Одним із завдань, які ВО “Свобода” поставила перед собою на обласних виборах 2009 року — змінити правила гри в тернопільській політичній пісочниці. Місцеві ділки, прикриваючись партійними різнокольоровими брендами, ділили між собою землю і комунальне майно, бюджетні кошти і галузі промисловості. Про людське око вони вели політкоректну дискусію, а насправді погрузли в бізнес-зв‘язках та корупційних схемах, де існує кругова порука і закон “ворон ворону око не виклює”. У всіх був спільний інтерес — його величність “дерибан”.
“Свобода”, прийшовши до обласної ради, заручившись масовою підтримкою тернополян, почала масштабну “санацію” прогнилої містечкової псевдо-еліти, крок за кроком виводить на чисту воду корупційні схеми місцевих вождиків. Головним союзником “Свободи” в боротьбі проти кримінально-політичного тернопільського спрута, стали тернополяни, жителі області, які не хочуть далі жити в умовах, коли декілька “сімей” жирують за рахунок всієї області з мільйонним населенням.
Сміттєва криза — наслідок війни бізнес-кланів за ринок сміття
Безпрецедентний конфлікт між владно-бізнесовими угрупуваннями Тернопільщини зрів роками. Роздерибанивши міську землю та комунальну власність, ділки взялись за сферу, яка у світовій бізнесовій практиці вважається “золотим дном”. Почалася боротьба за ринок сміття. У багатьох криміналізованих суспільствах сміттєвий бізнес поряд з наркоторгівлею, проституцією, гральним бізнесом став обов‘язковим атрибутом мафії.
Згадаймо неаполітанську сміттєву війну, заручником якого стало багатомільйонне місто. Нажаль, це і українські реалії. Українська мафія, що давно стала симбіозом корупційної влади та криміналітету, контролює сміттєву “тему” у багатьох східноукраїнських містах.
Є думка, що тернопільська сміттєва війна почалась з конфлікту бізнес-інтересів Юрія Чижмаря (вихідця із Закарпаття, ставленика колишнього голови президентського секретаріату Віктора Балоги) та групи Романа Заставного (місцевого бізнес-клану, що має у серед своїх активів підприємства кондитерської галузі, сільського господарства, будівництва тощо, що з приходом до влади в місті свого лідера зміцнів та розвинувся).
Генеза тернопільських “сміттєвих воєн”
Одним із найімовірніших варіантів розвитку подій є наступний. Все почалося задовго до 2009 року. Почалося з бізнес-планів міського голови Тернополя Романа Заставного. Його прихід на сміттєвий ринок Тернополя датується 2007 роком. Саме тоді з‘явилась і швидко потіснила старожилів сміттєвого бізнесу фірма “Катруб”. Вона впевнено (за неофіційного сприяння міськвиконкому та через адміністративний тиск на ЖЕКи і ОСББ) завоювала лідируючі позиції у густонаселених районах Тернополя — саме там, де вивезення сміття є найприбутковішим.
“Катруб” діє на ринку одночасно з підприємцем Буртаком. ПП Буртак — це саме та бізнес-структура, яка, збираючи у дротяні сітки поліетилен та пет-тару, вже зараз збирає вершки сміттєвого бізнесу. Ребус з фірмою “Катруб” розв’язується дуже просто: слово “Катруб” читається “Буртак” справа на ліво — фізична особа Буртак є і підприємцем Буртаком і засновником ПП Катруб. Але є ще один елемент ребусу — Буртак є земляком Заставного - обидвоє з Теребовлянського району. Всі на перший погляд незрозумілі і дивні співпадіння вилаштовуються у ланцюг фактів, який тепер має логічне пояснення. До-речі, фірма Катруб, яка зайняла левову частку тернопільського сміттєвого ринку, навіть не зареєстрована у Тернополі (як і ПП Буртак) — відтак, отримуючи надприбутки у Тернополі, ці бізнес-структури не поповнюють тернопільський бюджет.
Ще у минулому році Заставний, захоплений своїми успіхами у експансії місцевого сміттєвого ринку, “проговорився”. В одному з інтерв’ю у місцевій пресі він необережно виголосив суть власних планів — мовляв, той, хто побудує сміттєпереробний завод, керуватиме Тернополем і “назначатиме” міського голову. Роман Йосипович “попалив хату” - розкрив власні плани, і ця його теза є дуже промовистою зараз — в кінці 2009-го, за пів року до виборів міського голови Тернополя.
Плани міського голови, якщо проаналізувати публікації у місцевій пресі 2008-2009 років, полягали у створенні а базі КП Тернопільводоканал спільного підприємства. Використовуючи інфраструктуру і земельні ділянки Тернопільводоканалу, мав запрацювати приватний бізнес, який би вирішував долю тернопільського сміття і заробляв на цьому надприбутки. Але плани Заставного не реалізувались... Бо він вступив в конфлікт з інтересами іншої бізнес-групи.
Губернатор Малашівців і його “сільський не-голова”
Губернатор Юрій Чижмарь, очевидно, дізнався про плани Заставного і вирішив їм перешкодити (мабуть у нього було власне бачення - хто і яким бізнесом в Тернопільській області має займатись). Він зіграв на випередження — розгорнув “сміттєву кризу”, наслідком якої стали: по-перше, дискредитація конкурента Заставного, по-друге, власний пі-ар, як сторони, яка керує кризою в ручному режимі і може її зупинити під телекамери і стати героєм (Юрій Васильович також, захопившись амплуа головного тернопільського вершителя судеб “проговорився”, заявивши на сесії обласної ради, що вирішить проблему той, хто її створив), по-третє, Чижмарь, тримаючи “на гачку сміттєвого скандалу” Заставного отримав “козирі” у бізнес-переговорах з ним.
Факти — річ уперта. Головним збурюватилем Малашівців став такий собі пан Бойко — ще донедавна чиновник облдержадміністрації, підлеглий Чижмаря. Бойко програв минулі вибори сільського голови Малашівців і зараз вирішив “вбити одним пострілом двох зайців”: і Чижмарю (свому начальнику) прислужитись, і свою кампанію сільського голови на резонансній темі провести. Окрема група представників Малашівської громада, керованої Бойком, сьогодні заявляє - “хай облрада відмінить своє рішення про недовіру Чижмарю, інакше ми перекриємо дорогу сміттєвозам”. Мабуть Бойко таки дограється — тепер на посаду сільського голови Малашівців у нього мимоволі з’явився потужний конкурент — Чижмар.
Проти чого виступає “Свобода”?
По-перше, ми проти закулісних ігор політиків і чиновників, які прикриваються інтересами громади і партійними “брендами” і тишком-нишком творять бізнес-імперії на наших з вами спинах. По-друге, ми проти того, щоби в догоду бізнес-інтересам окремих сімей наражались на екологічну небезпеку сотні тисяч громадян (під впливом Заставного прийнято рішення про виділення ділянки на території Тернополя для організації спалення сміття). По-третє, ми проти того, щоби здоров’я, комфорт і безпека людей ставали розмінною монетою у війні політично-бізнесових кланів.
Хто повинен отримувати надприбуток від переробки тернопільського сміття?
Позиція “Свободи” однозначна: сміттєпереробний завод повинен бути. Але... Це має бути комунальне підприємство. Підприємство, яке не лише вирішуватиме екологічну проблему переробки продуктів життєдіяльності міст і сіл області, але і отримуватиме прибуток. Прибуток не буде осідати в кишенях двох сімей. Він наповнюватиме місцеві бюджети. Надприбутки від сміттєвого бізнесу дадуть зарплати вчителям, лікарям, працівникам культури, вони дозволять фінансувати численні програми соціально-економічного розвитку області.
Що буде далі?
“Свобода” зробила низку послідовних кроків для того, щоб припинити “сміттєві війни” в Тернополі і поставити на місце їх організаторів та учасників. Ми ініціювали виділення коштів на придбання сміттєпереробної лінії. Ми поставили оцінку “незадовільно” губернатору Чижмарю, який “загрався” у “війнушки”. Ми вивели на світло “темні” плани Чижмаря і Заставного. Ми ініціюватимемо створення тимчасової депутатської комісії обласної ради для розслідування причетності всіх фігурантів тернопільських “сміттєвих війн”. Ми зробимо все для того, щоби сміттєпереробне підприємство в Тернопільській області було, але щоб воно було державним, а прибуток від нього збагачував місцеві громади, а не лише окремих “вибраних” їх представників.
Прес-служба Тернопільської обласної організації ВО “Свобода”
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Президент висловив ...
Наступна новина: Уряд на слабкому рівні ...
Что такое лицензия на образование и зачем она нужна?
Уничтожение насекомых в Днепре
Маленький ювелирный магазин или крупная сеть: что лучше для покупателя?
DUNE: поєднання моди, спорту та снікер-культури в одному просторі