Прошу Вашого благословення і прошу вибачення, що звертаюся до Вашої Святості з цим листом і за допомогою ЗМІ. Але цього вимагають обставини і терміни.
З величезним подивом прочитав я сьогодні в газеті «Известия» публікацію, в якій клірик Московської єпархії протодиякон Андрій Кураєв згадує і мене, грішного.
У статті «Чи зробить Українська Православна Церква крок від Москви» (газета «Известия», 1 липня 2011р.) Наводяться слова о. Андрія, сказані журналістам: «У Київській єпархії делегатом від мирян заочно призначили 84-річного старця, який до виходу на пенсію був керівником Митрополичого хору. Йому пропонується взяти участь у якомусь голосуванні, не приходячи до тями, – вважає Кураєв ».
Дійсно, на засіданні духовенства Київської єпархії я обраний делегатом на майбутній Собор Української Православної Церкви. Але якщо мова йде про «втрату свідомості» мною, людиною 84-річною, то слідом за Марком Твеном, який називав чутки про його смерть, надруковані в газетах, «сильно перебільшеними», так і я вважаю, що подібна інформація є перебільшеною і передчасною .
Не знаю, коли я взагалі втрачав свідомість. Під вироком «25 та 5 замінити смертну кару» я не втрачав свідомості. У таборі, куди за свою віру і вірність Церкві Христовій я був засланий у 1952 році, будучи арештований прямо під час складання випускних іспитів у Київській духовній семінарії, і де провів 3,5 року, ніколи не втрачав свідомості. Тут – тим більше.
В обранні мене делегатом Собору Української Православної Церкви, я вважаю, логіка присутня. Протипоказань – будь-яких – немає, і те, що на мені лежить ступінь довіри наших православних віруючих, в даному випадку, Київської єпархії, я теж це відчуваю. Я спілкуюся з багатьма священнослужителями і мирянами, фіксую це, і ніколи не чув жодного заперечення чи, може, сумнівів у моїх інтелектуальних здібностях. Думаю, отець Андрій Кураєв не настільки мене знає, щоб судити про мій, так би мовити, «старечий», фізичний, моральний, інтелектуальний стан... Та ще в таких висловах.
А подібні слова православного священика, сказані ним публічно на адресу православного християнина, свідчать тільки про те, що у о.Андрія самого спостерігається втрата свідомості – християнської свідомості як священнослужителя.
«Фахівці, які розбиралися б у церковних питаннях, на такому Соборі не потрібні», – пише отець Андрій. Але в 2009 році я був делегатом Помісного Собору Російської Православної Церкви, на якому Ви, Ваша Святосте, були обрані Патріархом Московським і всієї Русі.
Тоді ж, уже будучи обраним Первосвятителем нашої Матері-Церкви, Ви, Ваша Святосте, напередодні Вашої інтронізації, удостоїли мене ордена преподобного Сергія Радонезького ІІ ступеня, який вручали особисто на амвоні кафедрального Богоявленського (Єлоховського) собору в Москві. Ми мали можливість спілкуватися з Вами, Ваша Святосте. Ви звернулися до мене тоді зі словами, які я добре запам'ятав. «Я був глибоко зворушений усім тим, що я прочитав про Вас», – сказали Ви.
У статті отця диякона також робиться спроба посіяти недовіру між священноначалієм Української Православної Церкви, духовенством та мирянами. «Верхівка церкви приховує свої плани, а священики та миряни з недовірою ставляться на задуми керівництва», – каже отець Андрій.
Якщо рахувати всі мої регентські роки, то це 50 років. З них у Володимирському соборі – з 1975 року по 1992-й. А з 1992-го по 2008-й я був регентом Митрополичого хору в Києво-Печерській Лаврі. І хоч останнім часом я не є активним учасником служіння, тим не менш, усі роки, які я віддав Церкві та служінню з Блаженнійшим Владикою, я дуже близько контактував з Його Блаженством, і він іноді вважав за потрібне порадитися зі мною, в тому числі, з важливих питаннь. І ніколи не було такого, щоб відчувалася якась скритність в діях нашої ієрархії.
Протодиякон Андрій Кураєв порівнює нинішню ситуацію в Україні зі сталінськими часами. Це не то, що не співзвучне, це просто немислимо! Я не знаю, як він міг дозволити собі такі слова. Йому судити про сталінські часи – непристойно, я вважаю.
Прошу пробачити мене, Ваше Святосте, за мій лист. Але не для того в 1992 році я покинув Володимирський собор і пішов за Предстоятелем – Блаженнійшим Митрополитом Володимиром, щоб через 20 років клірик нашої Церкви, що вчив атеїзм у той час, коли ми терпіли гоніння за віру Христову, публічно ображав мене, підозрюючи у бажанні розколоти нашу Церкву або звинувачуючи в недієздатності.
Смиренно прошу Вас, Ваша Святосте, нагадати Вашому клірику – протодиякону Андрію Кураєву про необхідність любити ближнього, шанувати старших і поважати священноначаліє, як то і личить православному християнинові, а тим більше, священнослужителю.
"Православіє в Україні"
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Стратегічне партнерство ...
Наступна новина: Голова Львівської міськради ...
Замена экрана Xiaomi 12
Переваги агенства інтернет-маркетингу від Penguin-team
Почему стоит купить форсунки для полива?
Почему стоит купить молд силиконовый в интернет магазине Zabaganka?
Отличный выбор для стильных образов: красивые квадратные ногти
Переваги ІСТЕЛ 3000 - провідного українського постачальника