В'ячеслав Кириленко: Арсенію Яценюку не вдасться увійти в трійку кандидатів в президенти

Квітень 2007 року. IV-й з'їзд "Нашої України". Віктор Ющенко переможно поглядав, як над залом здіймаються руки делегатів, що майже одностайно віддають свої голоси за новообраного голову партії.

"Це трохи нагадує нам з'їзд Компартії – коли залишається кандидатура і немає змагання, – говорив Ющенко заохочуючи дивлячись на трохи розгубленого молодого "рухівця". – Але, можливо, в нас є унікальна можливість говорити про консолідацію партії навколо В'ячеслава Кириленко".

У 2007 році той же Кириленко став символом перемоги Ющенка над "любими акціонерами" партії, а зараз вже очевидно, що "Наша Україна" не тільки не консолідувалась, а дала непоправні тріщини.

Мине лише декілька місяців, і Кириленко частіше будуть бачити не в секретаріату президента, а на спільних прес–конференціях та таємних вечерях з Юлією Тимошенко. Здавалось він остаточно захопився лідеркою опозиції, і багато хто чекав лише моменту, коли його спіткне доля багатьох інших, хто необачно сподівався на рівноправний "політичний шлюб".

Але В'ячеслав Кириленко став чи не єдиним виключенням в українській політиці, який зробив крок на випередження Тимошенко, вмовивши фракцію "Наша Україна" вийти з коаліції раніше, ніж її взагалі викинуть з політики.

Кириленко, наче блудний син, знов повернувся до лав команди Віктора Ющенка. І хоча багато хто від нього відвернулись, ніч перед 2 вересня стала підтвердженням слів Віри Ульянченко на тому самому з'їзді "Нашої України": "Хлопець гарний! Романтик, максималіст, але з хребтом".

Втім факт є факт. Наразі довірена Кириленку фракція розпалась на чотири підгрупи, одну з яких він очолив сам, а нещодавно створив і громадський рух "За Україну!". Єдине, чого не вистачає Кириленку для остаточного становлення як самостійного політика, – позбутися тіні Віктора Ющенка.

ЮРІЯ ЛУЦЕНКА НА ПЕРШИЙ НОМЕР СПИСКУ ЗАПРОПОНУВАВ ВІКТОР БАЛОГА

– Якийсь час ви були великою надією Банкової. Це почалося з 2007 року, коли ви очолили партію. Скажіть, будь ласка, як це трапилося? Пам'ятаєте ці події? Хто вам це запропонував? Чия це була ідея?

– Очолити партію мені запропонував президент. Тоді від цієї партії всі шарахались у різні боки, тому що це був кінець 2006 року, і багато хто з партійного середовища пішли міністрами в уряд Януковича, а потім їх з тріском звідти вигнали.

Дехто почав думати з ким він: чи все–таки ще із Ющенком, чи вже з Януковичем. В цей складний період від активної участі в партії, не те що в її керівництві, відмовлялися практично всі. І після декількох незгод я все–таки погодився вступити в партію.

– Наскільки я знаю, були якісь суперечки між вами і Балогою вже тоді...

– Балога не хотів, щоб я очолив партію – оскільки стало очевидним, що я не буду ручним. Разом з тим, делегати вирішили інакше, і я був обраний практично одноголосно і без альтернатив.

– А як відбувалося подальше спілкування з президентом? Через Балогу чи напряму?

– З президентом у мене спілкування завжди було напряму. І до 2007, і до 2006, і навіть ще коли Віктор Ющенко не був президентом, я мав можливість безпосередньо з ним спілкуватися, проходячи ті щільні кола оточення, які біля нього уже на той момент були вибудувані. Тому з цим у мене не було проблем ніколи, і немає зараз.

– Були чутки, що у 2007 році було два варіанти передвиборчих списків: ваш і Балоги, і в результаті боротьби президент обрав ваш…

– Можливо, десь був і інший, чи інші варіанти, але вони десь глибоко в сейфах напевно ховалися. Ми погоджували його із президентом, як почесним головою партії, і потім виносили список на партійний і міжпартійний з'їзди.

Ішла дискусія, яким буде наповнення списку. Суперечки були з приводу практично всіх номерів. І була суперечка генерального плану – яке місце повинні посідати в структурі Блоку "Народна Самооборона" і Українська правиця.

– Які були варіанти? Луценко тоді став першим номером... Ви погоджувалися на це, чи були проти?

– В мене були свої думки з цього приводу, але в інтересах загальної справи, для того, щоб по–перше, блок був якомога швидше, щоб ми не воювали один з одним на дуже коротких дострокових виборах, а по–друге, щоб інтереси всіх все ж таки співпали на короткій дистанції в інтересах демократії (вибачте за високопарність), я не влаштовував особливих дискусій на тему того, хто повинен очолити список.

На пропозицію Балоги Віктора Івановича визначили, що все–таки список повинен очолити Луценко. Це підтримали всі учасники цієї розмови – Яценюк, Гриценко і інші учасники майбутньої першої п'ятірки...

– А в президента яка позиція була? Він цього не хотів?

– Він підтримав. Він також стояв на позиції, що список має очолити Юрій Луценко. Ми неодноразово з ним спілкувалися з приводу взагалі конструкції блоку, але питання п'ятірки і першого номера на виході завжди виникало.

– Чи правда, що тоді з командою "Нашої України" працювали американські політтехнологи?

– Я можу лише підтвердити, що така робота з технологами велася, але без подробиць. Взагалі, як технологи із блоком працювали різні люди, але навряд чи якісь іноземці впливали на кампанію суттєвим чином...

– Скажіть, а зараз ви не вважаєте помилковою тезу про те, що ви ніколи не підете в коаліцію з Партією регіонів?

– Не вважаю, тому що ми запропонували суспільству позачергові парламентські вибори для того, щоб зупинити узурпацію влади, яку розпочала ПР із своїми соратниками – Компартією і Соцпартією. І тоді працювали всі спільно – президент, глава секретаріату, НУНС і БЮТ – повністю вся ця велика демократична команда.

– А ви вірите, що президент дійсно не вів сепаратні переговори з ПР?

– Ми працювали як одне середовище, але я не відкидаю те, що могли відбуватися переговори про те, що коаліція в наступному парламенті буде інакшою.

Але навіть якщо вони і були, то мене залучати до них не було жодного сенсу, оскільки я – послідовний противник коаліції з ПР ще з 2006 року. Тому я працював тільки на те, щоб була утворена демократична коаліція.

– Ви президента питали про те, звідки в суспільстві чутки, що Ющенко та Балога ведуть сепаратні переговори з ПР?

– А не було сенсу ставити ці питання, оскільки не було пропозицій з боку президента розпочинати переговори з ПР. Особисто з президентом у мене на цю тему жодних розмов не було. Він мені не пропонував створювати інакшу коаліцію.

Навпаки, майже відразу після виборів президент наполіг на тому, щоб угоду про створення демократичної коаліції було підписано якомога швидше. Якщо я не помиляюся, до 15 жовтня вона була вже підписана. А вибори відбулися 30 вересня. Я це виконав. 15 жовтня угода була підписана в секретаріаті президента за участю Тимошенко, мене, і Луценка. Підписи поставили Тимошенко і я.

– Але потім з'явились люди з оточення Віктора Балоги з альтернативною точкою зору. Чи сам Віктор Балога казав про те, що можлива інша коаліція?

– У всякому випадку на тих нарадах, на яких я був присутній, не казав. Але я думаю, він працював над тим, щоб була створена широка коаліція.

– І напередодні виборів, і після них, у вас був довгий період зближення з Юлією Тимошенко. Для багатьох людей це було дуже дивно, тому що всі розуміли, що Тимошенко працює проти Ющенка, проти секретаріату, який фактично лобіював вас на голову партії…

– По–перше, мене секретаріат ніколи не лобіював. Можливо це він сам поширює такі чутки, але це не відповідає дійсності.

З приводу Тимошенко. Я був прихильником демократичної коаліції ще з 2006 року. Після виборів 2006 року все пішло до створення широкої коаліції. Коли я відчув це, в червні 2006–го, працюючи на посаді віце–прем'єра, я зробив публічну заяву, що я не буду працювати в уряді, який буде створений НУ і ПР. Я чітко дотримався цього.

Мені ж була пропозиція лишитися в уряді Януковича на посаді віце–прем'єра з гуманітарних та соціальних питань. Я цю пропозицію відкинув, тому що публічна позиція повинна бути послідовною. Інакше – це політиканство.

Тому, коли я став депутатом у 2006 році, я робив все, щоб ми зблизилися з БЮТом, щоб протистояти політиці ПР і її сателітів.

Більше того, я на свій страх і ризик підписав угоду про спільну опозиційну діяльність в парламенті між фракціями БЮТ і НУ. Я відстоював цю угоду на засіданні фракції (це було дуже буремне засідання фракції), і врешті–решт більшість мене підтримала. І всю цю лінію на зближення демократичних сил я проводив протягом 2006 і 2007 років.

– Ви розмовляли з Тимошенко про можливість коаліції БЮТ і ПР напередодні дострокових виборів?

– Ні. Чесно кажучи, я навіть не припускав такого розвитку подій... Тому й розмов не було.

– Чи пропонувала вам Тимошенко в 2007 році якісь посади в уряді?

– Мені було запропоновано президентом посаду віце–прем'єра з гуманітарних та соціальних питань. Але я відмовився і запропонував, щоб я сконцентрувався на роботі у фракції НУНС. А з Тимошенко ми взагалі про посади ніколи не говорили.

– Навіть, коли обговорювався перерозподіл посад після виборів?

– Складне питання... Тому що розподіл посад в уряді Тимошенко був здійснений під час виборчої кампанії поза мною. Я знаю, що і поза Луценком. Я думаю, що це робили – я так м'яко скажу – представники Тимошенко і представники секретаріату, не президент, а представники секретаріату.

Тому, коли ми почали офіційні переговори про створення коаліції, у яких брали участь визначені блоком особи, ми запропонували інше бачення уряду. Після того всі наступні переговори продовжувалися на Банковій. В результаті яких гуманітарний блок дістався НУНСу , а всі посади у соціально–економічному напрямку – БЮТу. Зараз немає сенсу оцінювати, правильно це було зроблено, чи ні.

– А зараз для вас є різниця між Партією регіонів та БЮТ?

– Немає...

– Чи була у вас інформація про можливий результат голосування напередодні подій 2 вересня, коли було ухвалено антипрезидентські закони? Обговорювали це з Тимошенко?

– Я мав інформацію з різних джерел, і вони підтверджували імовірність такого ходу подій.

– А ви тоді з Юлією Тимошенко зустрічалися? Питали що робиться?

– Останній раз перед тим ми спілкувалися в серпні. В тому числі про це. Ясна річ, що вона не підтвердила! Вона сказала "Ну що ви! Тільки демократична коаліція!" Правда, я все–одно не повірив...

А 1 вересня, коли було вже дуже гаряче навколо цієї теми, я скерував офіційного листа як керівник фракції НУНС із вимогою скликати засідання ради коаліції за участі прем'єр–міністра і голови ВР для того, щоб обговорити всі питання порядку денного, в тому числі і зміну формату коаліції.

Все це було проігноровано. І коли 2 вересня я вже побачив сталеві погляди бютівців і натхненні погляди регіоналів, я зрозумів що всі ці звернення мої безперспективні. Тому що все було вирішено десь у другій половині серпня остаточно. І ясно, що будь–яке засідання ради коаліції вивело б оцю дискусію підкилимну, політиканську на рівень публічної політики, бо це б в деталях стало відомо пресі, людям.

Ясна річ, що БЮТу, і Тимошенко особисто, такі засідання тоді були непотрібні. Більше того, якщо ви пригадуєте, 2 вересня протягом дня пленарних засідань я напевно разів п'ять і з трибуни, і з депутатського місця в мікрофон закликав БЮТ разом з нами оголосити перерву і зібрати термінове засідання ради коаліції. При чому всі заклики були в присутності прем'єр–міністра, яка була в залі. Але відповіді не було, оскільки все вже було вирішено...

– Хтось казав, що цей сценарій був розроблений в Москві... Наскільки це правда? Що вам відомо про це?

– Мені відомо тільки те, що щонайменше 4 українських політичних лідери регулярно бувають у Москві – Тимошенко , Янукович, Симоненко, Литвин. А щодо того, що їхні візити використовуються в тому числі і для серйозних консультацій щодо внутрішньоукраїнського розвитку подій, тут я впевнений.

– Як розвивалися події тієї ночі, коли фракція вирішила вийти з коаліції? Ви радились с президентом?

– Ні, я не спілкувався з президентом. Я спілкувався з президентом уже після 12 години ночі, коли інформація про вихід НУНС з коаліції уже була розповсюджена ЗМІ.

Тоді мені потелефонував президент. Він не виголошував підтримки ні тій, ні іншій позиції. Він сказав, що як фракція вирішить, так і буде. А як вона вирішить він не знав. І я не знав. Тому що кількість голосів з'явилася аж за північ.

– Чи тиснув Балога на те, щоб ви виходили або не виходили з коаліції?

– Я вам можу ще раз сказати, що в мене з Віктором Івановичем давні і системні розбіжності по різних питаннях – як треба йти на вибори, що треба робити під час виборчої кампанії, як повинен діяти президент і т.д. Тому по цьому питанню в нас взагалі не було діалогу...

– Після виходу фракції з коаліції вона фактично розпалася на чотири групи, і першими були члени "ЄЦ", яких пов'язують з Балогою. Ви з ним про це говорили?

– З одного боку, я думаю, що політична поведінка "Нашої України" главу секретаріату не влаштовувала, і тому він пішов радикальним шляхом і створив власну політичну силу.

З іншого боку, я що, повинен битися в істериці через це?! У нас кожен громадянин чи три громадянина можуть створити політичну партію!

– Але ж "ЄЦ" будувався на уламках "Нашої України"…

– Звичайно! А де ж їм було шукати нових людей?! Я думаю, що "ЄЦ" поруйнував "Нашу Україну" в тому ступені, який був передбачуваний.

В "Нашій Україні" є люди, які перебувають там із кон'юнктурних міркувань. Ті, хто вирішили, що кон'юнктура змінилася, і тепер президентська партія – не "Наша Україна", а ЄЦ, ті бігом, підкотивши брюки, побігли туди. Ну і дуже добре! Я якраз бачив тут позитивний процес, і не збирався з цього приводу сумувати.

– Чи розмовляли ви з Тарасюком після того, як він підписав коаліційну угоду з БЮТ та Блоком Литвина? Чи видавали йому якісь доручення?

– Я ніяких доручень йому не давав. А те, що було підписано, стало несподіванкою і для фракції. Зрозуміло, що питання остаточно мало бути вирішене після того, як була би зібрана чи не зібрана необхідна кількість підписів під рішенням фракції про створення коаліції.

А коли було оголошено, що підписано коаліційну угоду, не було взагалі ніяких підписів. Може з десяток... Але через два тижні ця дискусія завершилася тим, що було зібрано 37 підписів, і я, як і попереджав колег, подав у відставку. Мені здається, я вчинив по–європейськи. Бо представник фракційної меншості не може керувати новою фракційною більшістю. Я не збирався займати далі це крісло.

Хоча, якщо чесно, якби я у відставку не подав, то й досі був би головою фракції.

ЮЩЕНКО НЕ ХОТІВ БАЧИТИ МЕНЕ ГОЛОВОЮ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

– Як вам позиція Яценюка як голови ВР? Хтось говорив, що він зрадник, хтось говорив, що він працював кон'юнктурно... Яка ваша позиція? Ким був Яценюк у цій грі?

– У мене різні були етапи стосунків з Яценюком. Але, я думаю, що взагалі це рівні стосунки. Тому що треба було робити справу, а не віддавати себе в полон емоцій. Я зробив все для того, щоб Яценюк очолив ВР.

Тому що 7 непідписантів в грудні 2007 року перед обранням спікера не хотіли підписувати коаліційну угоду, якщо головою ВР стане Кириленко. Тепер це люди із групи ЄЦ. Їх розрахунок був у тому, що можна не погодитися з моїм обранням, і не буде створена демократична коаліція, а буде створена широка коаліція з ПР.

– Чию кандидатуру на голови парламенту тоді підтримував Віктор Балога?

– Він категорично не хотів бачити мене головою ВР, як до того він не хотів мене бачити і головою фракції. Він підтримував кандидатуру Яценюка.

– А президент хотів вас бачити головою Верховної Ради ?

– Не хотів...

– А як з'явився Яценюк?

– Семеро наших колег з "ЄЦ" думали, що можна не погодитися з моїм обранням, і не буде створена демократична коаліція, а буде створена широка коаліція з ПР. Напередодні голосування за Яценюка пізно ввечері в присутності президента відбулася розмова на цю тему...

Я прийшов із текстом коаліційної угоди і всі 7 непідписантів підписали в присутності президента текст угоди. Таким чином, стало 227 підписів, і коаліція відбулася. Натомість я взяв на себе зобов'язання, що вранці скликаю брифінг в кулуарах ВР і відмовляюся від балотування на посаду спікера.

– А як ви оцінюєте поведінку президента, який погодився на те, що на його очах семеро членів фракції, очолюваних Віктором Балогою, шантажують його політичну силу в Раді?

– Був розрахунок на те, що я вчиню, як вчинили б 99% українських політиків. Скажу, що в мене є рішення блоку, фракції, партії. Всі – за мене, і тому ви, колеги, підкоріться згідно статуту партії і як депутати, які по цьому списку пройшли, такому рішенню. Вони б це відкинули і демократична коаліція не відбулася б, і почався б процес створення коаліції з ПР.

Але ці плани я сплутав, тому що прийняв рішення, що від спікерської посади треба відмовитися. І тому я йшов пізно вночі із секретаріату президента з повним комплектом підписів. Коаліція відбулася.

Але під час цієї розмови президент попросив мене особисто, щоб фракція висунула на посаду голови ВР Яценюка. З чим я погодився. Правда, президент попросив, щоб я не тільки погодився, але і забезпечив обрання і стовідсоткове голосування. Так був обраний Яценюк.

– А потім той же Яценюк не дозволив Раді прийняти рішення про виділення грошей на позачергові вибори…

– Я розмовляв по цій темі з Яценюком щодня. Напевно, голові парламенту треба було балансувати на межі двох точок зору, які існували в парламенті...

В той же час, за позачергові вибори в парламенті, заявляю вам з усією відповідальністю, боролася тільки фракція НУНС, тобто та її частина, яка тепер не в коаліції. Було ключове голосування, під час якого нам не вистачило лише 4 голосів.

– В чию, на вашу думку, гру грав Яценюк? Чи був він незалежний?

– Я думаю, що як мінімум він був залежний від тих людей, які запропонували обрати його на цю посаду. Але найбільшою мірою – від секретаріату.

ОСНОВНЕ ЗАВДАННЯ РОТАЦІЇ В УРЯДІ – ЗРОБИТИ ЙОГО МАКСИМАЛЬНО РУЧНИМ

– Чому на останньому голосуванні ви не підтримали відставку Тимошенко?

– А тому, що неохота міняти шило на мило. Прийде, припустимо, Янукович. Це нічого не змінить на краще. Це змінить лише табличку на прем'єрському кабінеті...

– Але є думка, що ви не підтримали, оскільки в уряді є люди, наближені до вас, наприклад, деякі заступники міністрів?

– І ви вірите, що це може бути мотивом в таких серйозних справах?! Ні, звичайно! Це занизький мотив, щоб впливати на такого рівня рішення.

– Напередодні голосування хтось намагався домовлятися з вами, щоб не давати голоси за відставку?

– Начальство все бютівське, і Турчинов, і від Тимошенко привіти передавали... "Ми ж готові працювати разом" – таке було послання.

– Після того як ви вийшли з коаліції, ви взагалі не втручалися в переговори по коаліції?

– Не втручався і не втручаюся. В теперішні портфельні ігри я теж не втручаюся з принципових міркувань, хоча є багато пропозицій втрутитись і поділити.

– Які зараз посади пропонуються НУНСу?

– Так далеко справа у пропозиціях не зайшла. Але я знаю, що є бажання поміняти практично всіх із нунсівської квоти, включно із тими міністрами, кандидатури яких вносить президент. Наприклад, питання щодо Огризка буде винесене найближчим часом. Про бажання звільнити Єханурова мені поки що невідомо. Але, які відомо, апетит приходить під час їжі.

– На ваш погляд, це не протирічить Конституції?

– Згідно з Конституцією, президент лише вносить ці кандидатури. Але, коли йде мова про звільнення, подання президента не потрібне. Тобто міністра оборони і міністра закордонних справ можна зняти і без президента простою більшістю голосів.

– А що пропонувалося особисто вам та вашій групі?

– Нам сказали: вибирайте що хочете, тільки підтримайте Тимошенко і її бачення змін в кабінеті міністрів. Тому, що це – бачення Тимошенко, і лише їй вирішувати хто, що, і в якому місці буде говорити. А хто, як, і в якому місці буде мовчати.

Оце і є основне завдання ротації в уряді – зробити його максимально ручним. Він і зараз не є колегіальним органом. А після ротації взагалі все буде мовчати, тому що буде благоденствувати...

– Нещодавно була заява Турчинова на колегії МВС про занурення України у стан війни, і потім багато людей казали, що з боку Тимошенко готується силовий варіант. Як ви вважаєте – це теорія чи це дійсно можливо?

– Я не можу підтвердити, є такий сценарій чи ні. Я бачу те саме, що і ви. Стоять намети на майдані, і що буде з тими наметами далі – нікому невідомо.

У нас в країні все можливо. Зараз, напевно, ситуація стає гострішою, тому що в економіці і в соціальній сфері стає все більше негараздів.

Але коли Турчинов чи міністр МВС говорять про якісь заколоти, про якусь підготовку до майже бойових дій, так вони повинні говорити, що вони мають на увазі, і кого вони збираються та в який спосіб розганяти. Зараз ніби демократія, а починають говорити мовою міліціонерів кучмівського режиму. Тому виникає питання: якщо такі загрози є, то про що іде мова, і хто ці загрози підігріває. Якщо відповіді на ці питання немає, то в суспільстві з'являються усілякі страхи і побоювання.

– Нещодавно Микола Мартиненко заявив, що президент закликає депутатів готуватися до дострокових виборів. Чи збирається фракція чи партія, чи ваша група готуватися до дострокових виборів?

– Можливо, у Мартиненка якісь інші джерела інформації. У розмовах зі мою президент тему дострокових парламентських виборів не порушував з кінця листопада минулого року, коли стало очевидно, що в парламенті провалилося питання виділення фінансування на дострокові парламентські вибори, які мали відбутися 2 грудня.

ПОТЕНЦІАЛ ВІКТОРА ЮЩЕНКА ДАЛЕКО НЕ ВИЧЕРПАНИЙ

– Новостворений вами громадський рух "За Україну!" теж буде будуватись на руїнах "Нашої України"?

– Ні, він будується сам по собі. Безвідносно до "Нашої України". На установчих зборах громадського руху були представники 5–6 політичних партій, але більшість делегатів взагалі були позапартійними.

– Тоді навіщо й вам членство у НУ, виходьте з партії та створюйте свою?

– Я думаю, що це подія 10–го плану. Вихід – це завжди ставлення до якихось процесів. А коли взагалі немає ніяких процесів, то незрозуміло, що демонструє цей вихід. Я ж не прихильник просто демаршів!

Зараз я зайнятий діяльністю руху "За Україну!" і групи "За Україну!". Величезна кількість людей підтримали цю ініціативу. Тому – багато роботи. За цією роботою мені немає часу думати про своє майбутнє в "Нашій Україні". Я не знаю яким воно буде.

– А кого підтримає ваш рух на президентських виборах?

– Коли Ющенко прийме рішення балотуватися на другий термін, ми будемо ухвалювати рішення.

– Ходять чутки що Ющенко вже поставив хрест на своїй кампанії...

– Мені невідомо про те, щоб він прийняв якесь остаточне рішення. Я не можу цього підтвердити.

– Ви б радили йому йти на вибори?

– Це рішення президент має приймати сам. Я б запропонував президенту змінити деякі підходи, змінити політичну риторику, стереотипи, і по–новому, свіжим поглядом, подивитися на Україну. Якби так трапилося, ми б побачили, що потенціал Віктора Ющенка далеко не вичерпаний.

– А що йому треба змінити, щоб він знов став впливовою фігурою?

– Багато що. Я думаю, що це вже безпосередньо робота команди, яка буде над цим думати. Але, щонайменше, відійти від локальних воєн з кимось, подивитися на Україну як цілісність, в якій живуть різні люди, які свого часу надали йому гігантську підтримку. Вона може з'явитися в якійсь мірі знову, а може бути втрачена остаточно. Як буде – поки що невідомо.

– Ви є лідером групи у парламенті. Як збираєтесь позиціонуватися – як пропрезидентська сила?

– Ми позиціонуємо себе як проукраїнська сила...

– Так виглядає, нібито ви хочете позиціонувати себе як незалежного політика?

– Я завжди був в команді українських цінностей. З 1989 року, коли був мій перший публічний виступ в Київському університеті на обговоренні програми НРУ, я завжди сповідував однакові погляди. Це погляди українських цінностей і демократичного суспільства. Тому з команди таких цінностей я не виходив.

– Як ви оцінюєте шанси "третього" кандидата на президентських виборах – Литвин, Яценюк?

– Я думаю, що вичерпний список кандидатів на майбутнє президентство – це, в порядку алфавіту, Тимошенко, Ющенко, Янукович. У інших – жодних шансів.

– За опитуваннями в Яценюка зараз 10% рейтинг...

– Навіть, якщо це так, це не змінює вичерпний список реальних кандидатів.