Мені випала можливість поспілкуватись з пенсіонером органів внутрішніх справ - Омельчуком Олександром Володимировичем. 15 лютого для Олександра Володимировича не просто дата, а день спогадів про Афганістан.
Народився Омельчук Олександр 16 січня 1961 року. В травні місяці 1979 року 18 – річний Олександр призваний служити в армію в місто Чернівці. Чимало прийшлось побачити Олександру Володимировичу за період служби в центральній групі військ в Словаччині. Свій 19-й день народження Олександр зустрів у літаку, так в січні 1980 року прилетів з центральною групою військ до Таджикистану, де працював заступником командира автомобільного взводу, також понад сім місяців виконував обов’язки командира взводу, який на той час був поранений.
З 1980 року розпочалась півторарічна служба в Афганістані в місті Кондуз у військовій частині 19013. Перші враження Олександра – гарячий струмінь повітря, який ударив в обличчя, коли вийшли з літака. Уже на місці зрозумів, що тут все зовсім не так, як писали в пресі, розповідало радіо та телебачення.
Похідний спосіб життя в умовах незнайомих гір протягом півтора року. Нічліг на голій землі, відсутність найнеобхіднішого, в тому числі води, без якої життя в умовах пустель і гір немислиме. Пилові бурі, урагани, перепади температур від +50° влітку до -20° — взимку. І все це — на фоні постійних бойових дій... Однак саме в таких важких умовах дізнаєшся ціну справжньої дружби, взаємовиручки, допомоги.
Після повернення в 1981 році життя увійшло в звичне русло. З 1981 по 1983 роки працював водієм автобусного парку, та поклик душі служити рідному народу виявився досить сильним, тому Олександр вирішує присвятити своє життя службі в органах внутрішніх справ. Так з 1983 по 1989 роки водій ВПЧ – 7. З 1989 року розпочав роботу в Рівненському райвідділі оперуповноваженим карного розшуку, з часом переїхав жити в місто Дубно, де в подальшому працював начальником ІТТ.
У 1988 році 20 грудня на «День міліції» пішов на пенсію старшим лейтенантом міліції.
– Минуло більше тридцяти років, як для мене закінчилась війна в Афганістані, - говорить Олександр, - однак, у снах я часто повертаюся туди, де розривались снаряди, де проливалася кров моїх побратимів.
Афганістан….Це слово ще довго буде болем відлунювати в наших серцях. Поки живі молоді ветерани – учасники тієї страшної війни, поки житимуть матері, сини яких уже ніколи не переступлять поріг рідного дому, поки не повернеться з полону останній наш солдат.
Поки живе пам'ять….
Кундеус Євгенія, Дубенський МВ
За повідомленням УМВС України у Рівненській області
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Рівненщина: «Батько ...
Наступна новина: Рівненська міліція ...
Преимущества быстрых займов на карту онлайн
Український бренд дизайнерського одягу CAT ORANGE
Talvi Ukraine объявляет грандиозные скидки на Black Friday
Коли потрібна термінова консультація педіатра?
Услуга "Семейный водитель": Ваше спокойствие и безопасность ваших детей