Шановні тернополяни! Дорогі краяни !
22 листопада поточного року в нашій державі вп’яте відзначається День свободи в Україні. Згідно із Указом Президента України Віктора Ющенка «Про День Свободи» від19 листопада 2005 року ці урочини встановлені «…з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, виховання у громадян почуття національної гідності, враховуючи історичне значення революційних подій осені 2004 року, які засвідчили волелюбність Українського народу, його прагнення до свободи і демократичних цінностей, та на підтримку ініціатив громадськості…» .
Які ж ідеали свободи та демократичні цінності перемогли та встановились сьогодні у суверенній державі Україна?!
На початку 2005-го здавалось, що зміна правлячої еліти України, яка відбулася в результаті «Помаранчевої революції», і пов'язана з цим переорієнтація внутрішнього й зовнішньополітичного курсу країни призведе до системних, кардинальних реформ, які введуть Україну в коло розвинутих, заможних європейських держав. Море народного гніву, що вихлюпнулось мільйонними маніфестами на майдані у Києві та багатьох обласних центрах, дало привід більшій частині українського суспільства вважати, що народ звільнився від облудної влади, брехливих, корумпованих керівників й назавжди долучився до управління країною, прийняття зовнішніх та внутрішніх політичних рішень. Здавалось, уже ніколи результати народного волевиявлення не будуть сфальшовані, жоден навіть найвищий посадовець не посміє образити велику українську націю в цілому, ані окремого громадянина, а чужа держава не втручатиметься у внутрішні справи України, своя ж не залізе до кишені свого громадянина, не буде за рахунок бідних поповнювати мільярдні статки багатих, у нас більше ніколи не зникатимуть журналісти, а керівництво держави гарантуватиме конституційні права та свободи громадян, каральні органи стоятимуть на варті життя та інтересів простого громадянина.
Проте пройшло шість років і на п’яту річницю встановлення Дня свободи виявилось, що наше нинішнє життя є абсолютним негативом зображеної картинки. Результати виборів фальшуються нагло й цинічно, інтереси України з неймовірною швидкістю і навіть не за дешевий газ здаються північному сусіду, зовнішня та внутрішня політика ведеться за вказівками Кремля, міністр освіти та науки відверто із садистською насолодою перед телекамерами глумиться над національними цінностями українців, на догоду колишнім окупантам всіх мастей впроваджує псевдонаукові підручники та посібники, а народні обранці перекривають й так нестабільне дихання малому та середньому бізнесу, даючи преференції акулам – мільйонерам, правоохоронні органи навіть не шукають зниклого журналіста, у камерах попереднього слідства калічать та вбивають громадян, відбирають ліцензії в нелояльних засобів масової інформації.
Чи про таке життя ми мріяли шість років тому, стоячи пліч-о-пліч на майдані Незалежності в центрі столиці? Мільйони українців повірили тодішнім лідерам, поклали на них свої надії та сподівання. Натомість отримали кулуарні змови, підкилимні інтриги, мишачі бої за владу, посади, фінансові потоки. Трохи більше, як за рік Віктор Янукович, якого помаранчевий лідер Ющенко називав бандитом й обіцяв доправити до буцегарні, став прем’єр-міністром при президентові Ющенку, а його політична сила здобула чималі рейтинги. А відомий «Підрахуй» й головний фальсифікатор виборів-2004 Ківалов з рук того ж Віктора Ющенка отримав державну нагороду. Чи не тоді знову було відкрито шлях брудним маніпуляціям та технологіям, фальшуванням та підкупу під час будь-яких виборів?
То хто ж викував перемогу нинішній антиукраїнській, антилюдській владі? Хто привів на владну вершину режим Януковича? Хто має нести відповідальність за це та ще за мільйони зневірених українських сердець?!
Юлія Тимошенко – один із основних персонажів помаранчевої казки говорить, що тоді на майдані не тих ми вибрали лідерів. Наче не стояла вона сама на помості перед мільйонною українською громадою, наче не вона щедро засівала українські душі зерном надії на справедливість та добро, на чесну владу, на ліпше життя. Та ставши до владного керма, так само щедро обдаровувала своїх же поплічників місцями біля багатих годівниць, міцно вхопившись тендітними ручками за високий трон, в Москві офірувала за нього державними інтересами, а у Верховній Раді неодноразово прагнула об’єднатись у всілякі ПРіБЮТ із своїми вчорашніми, як виголошувала на майдані, ворогами. Сьогодні ж відкинута на узбіччя великої політики «помаранчева принцеса» намагається втертися в бунтівні ряди повсталих проти непідйомного податкового тиску дрібних та середніх підприємців та на їх плечах знову в’їхати у владні кабінети. Бо ж повідомила вже Юлія Тимошенко:«Ми будемо 22 листопада з підприємцями. І це буде боротьба за свободу, боротьба за демократію і боротьба за їхнє життя». Чи не ті самі слова, чи не та сама риторика, що і 6 років тому? То невже знову повірить у ці слова український люд? Невже не пам’ятаємо, які дії були по тому?!
Шановні краяни!
Шість років тому тернополяни одні з перших піднялась на захист своїх громадянських прав та свобод. Натомість отримали гірке розчарування та зневіру. Безперечно! Кроки, які здійснювала помаранчева влада впродовж п’яти років свого правління, не могли у наших душах породити щось інше. Разом з тим ми нині маємо очиститись від сумнівів, байдужості та відчаю. Адже сьогодні ціна питання - існування на карті світу суверенної держави Україна, життя української нації. Винісши важкий, навіть болючий досвід політичної боротьби останніх років, маємо чітко зрозуміти, що Верховна Рада, у якій представлені три олігархічні клани: Донецький – ПР, Дніпропетровський – БЮТ, Києво-Печерський – НУ, ніколи не стане виразником інтересів народу. І якби не змінювалось владне представництво із лідерів цих політичних сил, – ситуація у державі залишиться незмінною, бо всі вони однакові, діють в межах однієї демо-ліберальної ідеології в інтересах своїх олігархічних кланів. Ми ж маємо обрати свою, українську, націоналістичну ідеологію. Лише вона здатна вивести нас із хаосу, поневірянь та врятувати від гноблення усілякими зайдами. Звертаюся до вас словами Великого Тараса: «Борітеся – поборете!»
Слава Україні! Героям слава!
Голова Тернопільської обласної ради Олексій Кайда
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Олег Тягнибок: Після ...
Наступна новина: Суд звільнив затриманих ...
Что такое лицензия на образование и зачем она нужна?
Уничтожение насекомых в Днепре
Маленький ювелирный магазин или крупная сеть: что лучше для покупателя?
DUNE: поєднання моди, спорту та снікер-культури в одному просторі