Саме вони, ті 63 миротворці, працівники міліції та військовослужбовці внутрішніх військ, знаходяться за тисячі кілометрів від рідної домівки, куди потрапили після ретельного відбору по лінії ООН. 20 з них несуть службу неподалік екватора, в Ліберії, 21 – у Судані, п’ятеро – у Конго, двоє – у Косово. Вперше правоохоронці приймають участь у миротворчих операціях в республіках Киргизстан, Кот-д’Івуар та на Кіпрі.
Зараз стрільби вже не чути, але у населення залишається чи мало зброї, боєприпасів. В суспільстві процвітає корупція, високий рівень злочинності. Криміналітету протистоять малочисельні національні силові та правоохоронні структури, у яких недостатньо досвіду, професіоналізму, елементарних навиків теорії та практики. Саме тому, на допомогу їм направляють поліцейських із різних країн світу, у тому числі з України.
Миротворчий персонал МВС України виконує щоденно завдання, пов’язані з відновленням безпеки. Правоохоронці здійснюють патрулювання зони відповідальності, охорону вантажів гуманітарної допомоги, важливих осіб та об’єктів, надаючи консультативну і наставницьку допомогу національним правоохоронним органам щодо реформ у сфері безпеки і правопорядку, організації їх професійної підготовки. Брати безпосередню участь у затриманні підозрюваних зловмисників миротворці не мають права. Виїхати на завдання, на місце події, патрулювати – це звичайна справа, але їхня роль – консультативна, експертна, і не більше.
За словами начальника Спеціального миротворчого центру НАВС МВС України полковника міліції Андрія Шеваріхіна, до того як опинитися серед тих, кого зачислили у резерв до участі у будь-якій з поліцейських Місій ООН, кандидату доведеться здати чимало тестів та екзаменів. Серед них – безумовне знання англійської мови, практичне водіння повноприводним автомобілем, володіння зброєю, відповідні фізичні дані, досвід роботи. До основних критеріїв відноситься, безсумнівно, відмінне здоров’я, стійкість до стресів, позитивні характеристики. Заключні тести приймають представники Департаменту миротворчих операцій штабквартири ООН, тож проскочити повз їх пильне око «випадковим людям» не вдасться.
Одним із основних завдань кожного миротворця – працівника цивільної поліції ООН є навчання та тренування місцевих поліцейських, чим професійно займаються і українські міліціонери. Зокрема, перебуваючи в Місії ООН в республіці Ліберія (Західна Африка) наші співвітчизники здобули значний авторитет серед місцевої поліції, готуючи ліберійських правоохоронців до практичної роботи. Протягом останніх чотирьох років в Національній поліцейській Академії, що знаходиться в столиці Монровії, і є єдиним навчальним закладом підготовки працівників всіх правоохоронних органів в країні, працюють українські миротворці. Серед тих, хто вніс значний вклад у розбудову та становлення системи професійної освіти у Ліберії були: полковник міліції Олексій Теличкін, підполковник Володимир Самойленко, майор Віталій Плевак, майор Олексій Бочарников, капітан Сергій Деркач та старший лейтенант Олександр Подпругін.
Серед основних здобутків правоохоронців-миротворців: підготовка майже 1200 новобранців на роботу в поліцію, проведення понад 25 спеціалізованих курсів для сержантів та офіцерів поліції з розслідування та розкриття злочинів, дотримання прав людини, охорони громадського порядку, підготовка спеціального загону оперативного реагування тощо. Крім цього, українськими миротворцями, в співавторстві, вперше в історії країни було підготовлено та випущено до друку підручник з кримінального та судового процесу в Ліберії. Ними розроблено та проведено спеціалізований курс для працівників слідчих підрозділів, прокурорів і суддів з розслідування дорожньо-транспортних пригод та розгляду даної категорії кримінальних справ в судовому засіданні. Здобутки українських правоохоронців неодноразово відмічались та заохочувались з боку керівництва внутрішніх справ Ліберії та поліцейського компоненту місії ООН України.
Серед тих, хто витримав всі нюанси відбору до поліцейських місій ООН та постійно представляли МВС України на міжнародній арені й полковник міліції Юрій Гладун підполковник Олександр Лугинець та майор Сергій Тарабановський.
Полковник міліції Юрій Гладун проходить службу в ОВС з 1991 року. У грудні поточного року його призначено на посаду начальника Штабу Головного управління МВС України в Львівській області. За час служби полковник Гладун чотири рази проходив службу у складі миротворчих сил ООН у Боснії та Герцеговині, Косово. Враховуючи особисті ділові та професійні якості, Юрія Гладуна призначали на посади керівника центру професійної підготовки міжнародних поліцейських, координатора програми співпраці міжнародної та місцевої поліції у Боснії та Герцеговині, начальника служби забезпечення діяльності судових органів та виконання судових рішень у Косово, радника Міністра внутрішніх справ Сербської Республіки. У 2005-2006 роках перебував на посаді заступника командира – начальника штабу, а також командира спеціального кінологічного миротворчого підрозділу МВС України в Косово.
Через зону відповідальності місії проходить так званий балканський маршрут, яким із Турції у країни Євросоюзу надходять наркотики. - Нашим миротворцям вже не раз доводилось вилучати різноманітне зілля, - розповідає полковник міліції Юрій Гладун. - Того разу до прикордонного пункту «Генерал Янкович», що знаходиться між Косово та Республікою Македонія, підійшов рейсовий автобус. Прикордонники місії ООН попросили пасажирів показати свій багаж. Із багажного відділення достали всі сумки, коробки, пакети і за справу взялися українські кінологи. У склад групи входив інструктор-кінолог внутрішніх військ МВС України Вадим Манжоса зі своїм собакою Чаком. Пес добре тренований на пошук наркотиків, тож без зайвих зусиль може знайти будь-яке зілля, - продовжував полковник Гладун. - Чак принюхувався до всіх речей і раптом зупинився поблизу великої картонної коробки. Пес почав гавкати, дряпати коробку, його кігті зробили в картоні дірку через яку правоохоронці побачили пакетик із порошком світло-бурого кольору. Пес взяв його зубами, поклав на землю і голосно став гавкати. Таким чином Чак дав зрозуміти хазяїну, що у пакеті наркотик, не мало, не багато, а 4 кілограми 350 грамів, - продовжує свою розповідь Юрій Гладун. Господаря багажу довго шукати не довелось та й водій автобусу, аби не мати зайвого клопоту, відразу вказав на одного із пасажирів. Тож зілля не потрапило в обіг, а зловмисника затримали та передали в руки правосуддя.
Про роботу українських миротворців можна розповідати багато. Всі вони фахівці високого рівня, які не лише навчались самі, але й вчили своїх колег, підтримували їх, давали поради.
В управлінні цивільної поліції місії ООН працював й підполковник міліції Олександр Лугинець, який вперше поїхав у Косово ще у 2001 році. Тоді він служив перекладачем у складі кінологічного підрозділу МВС України. В той час потрібен був спеціаліст для налагодження взаєморозуміння між кінологами та ооновським керівництвом. За три роки Олександра відправили в цивільну поліцію ООН, де підполковник Лугинець обіймав посаду начальника відділу супроводження баз даних місії ООН у Косово.
Працівники цього відділу не патрулюють вулиці, безпосередньо не ведуть боротьбу з криміналітетом, їх завдання – обробка інформації, що сходиться до штабу ООН з усього Косово. Це необхідно для забезпечення роботи як поліцейських ООН, так і місцевих підрозділів поліції. Паралельно вони навчають косовських правоохоронців азам слідчо-оперативної роботи.
Поліцейська місія ООН в Косово стала першою в історії Об’єднаних Націй місією, що була наділена виконавчої владою. Раніше у всьому світі ооновські поліцейські у «гарячих точках» виконували лише наглядові функції, працювали як посередники між місцевою поліцією і адміністрацією ООН. У Косово була організована єдина у Європі озброєна поліцейська місія. Коли з краю пішла сербська поліція, косовської поліцейської служби взагалі не існувало. Всю роботу виконували поліцейські ООН – починаючи з вуличного патрулювання і закінчуючи кримінальним розшуком та слідством. Потім з’явилась поліцейська школа, сформували національну поліцію. Тоді нова поліцейська служба взяла на себе основні функції роботи. З того моменту як з’явилась справжня косовська поліція, правоохоронці-миротворці працюють з ними пліч-о-пліч. Нині поліція Косово працює повністю автономно.
- Коли командування Поліцейського компоненту місії ООН обирає, кому з бійців спецпідрозділів довірити відповідальну місію з забезпечення порядку, сумнівів, як правило, не виникає – роботу довіряють українським миротворцям, - зазначив Олександр Лугинець. – Наші хлопці не просто вважаються висококласними спеціалістами, вони вже багато разів на справі доказували свій високий рівень підготовки, - підкреслив підполковник міліції.
До поліцейської Місії ООН направили й майора міліції Сергія Тарабановського, який з 2002 року працює у Національній академії внутрішніх справ. Після успішного закінчення НАВС, з дипломом і відзнакою, та кількох років слідчої практики Сергій Тарабановський продовжив службу в рідному Інституті Підготовки слідчих і криміналістів НАВС. Там він обіймав посади заступника начальника курсу, викладача-методиста, а останні роки викладача кафедри спеціальної підготовки.
У 2005 році Сергія Олексійовича направили в довготривале відрядження до Миротворчої операції ООН в Косово. Згадуючи той час, Сергій Тарабановський розповів кілька пам’ятних і яскравих подій. Згадав, як взимку 2006 року, його направили, як представника поліції ООН, який володіє сербською мовою, на сумісну операцію з підрозділом американських військ. Разом із американськими колегами представники українського кінологічного підрозділу повинні були перекрити частину адміністративного кордону з Сербією. Незважаючи на високу підготовку американських солдат, виникло кілька складних ситуацій з місцевим населенням, які могли призвести до конфлікту та відкритого збройного протистояння. Поради українця та знання і досвід, набуті за час служби в Україні, дозволили провести операцію без втрат і загострень.
Після закінчення операції американські військові підійшли до Сергія Тарабановського й запитали його ім’я. Він показав посвідчення ООН, адже подумав, що колегам потрібні дані для звіту. Та військові пояснили, що хочуть знати ім’я людини, яка допомогла розв’язати ситуацію без серйозних наслідків. Тоді зав’язалася справжня чоловіча дружба. Вже на світанку – фото на згадку та повернення на базу, а невдовзі миротворця Тарабановського нагородили медаллю «На службі миру».
Інша ситуація, яку пригадує Сергій Олексійович, сталася в 2007 році, також у Косово. Тоді, в лісі, неподалік албанського села, миротворці натрапили на сарай. Він був дивної стародавньої форми, дещо змінений, але Сергій впізнав у ньому старовинну церкву-капличку. Прикро було бачити, що нині її використовували, як хлів для вівці. Місцеві жителі невдовзі розповіли, що знають цю церкву. То була церква Миколи Чудотворця збудована в 15 сторіччі. До початку конфлікту, ще у 1999 році, розпочали реставрацію будівлі. Мешканці села Горна Бітіння також розповіли миротворцям, що вони всім селом збирались раніше, 19 грудня - на день Святого Миколи, у тій церкві на службу, а тепер там хлів.
Сергій Тарабановський вирішив допомогти місцевим жителям, привести капличку до ладу та дати можливість людям відвідувати її. Він зустрівся з представниками місцевої влади та церкви й обговорив з ними можливість відкриття цієї церкви. Сергій попросив підтримки й допомоги у військових та взялися за справу. У церкві поприбирали, зробили невеличкий ремонт і на 19 грудня 2007 року призначили відкриття. Все село та люди з інших околиць прийшли до каплички. Так і відкрили забуту церкву. З тих пір авторитет українських миротворців зріс. Завдяки батькам-командирам тієї ж зими Сергія Тарабановського нагородили відзнакою Української Православної Церкви «1020 років хрещення Русі» із формулюванням – «за посильний внесок у справу миру на Балканському півострові та зміцнення авторитету української православної церкві на світовій арені».
Повернувшись на Батьківщину, Сергій Тарабановський на довго не затримався. У 2011 році його направляють у іншу Місію ООН, цього разу на острів Кіпр, де він перебуває і нині. У цієї Місії своя специфіка. Конфліктуючі сторони розділені так званою «Буферною Зоною». Тільки працівники ООН або цивільні особи, з дозволу ООН, можуть перебувати у цій Зоні і все це заради того, щоб не допустити провокацій та розгорання конфлікту.
Найбільш небезпечними, з точки зору провокації конфлікту, вважаються мисливці, які полюють в Буферній Зоні, де будь-який вид полювання суворо заборонений. Саме тому поліція ООН приділяє значну увагу антиполювальним патрулюванням, що починаються до сходу сонця, адже це найкращий час для мисливців. Сергій Тарабановський розпочав перебування на острові зі служби у такому загоні та нині обіймає посаду командира станції цивільної поліції ООН «Ледра» у місті Нікосія.
Можна згадати чимало цікавих та повчальних історій зі служби на чужині, але обов’язок перш за все. Адже українські миротворці протидіють злочинності далеко за межами батьківщини. І немає значення чи то Україна, чи то інша держава – правоохоронці стоять на варті закону, оберігаючи громадян від злочинних посягань, відновлюють безпеку та порядок.
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Львів: Без тепла ...
Наступна новина: Міліція Луганщини вивела ...
Установка бетонного забора своими руками - пошаговая инструкция
Почему важно использовать сертифицированные тарельчатые пружины
Зачем нужна консультация стоматолога?
Чому варто вибирати лише професійні засоби для очищення шкіри обличчя?
Лечение запоя: эффективные методы и стратегии, рекомендации специалистов
Відгуки війни в роботі ортопеда-травматолога у Львові