Турбота проявлялася у численних обіцянках, значну частину яких Ю.Тимошенко уже озвучувала у 2007– 2008 рр., а тому наприкінці цього року мала б радше звітуватися про їх виконання, а не оголошувати знову. Обсяги бюджетних видатків, необхідних для реалізації усіх обіцянок, - захмарні. Тому видається, що Прем‘єр керувалася принципом «на словах грошей не шкодувати», не турбуючись про виконання наобіцяного.
Настав час підбити перші підсумки виконання обіцянок Ю.Тимошенко. Нижче наведено результати аналізу виконання обіцянок освітянам, який провели профільні служби Секретаріату Президента.
З нагоди Дня вчителя, 5 жовтня цього року на відкритому засіданні Кабінету Міністрів, дивлячись в очі представникам сотень загальноосвітніх шкіл зі всієї України, Прем’єр запевнила, що уряд «з’ясував безліч проблем, що накопичувалися десятиліттями у сфері освіти, які він зобов’язаний зараз вирішувати». Зокрема, як свідчить офіційний сайт КМУ, Прем‘єр-міністр пообіцяла:
* підвищити зарплату всім учителям з 1.01.2010 р. на 22,5%, і поетапно, до кінця року - ще на 10%, а також «достойно заплатити класному керівнику» і директору;
* надати статус держслужбовців директорам загальноосвітніх шкіл;
* поетапний, «лише на добровільній основі» перехід до господарської автономії загальноосвітніх навчальних закладів; проведення для цих цілей спеціальних навчань для директорів і забезпечення кожної школи посібником «Шкільний бюджет в сучасних умовах»;
* добудувати «всі без виключення школи, які перетворилися в довгобуд, за 2010 рік» у містах - на паритетних засадах (50% фінансує місцева влада, 50% - держбюджет), у сільській місцевості - за державний рахунок виключно;
* з 1.01.2010 р. надати «абсолютно пільговий, щоб не сказати повністю безкоштовний» доступ всіх середніх шкіл до Інтернету і до програмного забезпечення;
* закупити з залученням державних гарантій «необхідну кількість персональних комп’ютерів, яка може повністю забезпечити наших учнів»;
* централізовано замовити антисколіозні парти;
* запровадити з 1.11.2009 р. обов’язкову сертифікацію шкільних зошитів, щоденників тощо.
На відкритому засіданні уряд розглядав пакет із дванадцяти першочергових рішень. У присутніх могло скластися враження, що частина наданих обіцянок миттєво була виконана після позитивного голосування членів Кабінету Міністрів. Однак фахівці знають, що рішення КМУ набувають чинності лише після їх офіційного опублікування. Так от, станом на 25 жовтня з 12-ти проголосованих 5 жовтня актів уряд офіційно опублікував лише один! А саме – про утворення Ради директорів загальноосвітніх навчальних закладів при Кабінеті Міністрів. Тобто залишаються міфом решта урядових актів, зокрема щодо встановлення надбавок педагогічним працівникам, обов‘язкової сертифікації продукції шкільного асортименту, заходів з впровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти, План дій щодо розвитку загальної середньої освіти на 2009-2012 роки тощо.
Окреме питання виникає щодо обіцянки Прем‘єра врахувати думку освітян щодо переходу шкіл на фінансову автономію та здійснювати його «лише на добровільній основі». Адже на сьогодні діє рішення уряду, яке зобов‘язує кожну школу до 1.01.2010 р. відкрити окремі реєстраційні рахунки у Держказначействі. Інакше школи не отримають кошти з Держбюджету-2010.
Президент України листом від 8.10.09 http://www.president.gov.ua/news/15306.html звертав увагу Прем‘єр-міністра на те, що у численних зверненнях, які продовжують надходити, директори шкіл висловлюють стурбованість категоричною вимогою уряду, щоб кожна школа за 2,5 місяці у «пожежному» режимі підготувалася до роботи на умовах «госпрозрахунку», передусім - відкрила реєстраційні рахунки. На практиці це означатиме, йдеться у зверненнях, що керівництво школи має перетворитися у фінансових спеціалістів, завгоспів, бухгалтерів і аудиторів, а «паперова» робота з «платіжками» і звітами позбавить можливості повноцінно організовувати і контролювати навчально-виховний процес. Для малокомплектних сільських шкіл це, без перебільшення, означатиме катастрофу.
Освітяни висловлюють побоювання, що ініціатива відкриття рахунків для кожної школи може означати, що конституційне положення про обов‘язковість середньої освіти буде реалізуватися не за рахунок держбюджету, а з батьківських гаманців. Тим більше, такі спроби уже були. 14 квітня 2009 року уряд Тимошенко видав постанову про можливість спрямування благодійних внесків на виплату зарплати працівникам бюджетних установ, закладів освіти тощо, тим самим сигналізуючи: «грошей у бюджеті немає – заробляйте на зарплату самі».
Показовою є історія виконання урядом Тимошенко обіцянок, наданих освітянам раніше. Так, обіцянка підключити до 2010 р. усі школи до Інтернету, а також надати їм програмне забезпечення зафіксована у проекті програми діяльності КМУ, схваленому урядом 16.01.2008 року. Проте у Держбюджеті-2009 уряд зменшив у 23 (!!!) рази (до 1,2 млн. грн.) видатки на інформатизацію та комп'ютеризацію навчальних закладів. Однак за 9 місяців ц.р. і ці мізерні 1,2 млн. грн. на інформатизацію не профінансовані. Крім того, взагалі ліквідовано цільову субвенцію місцевим бюджетам на інформатизацію загальноосвітніх закладів районів, тоді як у Держбюджеті-2008 вона становила 161 млн. грн. Цього року тільки наполовину профінансовані заходи з модернізації системи середньої освіти.
Характерно, що уже три засідання поспіль Кабмін не може прийняти рішення щодо анонсованої обіцянки закупити 750 шкільних автобусів. Жодної гривні з передбачених Держбюджетом 150 млн. грн. на закупівлю шкільних автобусів у 2009 році не профінансовано (див.рис.). Очевидно, Ю.Тимошенко хоче повторити минулорічний трюк, коли станом на 1 грудня уряд виділив лише третину (з передбачених Держбюджетом-2008 70 млн.), а ще 34 млн. надійшло у грудні. Очевидно, що за період, що залишався до кінця року, таку суму неможливо освоїти, відповідно частина повернулася назад, у Київ. Так було «вбито двох зайців»: з одного боку, уряд прозвітувався про виділення грошей на шкільні автобуси, а з іншого – зекономив бюджетні кошти.
Попри те, що Прем‘єр пообіцяла, що кожне рішення уряду щодо середньої школи буде візуватися новоствореною Радою директорів шкіл (членами є 39 директорів шкіл), поведінка уряду в цій сфері змушує сумніватися, для чого насправді було проведене шоу 5 жовтня і для чого утворена Рада директорів шкіл? Чи не для того, щоб 22 жовтня на так званих Всеукраїнських народних зборах створити ілюзію підтримки освітянами кандидата у президенти Ю.Тимошенко?
Дуже хотілося б, щоб на всі вище поставлені питання уряд якомога скоріше дав адекватну відповідь. Тим більше, що Прем‘єр пообіцяла до 5 листопада провести наступне «фундаментальне відкрите розширене засідання уряду», присвячене проблемам середньої школи. Попри весь цинізм політичного процесу, не віриться у таємні наміри «використати» таких поважних людей як освітяни у передвиборчих цілях.
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Губернатор Рівненщини ...
Наступна новина: На Волині вилучили тонну ...
Что такое лицензия на образование и зачем она нужна?
Уничтожение насекомых в Днепре
Маленький ювелирный магазин или крупная сеть: что лучше для покупателя?
DUNE: поєднання моди, спорту та снікер-культури в одному просторі