як сприяння підтримці розкольницьких груп в Україні, що входило в суперечку з офіційною позицією Константинопольського патріархату про підтримку Української православної церкви, очолюваної блаженнійшим митрополитом Володимиром, як єдиної канонічної Церкви в Україні». А спільна участь Московського і Вселенського Патріархів в урочистостях, що відбулися в Києві з нагоди 1020-річчя хрещення Русі, спонукатиме Українську православну церкву, як і інші церкви, до подальшого життя у братерській християнській любові.
- У Росії вдалося, незважаючи на порівняно недавні взаємні анафеми, добитися єднань між РПЦ за Зарубіжною російською православною церквою. На Вашу думку, вдасться досягти подібного колись в Україні?
- Все – у волі Божій.
«Нами Москва не управляє»
- Свій перший зарубіжний візит святійший Патріарх РПЦ здійснить до Києва, який називає «нашою давньою столицею, центром російського православ’я». У якій мірі це вплине на ситуацію у УПЦ?
- Йдеться про Київ як столицю руського православ’я.
- Я процитував заяву Патріарха Кирила, оприлюднену УНІАНом…
- Я переконаний, що приїзд святішого Патріарха принесе лише користь. Так, є бажання серед частини мирян і священнослужителів УПЦ отримати статус повної автокефалії канонічним шляхом. Хоч і є наміри повернутися геть назад, до рівня екзархату. Хоча більшість висловлюються щодо збереження нинішнього статусу УПЦ, яка, згідно зі своїм Статутом, «самостійною і незалежною у своєму управлінні», а її найвищим органом є Собор, Собор єпископів УПЦ та Священний Синод УПЦ на чолі з митрополитом Київським та всієї України. У третьому пункті значиться, що УПЦ з’єднана з помісними православними Церквами через Руську православну церкву. Так що, як бачимо, у Статуті є можливість для набуття подальшого статусу повної автокефалії.
- За це вже голосували владики УПЦ, відтак дружно відмовившись від власних голосів. Одним із наслідків став Собор у Харкові. У місті, де колись під виглядом захисту ідей Ульянова-Леніна ухвалили знищити УНР. Утім, сьогодні Україну знищують її зверхники, а не традиційні церкви (хоча варто було б колись поговорити про причини особливої любові, принаймні в нашому українському варіанті – в Росії РПЦ зорієнтована на взаєморозуміння з Путіним-Медвєдєвим -між українськими владиками МП та атеїстами від, з дозволу сказати, КПУ). Але…
- Не треба нічого штучно прискорювати. Прийде час. Що буде нового, не знаємо. Гірше стане для України, коли спонукатимуть нас якимись розпорядженнями з Москви і до Києва. І далі…Важливо, щоб нас держава не «прижучувала», а надала нам можливість. А щодо повернення до екзархату, то ця пропозиція звучала лише з одних уст. Ніхто її не підтримав. Це нереально сьогодні. Тож нині маємо – наша Церква залишається в статусі, який зараз є. А цей статус в основному задовольняє весь єпископат. За винятком одного-двох. Але в тих єпархіях, де це не сприймається, треба працювати. Автокефалія не виборюється. Автокефалія може бути там, де єдність, злагода і мир. Якщо немає злагоди, про яку автокефалію говорити? Ми маємо статус самостійності і незалежності. Нами Москва не управляє. Ми живемо так, як передбачає наш Статут.
«…я не шукав архієрейства, митрополитства»
- УПЦ набагато чисельніше від ряду автокефальних церков, які очолюють Патріархи.
- Більше 11,5 тисяч парафій, 44 єпархії. А скільки архієреїв, монастирів, навчальних закладів. Це величезна Церква, яка на шляху до статусу Помісної. Якщо цікавилися, як відзначалося 1020-ліття хрещення, то могли б побачити: до Києва з’їхалися представники усіх помісних православних церков. Два патріархи разом відслужили Божественну літургію на Володимирській гірці. Це засвідчило повагу і до статусу УПЦ, який маємо на сьогодні, і до блаженнійшого як до предстоятеля… Я двічі минулого року перебував у Єрусалимі. Й обидва рази був присутнім на прийомі у Патріарха Єрусалимського. Спершу було 54 паломники, вдруге – 58. Патріарх приймав нас не як московських, а як представників Української православної церкви. Предстоятель УПЦ часто служить літургії на гробі Господньому, що свідчить про єдність світового православ’я.
- Коли буде завершено будівництво храму Всіх святих землі Волинської?
- Тільки-но дасте мені мільйончик. (Сміється – авт.). Ми будуємо церкви не Москві, а своєму православному християнському народу. Тож коли б хтось мав можливість пожертвувати на будівництво храму Всіх святих земля Волинської, ми б вдячно молилися за нього.
- Святійший патріарх Кирил згадав, роздумуючи про кризу, що це слово в перекладі з грецької означає суд. Що, на Вашу думку, зумовило сучасну масштабну кризу (не тільки ж фінансово-економічну) в світі, в Україні? Які шляхи виходу з неї?
- Про це багато говориться. Але про яку кризу йдеться? Сину, під час благодійного концерту я думав, що це таки відобразиться на кількості коштів для підтримки сиріт, діток, у яких нема батьків. Та уявляєш – зібрали понад 81 тисячу. Небувало! А загалом, з перерахунками, − понад 130 тисяч! Із них 103 тисячі ми віддали сиротинцям, 10 тисяч – Червоному Хресту, а 26 тисяч 600 залишили для Волинської духовної семінарії. Тобто, коли є Любов, Милосердя, Добро, то кризи немає.
- Владико, у Вас за плечима – 60 земних літ. Що Вам дає силу для духовного подвижництва? Адже, як говорив владика Михаїл, нині архієпископ Луцько-Волинський Української православної церкви Київського патріархату, вітаючи Вас із нагоди 60-ліття: «Ви невтомно трудилися у Божому винограднику, і тепер втішаєтеся плодами свого служіння Господеві».
- Що дає силу? Святе Письмо. А ще – мудрість, висловлена нашим Григорієм Сковородою. Непевне, я таки не помилився у виборі свого життєвого шляху. Але, повірте, я не шукав архієрейства, митрополитства. Скільки своїх сил, я хотів сповна віддавати себе людям.
- І так сталося…
- Дякувати Богогові. Впродовж 13-ти років у Рудці-Козинській служив я не кадебістам, а своїм людям. Втішався, скорбив разом зі своїми людьми, молився, служив літургії, проповідував, старався сіяти євангельське Слово. А бачачи, наскільки люди ставали окриленими духовно, це не могло мене не надихати. Звідси − й сила, енергія. Благодать Божа − з нами.
З довідки «ВП»
Високопреосвященійший митрополит Нифонт – у миру Василь Солодуха – надився 5 жовтня 1948 року в селі Галина Воля на Волині. Після закінчення місцевої школи працював у колгоспі, служив у війську, працював у депо в місті Бресті. Впродовж 1971-1974 років – іподиякон при Патріарху РПЦ Пімену. Духовну освіту отримав у московських семінарії та академії. З березня 1990 року – єпископ Хмельницький і Кам’янець-Подільський, з 25 серпня 1992 року очолює Волинську кафедру. З 28 липня 1993 року – архієпископ, з 11 квітня 2001 року – митрополит Луцький і Волинський.
Високопреосвященнійшого митрополита НІФОНТА «допитував» раб Божий Віктор (ВЕРБИЧ),
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Джерело: http://www.pravda.lutsk.ua
Попередня новина: 10 днів визначив ...
Наступна новина: У фіналі «Оскара–2009» ...
Преимущества быстрых займов на карту онлайн
Український бренд дизайнерського одягу CAT ORANGE
Talvi Ukraine объявляет грандиозные скидки на Black Friday
Коли потрібна термінова консультація педіатра?
Услуга "Семейный водитель": Ваше спокойствие и безопасность ваших детей