У житті Олексій Олександрович ніколи не шукає легких шляхів. Труднощі та випробовування, на його думку, гартують характер. Зовсім у юному віці, одразу після закінчення школи, Олексій поїхав з рідного Тернополя, де мешкав з батьками, вчитися в інше місто. Відтак з гідністю прийняв обов’язок військовослужбовця, хоча багато його однолітків правдами-неправдами намагалися уникнути армійської служби. Військову форму молодий чоловік змінив на мундир міліціонера- беркутівця, бо усвідомлював, що бачить себе на службі саме в цьому підрозділі.
Трохи дивно, що людина з чуттєвою натурою, яку виховували батьки – професійні педагоги, якій бабуся прищеплювала любов до праці, творчості, бо, як згадує Олексій, навчився і по господарству поратися і навіть хрестиком вишивати, обрала таку сувору професію.
–Спорт – моє найбільше захоплення, – розвіює сумніви Олексій Олександрович, – а служба в силовому підрозділі – це можливість професійно тренуватися, бути завжди підтягнутим, у формі.
Гартується тіло, гартується воля. Розуміючи, що фізична сила нічого не варта без самовдосконалення і самовиховання, у грудні 2002 року тоді ще молодший лейтенант Криворучко разом з іншими тернопільськими беркутівцями подав документи на службу в миротворчій місії в Косово. Відбір був жорсткий. Четверо товаришів повернулися додому уже після перших випробувань, та іспитів, а Олексій потрапив у резервну групу. Довго засиджуватися не довелося. Через декілька місяців наказ із Міністерства внутрішніх справ про відбуття в одну з гарячих точок планети – Косово надійшов до управління.
– Я був одним з перших тернопільських міліціонерів, котрі проходили службу в миротворчих місіях, тому інформацією, що там відбувається, яка ситуація – не володів. Але щойно ступив на чужу землю, зрозумів – небезпека тут чигає на кожному кроці, тому дисципліна,пильність, посилена увага – це найкращий захист, – згадує Олексій Криворучко.
Охорона громадського порядку, спецоперації із затримання організаторів масових заворушень, часті виїзди на кордони з метою недопущення потрапляння на територію Косово зброї та наркотиків – не весь перелік завдань, які були покладені на миротворців.
– Пригадую випадок , коли в групі з греками та американцями ми здійснювали затримання одного з так званих «польових командирів». Самого бунтівника вдома не застали, зате сюрприз, яким він хотів нас зустріти, лежав на столі під листівкою – бойова граната, – розповідає Олексій Олександрович. – Слава Богу, за півроку миротворчої служби не довелося бачити людських жертв, але постійна напруга і можлива небезпека ще більше виховали у мені почуття самоорганізованості, вміння миттєво, а головне правильно приймати рішення, адекватно реагувати на непередбачувані ситуації.
Усі ці якості знадобилися лейтенанту, коли він повернувся до обласного управління внутрішніх справ. Адже тепер його чекала служба у відділі роботи з персоналом. Професійна підготовка – саме за цей напрямок ніс відповідальність Олексій Криворучко. Аби якісно виконувати покладені на нього завдання, молодий офіцер й надалі працював над собою. Не полишав спорт, за що отримав чимало управлінських нагород, неодноразово брав участь у Чемпіонатах МВС, у Всеукраїнських змаганнях за програмою «Динаміад».
Якщо людина талановита, то талановита у всьому. Багатоборство, офіцерське триборство, легкоатлетичний крос, гирьовий спорт, рукопашний бій, стрільба з прикладної зброї – усе по плечу молодому офіцеру. На нього рівняються не лише колеги, а й учні та студенти, з якими так часто спілкується Олексій Олександрович. Адже спортивний марафон, колись оголошений Міністерством внутрішніх справ України «Футбольні зірочки» на Тернопільщині проходив саме за його активної участі. До слова, тернопільські школярі у Києві, в фіналі, тоді вибороли третє місце. Вивчення основ прийомів самооборони, організоване для учнів Тернопільського училища ресторанного сервісу, – теж ініціатива Олексія Криворучка й показові виступи для учнів тернопільських шкіл не обходяться без нього. А ще майор міліції – великий творчий імпровізатор. Похід з новорічними подарунками беркутівців до вихованців підшефної школи-інтернату він перетворив на справжнє свято. Одягнувшись у костюм Діда Мороза, розважав дітей веселими загадками, конкурсами, спортивними змаганнями.
Але чотири роки тому Олексій Олександрович взяв не себе ще один дуже важливий обов’язок. Разом з дружиною Галиною вони виховують сина – Олексія-молодшого. Бути найкращим прикладом для своєї дитини – завдання над яким посилено працює майор міліції. Тому в тренувальному залі, де так багато часу проводить батько, тепер чути радісний дитячий сміх. Син ні на крок не відходить від тата, щойно в останнього випадає вільна хвилина. І спортивні нормативи виконують що Олексій-старший, що Олексій-молодший.
Про це повідомили в УМВС України в Тернопільській області
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Львівщина: безпека дітей – ...
Наступна новина: Івано-Франківщина: «Рожеві» ...
Бахилы: назначение, преимущества, область применения
Що цікавого в iPhone 16?
Переваги охоронної компанії в Києві
Программа '12 шагов': поддержка и восстановление с клиникой "Stop-зависимость"