Мені випала можливість поспілкуватись з пенсіонером органів внутрішніх справ - Омельчуком Олександром Володимировичем. 15 лютого для Олександра Володимировича не просто дата, а день спогадів про Афганістан.
Народився Омельчук Олександр 16 січня 1961 року. В травні місяці 1979 року 18 – річний Олександр призваний служити в армію в місто Чернівці. Чимало прийшлось побачити Олександру Володимировичу за період служби в центральній групі військ в Словаччині. Свій 19-й день народження Олександр зустрів у літаку, так в січні 1980 року прилетів з центральною групою військ до Таджикистану, де працював заступником командира автомобільного взводу, також понад сім місяців виконував обов’язки командира взводу, який на той час був поранений.
З 1980 року розпочалась півторарічна служба в Афганістані в місті Кондуз у військовій частині 19013. Перші враження Олександра – гарячий струмінь повітря, який ударив в обличчя, коли вийшли з літака. Уже на місці зрозумів, що тут все зовсім не так, як писали в пресі, розповідало радіо та телебачення.
Похідний спосіб життя в умовах незнайомих гір протягом півтора року. Нічліг на голій землі, відсутність найнеобхіднішого, в тому числі води, без якої життя в умовах пустель і гір немислиме. Пилові бурі, урагани, перепади температур від +50° влітку до -20° — взимку. І все це — на фоні постійних бойових дій... Однак саме в таких важких умовах дізнаєшся ціну справжньої дружби, взаємовиручки, допомоги.
Після повернення в 1981 році життя увійшло в звичне русло. З 1981 по 1983 роки працював водієм автобусного парку, та поклик душі служити рідному народу виявився досить сильним, тому Олександр вирішує присвятити своє життя службі в органах внутрішніх справ. Так з 1983 по 1989 роки водій ВПЧ – 7. З 1989 року розпочав роботу в Рівненському райвідділі оперуповноваженим карного розшуку, з часом переїхав жити в місто Дубно, де в подальшому працював начальником ІТТ.
У 1988 році 20 грудня на «День міліції» пішов на пенсію старшим лейтенантом міліції.
– Минуло більше тридцяти років, як для мене закінчилась війна в Афганістані, - говорить Олександр, - однак, у снах я часто повертаюся туди, де розривались снаряди, де проливалася кров моїх побратимів.
Афганістан….Це слово ще довго буде болем відлунювати в наших серцях. Поки живі молоді ветерани – учасники тієї страшної війни, поки житимуть матері, сини яких уже ніколи не переступлять поріг рідного дому, поки не повернеться з полону останній наш солдат.
Поки живе пам'ять….
Кундеус Євгенія, Дубенський МВ
За повідомленням УМВС України у Рівненській області
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Рівненщина: «Батько ...
Наступна новина: Рівненська міліція ...
Хирургия в частной клинике: экспертное лечение и забота о вашем здоровье
Як правильно сервірувати стіл до сніданку?
Переваги смужок для депіляції
Як столи для барів і кафе здатні вплинути на дизайн закладів?
Переваги оцінки впливу на довкілля в Україні (ОВД)