Хоча Наталія народилася в селі Перерісль Надвірнянського району, де, до слова, мешкає нині, тривалий час вона проживала в Сибіру. Батьки працювали там у нафтовій промисловості, а дівчина навчалася до восьмого класу. Середню школу закінчувала у сусідньому з Перерослем селі Волосів. «Бажання вчитися в Прикарпатському юридичному інституті МВС України і стати офіцером міліції в мене виникло спонтанно, – розповідає старший лейтенант міліції Наталія Комарницька. – Ніхто мене до цього не спрямовував, але чомусь бачила себе в дорослому житті тільки працівником міліції. У мене характер наполегливий, мала, напевно, бути хлопцем».
У 2006 році Наталія з відзнакою закінчила інститут і була призначена на посаду дільничного інспектора Надвірнянського райвідділу міліції. Через півроку її призначили виконувачем обов'язків слідчого. Невдовзі приставка «в.о.» зникла. З того часу Наталія Комарницька на слідчій роботі. Своєї першої справи молода жінка не пригадує. А на запитання, яка їй найбільше запам'яталася, на мить задумується.
«Можливо, справа Родіонова?» – підказує сусідка по службовому кабінету лдейтенант міліції Ірина Капущак. Вона теж випускниця Прикарпатського юридичного інституту.
«По цій справі розслідувала 25 епізодів крадіжок металевих каналізаційних люків, – каже Наталія. – Неодноразово судимий за злодійство та грабунки мешканець Надвірни Родіонов зловживав алкоголем. Оскільки ніде не працював, а випити хотілося, то чоловік вирішив, що найкращий вихід здобути кошти для пиятики – красти люки. Потім здавав їх на брухт. Родіонов співпрацював із слідством, тому перебував на підписці про невиїзд. У розмові казав, що за колючим дротом йому легше, ніж на волі. Він себе в цьому світі просто не бачить.
Попри те, що значну частину життя цей чоловік провів у в’язниці, спричиняв багатьом зло, людське в ньому не пропало. Одного разу перед початком чергового слідчого експерименту – відтворення обставин і обстановки злочину – примудрився нарвати оберемок ромашки і передав мені».
Наталія Комарницька каже, що проблем у спілкуванні з підслідними не має. Так, різні люди трапляються, залежно від характеру, тяжкості вчинених правопорушень. Дехто замикається в собі, інші йдуть на контакт, розповідають про все, як було. Все залежить від конкретної людини.
У слідчій роботі Наталії була трирічна перерва, пов'язана з народженням сина. Тепер її Олежику вже чотири рочки. Наталчин чоловік Вадим свого часу навчався в Прикарпатському юридичному інституті, але зрозумів, що служба в міліції – то не його. Тому перевівся з четвертого курсу на заочне відділення юридичного факультету. Потім здобув економічну освіту. У Наталії кілька разів на місяць бувають цілодобові чергування, на роботі часто доводиться затримуватися, тож чоловік, як колишній курсант міліції, добре дружину розуміє.
Із впровадженням нового Кримінального процесуального кодексу роботи слідству додалося. Потрібно більше займатися паперовою роботою, зросло навантаження на кожного слідчого. Зараз у старшого лейтенанта міліції Комарницької близько тридцяти кримінальних проваджень. Як сама зізнається, найбільш складні – по дорожньо-транспортних пригодах. Потрібно призначати багато експертиз, проводити слідчих дій.
«Мене робота слідчого влаштовує, тож міняти службу наміру не маю, – каже Наталія Комарницька. – На мою думку, ця робота в міліції жінці найбільше личить».
Про це повідомили у СЗГ УМВС України в Івано-Франківській області
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: 9 березня в Чернігові ...
Наступна новина: На Львівщині рятувальники ...
Бахилы: назначение, преимущества, область применения
Що цікавого в iPhone 16?
Переваги охоронної компанії в Києві
Программа '12 шагов': поддержка и восстановление с клиникой "Stop-зависимость"