Для «львівської» книжки Олена відібрала невелику частину свого скарбу — 44 автентичні пам’ятки та живі розповіді про них. Але навіть цього вистачило, аби сотні людей звернули увагу на благородну красу дерев’яних церков. «За відгуками багатьох читачів знаю, що чимало з них уже вкладали цю книгу в наплічник і вирушали перевіряти маршрути на практиці, а це для мене головний показник», — розповідає Крушинська.
«Дерев’яна церква здатна до «регенерації» і розвитку»
— Олено, з чого почалося ваше захоплення архітектурою й мандрами? Адже за освітою ви — хімік.
— Подорожувати пам’ятками архітектури я почала ще змалку, разом із батьками. А завзято «рити» літературу щодо українських пам’яток і планувати власні маршрути взялася на молодших курсах університету. Поштовхом стала чудова книжка мистецтвознавця Григорія Логвина, яка тоді потрапила мені до рук. Чорно–білі світлини, стислі описи — але в них так відчувалися емоції автора, що вони передавалися й читачеві. Знаю від знайомих, що не лише мене ця книжка «підсадила» на мандри.
За десять років, що минули відтоді, книжки з цієї тематики ледве вміщаються в окрему шафу, а подорожі Україною перетворилися з хобі на пристрасть, яка мене повністю поглинула і стала другою професією. За плечима — сотні мандрівок і тисячі пам’яток, участь у різних проектах та експедиціях і власні доробки — сайти, статті, путівники.
— Чим привабила саме дерев’яна архітектура?
— Мені дуже імпонує сама її ідея — природа дерева на сто відсотків диктує конструктивні прийоми, прості до геніальності. Цвяхи чи інші чужорідні кріплення для традиційної дерев’яної церкви непотрібні — її елементи з’єднуються за принципом дитячого конструктора «Лего», за рахунок щільного припасування пазів до виступів. Така споруда позбавлена жорсткості і тому надзвичайно стійка до деформацій, крім того, вона здатна до «регенерації» і розвитку, наче жива істота. Майстри час від часу міняли зогнилі бруси, перебирали верхи, міняли ґонт — і храм знову ставав, як новенький. А яку ще споруду, крім дерев’яної, можна елементарно розібрати на деталі, перевезти на інше місце і там знову зібрати? Це була звичайна практика, яку тепер використовують, коли переносять церкви до музеїв просто неба.
Узагалі, мене не перестає дивувати, як з одного і того ж матеріалу, в рамках канонічної планувальної схеми (варіації тризрубної або хрещатої церкви) на території України виникло таке шалене розмаїття дерев’яних храмів — від закарпатської дерев’яної готики, галицьких середньовічних храмів до струнких церков Наддніпрянщини.
«Сорок сороків» фотографій
— Як і коли виникла ідея проекту «Дерев’яні храми України»?
— У 2005–му. Я бачила, що в людей зростає інтерес до внутрішнього туризму, до пам’яток української архітектури, стало з’являтися більше публікацій в пресі, телепрограм, сайтів. Але всю увагу «перетягували» на себе більш ефектні, на перший погляд, споруди — фортеці, замки, монастирі. Пам’ятаю, як для перевірки набрала в «Гуглі» словосполучення «дерев’яна церква» — знайшлося кілька поодиноких статей, і то здебільшого про чергову пожежу. Тоді в мене виникла ідея щодо пошуку, структуризації й популяризації відомостей про пам’ятки дерев’яної архітектури України, привернення уваги суспільства до проблем їх охорони і збереження. Я розробила відповідний проект, подала на конкурс і виборола на його реалізацію один із грантів Президента для обдарованої молоді на 2006 рік.
— Хто вам допомагає в реалізації проекту?
— Спершу я розгорнула експедиційну роботу — фотофіксацію пам’яток, збір інформації «в полі». Мої фото і ті, що надіслали за цей час колеги та волонтери проекту, систематизовані і складають електронний фотоархів; він постійно поповнюється. На сьогодні ця збірка містить більше 15 тисяч цифрових фото з понад 600 населених пунктів різних областей України, від Закарпаття до Луганщини. Працюю з усією можливою літературою, починаючи з раритетних видань початку ХХ ст. Дуже цінною є співпраця з архітекторами, реставраторами, краєзнавцями, які надають нам свої ексклюзивні матеріали.
На нашому сайті про дерев’яні церкви загальна кількість файлів (сторінки та фото) перевалила за п’ять із половиною тисяч. Основний масив — це індивідуальні сторінки окремих церков. Але є там і фотозагадки, тематичні розділи «Дерев’яні костели», «Млини» та ін. Зараз доопрацьовую розділ «Музеї і скансени», де будуть сторінки всіх музеїв просто неба, церков–музеїв, а також унікальних інженерно–технічних пам’яток на кшталт музею лісу і сплаву та діючої водяної кузні «Гамори».
Маленький приклад: у найповнішому на сьогоднішній день каталозі дерев’яних церков для Черкаської області бачимо 22 об’єкти. У мене ж на сайті, завдяки «агентам»–мандрівникам, що буквально прочісували Черкащину, їх — 40.
— Чи відчуваються зміни у зацікавленості людей цією темою?
— Так, і дуже суттєві. Тема дерев’яної архітектури стала набагато популярнішою, ніж чотири роки тому. Хочеться вірити, що і наш внесок у цьому є теж. Частіше чую про них у телевізійних новинах, читаю в пресі, почали виходити книжки на цю тему. Багато хто почав відвідувати дерев’яні церкви цілеспрямовано. Не минає тижня, щоб хтось не надіслав мені нові фотографії дерев’яних храмів для сайту. Розвиваємо також однойменну з сайтом інтернет–спільноту в LiveJournal.
Що навмисно не спалять, те уб’ють бляхою?
— Чи збереження дерев’яних храмів насправді така гостра проблема?
— Ситуація з ними, без перебільшення, катастрофічна. Ми втрачаємо пам’ятки дерев’яної архітектури страшними темпами. Причому відсоток дійсно випадкових втрат — мізерний. Усі знають з новин, скільки згоріло церков за останні роки, і не лише через недбалість та недотримання пожежної безпеки (хоча й це — злочин). Порушено кілька кримінальних справ про навмисні підпали — замітають сліди після розкрадання церковного майна або «звільняють» місце під новий мурований храм.
Останніми роками сотні дерев’яних храмів, у тому числі пам’яток національного значення, стали жертвами «благих намірів» церковних громад: старовинні храми обшивають від фундаменту і до маківок бляхою, пластиковою «вагонкою», перекривають «єврошифером» або взагалі обмуровують цементом, а потім вибирають зсередини дерев’яні стіни. Хвиля цих «поновлень» набирає обертів. І не вірте, що бляха врятує церкву, — кожен реставратор вам скаже, що під нею дерево пріє і дуже швидко зогниває.
— Що насамперед необхідно, щоб зупинити процес зникнення дерев’яних храмів?
— Мало би бути, як у сусідніх країнах, тій самій Словаччині: там про пам’ятки дерев’яної архітектури дбає держава, всі вони доглянуті. У нас це наразі нереально. Тому треба оцінювати ситуацію тверезо.
Що, можливо, й слід зробити? По–перше, практично всі дерев’яні церкви в Україні — діючі. Варто вести переговори з вищим духовенством усіх конфесій, щоб вони централізовано давали рекомендації настоятелям і церковним громадам щодо поводження із дерев’яними храмами, проводили роз’яснювальну роботу. Знаю, що в УГКЦ вже є комісія, яка пробує цим займатися.
Жодна громада не бажає зла своїй церкві, люди зазвичай хочуть привести храм до ладу і готові зібрати на це кошти. Потрібно дуже сильно мотивувати їх витратити ці кошти не на згубні експерименти з пластиком, а на професійну реставрацію. Саме цього треба категорично вимагати від держави — якщо люди готові оплатити реставрацію, то треба забезпечити їм відповідну проектну документацію і виділити фахівців для проведення цих робіт. Прецеденти фахової реставрації коштом громади існують — бачила на власні очі, спілкувалася з ініціаторами. Якщо ж буде державна підтримка і не доведеться пробивати лобом бюрократичну стіну, кошти знайдуться — допоможуть і меценати, і громадські організації.
А з тими громадами, які все–таки зайнялися пластиково–бляшаною «самодіяльністю», слід негайно розривати договори оренди пам’ятки архітектури і подавати в суд. До речі, досі не було жодного випадку, щоб когось було покарано не те що за пошкодження — за свідоме знищення церкви, пам’ятки архітектури національного значення! То чого дивуватися, що церкви гинуть?
Другий важливий напрямок — це популяризація дерев’яних храмів у ЗМІ. Місцева влада має усвідомити, що пам’ятка — це не зайвий тягар на шиї, а принада для туристів (може, і єдина в цьому селі чи містечку).
Клепача — «в студію»!
— Як фінансується проект «Дерев’яні храми України», чи буде надалі розвиватися?
— Проект фінансували коштом гранту лише впродовж 2006 року, відтоді все робиться винятково на власному ентузіазмі. Хотілося б, звісно, знайти новий грант або якісь інші можливості для підтримки проекту. Плани — наполеонівські. Попереду величезна робота із сайтом, адже на ньому викладено не більше 20 відсотків того масиву матеріалів, які вже зібрані. Хочеться додати цікавинок, наприклад, розділ з відеороликами (наприклад, ви чули, як працює клепач — дерев’яний пристрій для тріску й грюкоту, що використовується перед Великоднем замість дзвонів?).
Буду розширювати співпрацю з мандрівниками і з фахівцями — треба об’єднувати зусилля в нашій справі. Я–от надала західним колегам українські матеріали для енциклопедичного видання про дерев’яну архітектуру Європи.
Маю в планах створення нових путівників дерев’яними храмами.
Олександра ЧАУС
ДОСЬЄ
Олена Крушинська — киянка, журналіст і науковець; випускниця, а тепер і науковий співробітник Київського національного університету
ім. Тараса Шевченка, кандидат хімічних наук. Багато мандрує Україною і світом.
З 2005 р. працює над проектом «Дерев’яні храми України» — це перший веб–ресурс, присвячений українській дерев’яній архітектурі (Derev.org.ua).
Автор двох путівників: «Сорок чотири дерев’яні храми Львівщини» (2007), «Два береги Збруча» (2008, у співавторстві), понад 50 статей, присвячених подорожам і пам’яткам, а також веб–фотогалереї неофіційного Львова «Львівські ремінісценції». Як журналіст і фотограф, Олена співпрацює з журналами «Міжнародний туризм», Welcome to Ukraine, іншими журналами й газетами.
PS: Якщо ви цікавитесь надприродним, тоді завітайте на сайт www.tolyan.com - бібліотека гідних уваги книг про чаклунство і реінкарнацію.
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: На Волині визначили кращих ...
Наступна новина: Білоруси повинні надати ...
Преимущества быстрых займов на карту онлайн
Український бренд дизайнерського одягу CAT ORANGE
Talvi Ukraine объявляет грандиозные скидки на Black Friday
Коли потрібна термінова консультація педіатра?
Услуга "Семейный водитель": Ваше спокойствие и безопасность ваших детей