На запитання, чи може вправитися зі складними міліцейськими завданнями тендітна, та ще й невисока на зріст жінка, не завжди можна отримати схвальну відповідь. А поки будуть тривати дискусії про поділ професій на суто чоловічі та жіночі, такі леді серед нас все ж є, і вони кожної хвилини здатні довести, що можуть успішно вправлятися не лише біля кухонної плити, а й у заходах з розкриття та розслідуванні злочинів. Що уже впродовж двох років успішно вдається робити молодій, тендітній, але разом з тим – компетентній та з власним професійним підходом слідчій Радивилівського райвідділу міліцій Марії Саванчук. Про те, як їй доводиться в таких жорстких для жіночого характеру міліцейських буднях торувати собі шлях до кар'єрного зросту, працювати, досягаючи успіху, ми вирішили запитати у неї, присвятивши це інтерв’ю ще й до Міжнародного Дня усіх жінок - 8 Березня.
- Маріє, як сталося, що життєва доля «завела» у органи внутрішніх справ?
- Насправді, галузь права мені завжди подобалася – ще зі школи. У ній я ще дитиною вбачала можливість особистого розвитку й нагоду захищати чиїсь права та інтереси. Проводити затримання, обшук… Скажете, такі справи до снаги лише чоловікам? Ні, наприклад, я завжди, скільки себе пам’ятаю, мріяла працювати слідчим, спілкуватися з різними верствами населення, що давала можливість запитати безпосередньо у підозрюваного, що ж штовхає на злочини? Хоча ніхто з родини ніколи не працював у правоохоронних органах, і мої батьки мріяли про суто жіночу професію для мене.
- Знаю, що після завершення слідчо-криміналістичного факультету Харківської національної юридичної академії ти працювала кілька місяців у Сарнах дізнавачем, і лише після складання державних іспитів перевелася у наше місто?
- Так, і мені від першого дня подобається моя робота: особливо ж серйозно ставлюся до операцій затримання та взяття кримінальних правопорушників під варту. В таких випадках пік задоволення настає, як потерпілий каже тобі услід «дякую». Словом, те, що ти можеш забезпечувати чийсь спокійний сон – додає наснаги та сил у роботі.
- Чи не в кожного правоохоронця бувають моменти, які б змушували «залоскотати нерви»…
- У мене найбільше це проявляється тоді, коли є перешкода до встановлення справедливості по тому чи іншому кримінальному провадженні. Адже суть моєї справи – щоб винний таки отримав покарання.
- Або ж найприємніші моменти…
- Була одна така справа. Складалася з 13 епізодів, і її я розпочала вести з самого початку. Група осіб викрадала скутери, причому один зі злодіїв був причетним ще й до ряду інших протиправних діянь. Усі слідчі дії мені довелося вести у переломний період, коли ліквідовувався старий кримінально-процесуальний кодекс, і вступав у дію новий. Тоді велику підтримку відчула з боку керівництва нашого райвідділу. Отже, це розслідування таки увінчалося успіхом: винний вже перебуває в місцях позбавлення волі. Розумієте робота слідчого в результаті, а він один: злочинець покараний, а потерпілому награбоване повернуто. Ще одне з моєї професійної діяльності яскраво запам’яталося – як повертала потерпілому гроші, які шахрайка намагалася винести через вікно. А це – не мало, не багато – більше тридцяти тисяч гривень. І ще – заплакані очі інваліда, якого пограбував «один заїжджий гастролер». Або ж зять тещу побив – тирана ми затримали. За тілесні ушкодження його нарешті, засудили, а вся рідня, якщо зустрінемося десь на вулиці, при зустрічі завжди вітається й дякує – тепер їм живеться спокійно. Саме заради таких хвилин і працюєш, ризикуєш з суворим чоловічим запалом.
- Вважаєш, його набувають з досвідом?
- Безумовно. Вправлятися з цими справами важко – затримувати реальних злочинців, але я ніколи не опускаю рук. Найчастіше мої команди порушникам звучать строго, без притаманних для жінки облесливих ноток… Інакше в структурі правоохоронних органів не можна.
- Але все ж жіноча природа бере верх… Десь в проміжках між затриманнями злодіїв та хуліганів хочеться й про зачіску та макіяж подумати...
- Звісно, що й роблю. Якою б не була у тебе професія, жінкою треба залишатися, тож час треба знаходити й на догляд за собою.
- Бувало, що ваш шарм допомагав вирішувати актуальні робочі питання?
- Зізнаюся, була справа… Мусила якось їхати до слідчого ізолятору до підозрюваного по справі в інше місто. Чоловік цей був настільки озлоблений від того, що сидить у СІЗО, як учасник справи, що відмовлявся будь-що підписувати, будь з ким спілкуватися. Але, поглянувши на мене, змінив, як кажуть, гнів на милість. Промовив, що за «ваші гарні очі я підпишу все». От вам і шарм слідчої, який став у пригоді…
- Твоє традиційне життєве кредо…
- Що не вбиває, те робить сильнішим. Переживши лиху смугу, обов’язково треба сподіватися на кращу. А ще до всіх учасників справ, які я беруся вести, я ставлюся однаково – чи то пихатий товстосум, чи бідний безхатько. Метод, поділюся, є дієвим, мене ще не підводив у слідстві.
- Чоловіки-колеги підтримують у роботі?
- Найчастіше це і підтримки, і поради – не брати близько до серця робочі питання. Якщо і є мінус жінки на посаді слідчого – то це зайва її емоційність: все береш до серця надто близько.
- Побажання усім жінкам з нагоди свята…
- Шановні, що б не сталося у вашому житті, цінуйте себе і завжди покладайтеся на жіночий розум: навіть з найгіршої ситуації можна знайти вихід.
Оксана Шуляк, Радивилівський РВ
За повідомленням УМВС України у Рівненській області
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: На Закарпатті хлів згорів ...
Наступна новина: Чернігів: Дорогі жінки!
Преимущества покупки лекарств в онлайн-аптеке Polza
Сучасні каміни для дому дають тепло, затишок та стильний інтер'єр
Зимняя теплица: несколько советов по выбору теплицы и выращиванию
Таємниця жіночої любові до моди: одяг, взуття та аксесуари