Контр-адмірал військово-морського флоту у відставці Микола Галько: «Дитяча мрія про море стала покликанням на все життя»

Контр-адмірал військово-морського флоту у відставці Микола Галько: «Дитяча мрія про море стала покликанням на все життя»

18.02.13 14:00 0 885
Кожна країна в своїй історії має дати, забувати про які не дозволяє історична пам’ять, бо саме вони є свідченнями мужності і героїзму її народу, досвідом, який по-новому сприймається кожним новим поколінням, уроком, з якого потрібно зробити належні і правильні висновки.

Саме такою датою є 15 лютого, коли щорічно у ві­д­­по­ві­дності до Указу Прези­дента в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на тери­то­­рії інших держав. Особли­ве місце у цьому ві­дзначе­нні займають кадрові військові, які, беручи участь у таких кампаніях, виконували не тільки інтернаціональний обов’язок, а й професійний, безпосередньо засвідчуючи вірність прийнятій присязі. Саме до таких належить і Микола Михайлович Галько – контр-адмірал військово-морського флоту у відставці, чиє життя може служити яскравим прикладом для наслідування, чий талант та цілеспрямованість зробили дитячу мрію реальністю, покликанням на все життя.

Ще юнаком Микола Галько вирішив пов’язати свою долю з водною стихією.

У 1962 році за рознарядкою військкомату він вступає до Тихоокеанського вищого військово-морського училища ім.Макарова у Владивостоці, яке закінчує 1967 року. Як згадує Микола Михайлович, навчання давалося легко, вчився на відмінно, навіть встиг рік прослужити простим матросом на одному з підводних човнів Тихоокеанського флоту.

Після закінчення училища лейтенантом був призначений на підводний човен на Камчатці, в 1969 році Микола Михайлович був переведений на ракетоносець. Згодом став заступником командира ракетного підводного крейсера стратегічного призначення з 16 ракетами нового покоління.

Фах професійного підводника був складним і непередбачуваним з огляду на ту непросту політичну ситуацію, яка тоді існувала, каже Микола Михайлович. Початком його закордонних відряджень став 1971 рік, коли він на рік змінює свій статус – стає штурманом цивільного вантажного корабля, який здійснює торгові рейси до Японії. Одночасно молодий офіцер вивчав японську структуру військово-морського флоту і берегову інфраструктуру порту Кобе, в якому корабель неодноразово зупинявся.

І вже 1973 року впродовж декількох місяців підводний човен, на якому служив Микола Галько, борознив води Середземного моря, здійснюючи патрулювання біля берегів Єгипту.

Особлива сторінка у біографії морського офіцера – участь у військовому конфлікті між В’єтнамом та Китаєм 1978-1979 років. База радянських підводників знаходилася у бухті Камрань, звідки й виходили в море і защораз кожне бойове патрулювання могло обернутися смертельною небезпекою. У будь-яку мить міг бути отриманий наказ про нанесення ракетного удару по ймовірному противнику, адже човен мав на борту 16 ракет з ядерними боєголовками. Компромісу у цій війні не було, тож постійний ризик та готовність виконати наказ підтверджували правильність вибору професії – тільки на межі професійних та людських можливостей гартувався характер і визначалися найважливіші життєві орієнтири.

Також під час цієї військової кампанії була випробувана нова суперсучасна техніка, адже на той час човен, командиром якого був Микола Галько, не мав аналогів у світі. За ці випробування він був представлений до ордена Червоної Зірки. Новий практичний досвід вимагав фундаментальних теоретичних знань – і з 1980 по 1983 розпочинається нова сторінка біографії – навчання у військово-морській Академії у Санкт – Петербурзі. Після навчання – повернення на Камчатку і в 1984 році – призначення на посаду командира найбільшої бригади підводних човнів у місті Большой Камень Приморського краю на Тихоокеанському флоті. У його підпорядкуванні було 20 ракетно-ядерних підводних човнів та 6 надводних кораблів, і загалом біля чотири з половини тисячі чоловік особового складу.

Пройшовши цікавий та гідний професійний шлях від лейтенанта до капітана 1 рангу, Микола Галько 1994 року повертається додому в Україну. І відразу ж знаходить гідне продовження свого морського покликання, з 1994 року – він працює начальником курсів цивільної оборони, також знаходить час на суспільно-громадську роботу. Він стає головою міської організації Спілки офіцерів України, головою осередку в Івано-франківській області Всеукраїнської асоціації ветеранів-підводників, двічі обирається депутатом міської ради від села Вовчинець.

В 2007 році Микола Михайлович призначений начальником Річкового координаційного аварійно-рятувального центру МНС України в Західному регіоні, зона відповідальності якого включала чотири області – Львівську, Івано-Франківську, Закарпатську та Волинську. У 2009 році було проведене всеукраїнське навчання «Дністер 2009», за підсумками якого Річковий координаційний аварійно-рятувального центр був визнаний найкращим в Україні. Про ті часи на згадку у Миколи Михайловича також залишилися грамоти та нагороди, які поповнили багату колекцію його відзнак.

Звання «контр-адмірала» військово-морського флоту капітан першого рангу у відставці Микола Галько отримав до 100-річчя заснування підводного флоту у 2009 році.

Тож життя триває, підростають онуки, багатий професійний та життєвий досвід, енергія та життєва сила переконливо свідчать, що Микола Михайлович – чудовий приклад для наслідування, взірець того, як дитячу мрію можна перетворити на реальність, присвятивши їй все своє життя.

Управління ДСНС України в області

Читайте також: ООО Евро Стар.
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
5 (голосів: 1)
Попередня новина: Про роботу ліфтового ...
Наступна новина: Білогірський район: ...

КОМЕНТАРІ