Дмитро Донцов: "Найбільше гнітять того, хто найменше вимагає"

Дмитро Донцов: "Найбільше гнітять того, хто найменше вимагає"

02.04.13 11:06 0 1102
30 березня - 40 років з дня смерті, 30 серпня - 130 років з дня народження Дмитра Донцова. Ці дати припадають на 2013 рік. Хто він, Дмитро Донцов? Творець "інтегрального націоналізму", незаперечний лідер національного руху, володар ідеї "філософії волі", політичний діяч, що возвеличував лише один закон - закон боротьби, "яку Гераклід називав початком усіх речей, закон вічного суперництва націй", людина, яка дуже "ревно ставилася до зазіхань на особисту свободу", особистість, що усе життя за власну силу характеру мала незліченну кількість ворогів і дуже мало друзів, праворадикальний мислитель, який відкидав політичну нерішучість і дріб'язковість, поширював національну войовничість й експансивність, возвеличував порив до радикальності і героїчності змагань.

На жаль, сучасне українське суспільство мало знає про Дмитра Донцова, про "вільного улана", Смолоскипа з минулого століття. Якщо охарактеризувати праці його життя і зупинитися на основному творі "Націоналізм", то кількома тезами, без дискусії, можна сказати, що він присвятив себе дослідженню надважливих життєвих питань: як може постати власна держава; питання власновладства української нації на українській землі; збереження української нації, її захист, ріст і поступ в культурному, політичному та геополітичному аспекті; як вивести націю на вершини світової величі, добробуту і слави; як забезпечити перспективи українців на своїй землі, як господарів; якими методами це досягати і хто може це зробити.

І саме зараз варто пригадати гостро – актуальні, повчально - цікаві тези, афоризми, сентенції та ідеї Донцова про націю і націоналізм, ідею і характер, тощо - для роздумів, для висновків, для дії…

"Великі слова великої сили":

- "Одиноким живим чинником міжнародного життя є нація.

- Що бракує українській ідеї, це "цілком новий дух".

- Всі зусилля англійських колоніальних отаманів – купців не привели б до нічого, коли б не велика ідея, що одушевляла їх, ідея вибраного народу, що має панувати над світом.

- Мусимо нести відважно свою віру, не схиляючи чола ні перед чужим, ні перед власними "маловірами"…Нація, яка хоче панувати, повинна мати й панську психіку народу –володаря.

- Наша національна ідеологія трошки знає, але мало хоче.

- Тема "найвищого ідеалу" нації та доріг, якими до нього ідеться – така оклепана, як жадна інша.

- Питання державної незалежности не є питанням тактики, а засади.

- Великі ідеї все відрізняють істотне від побічного. В істотнім – не знають компромісів. Неістотне – лишають на волю долі, не зачіпаючи його, як царська Росія, що лишила нам шаравари, галушки, горілку, ковбасу, пісні і "малороссійскія драми"; або як большевицька Росія, що лишила нашій пресі нашу мову ( з чужим змістом), а владу для себе, лишила нам землю, а собі законодавство про неї і про нову панщину.

- Нас учили, що ідеал нації це "земля", "кусень хліба" та спокій…Якраз навпаки! Тим ідеалом є експансія, організованість, власновладство.

- Кожна нація має свій власний закон, свою власну правду й повинна лише їм коритися.

- Боротьба з існування є законом життя. Всесвітньої правди нема.

- Перед кожною нацією є дилема: або перемогти, або згинути.

- Воля влади, це є "розширення, втілення, ріст, стремління проти того, що ставляє опір".

- Чужовладство ж довело й до того, що під червоною Росією український мужик – "владєть зємльой імєєт право, но урожаєм нікогда". - Для кожного суспільного типу є свій критерій добра й зла, здоров'я й хвороби.

- Довгі століття нищили у нас не один здоровий інстинкт. Зробили з колишніх степових піратів - кліткових цвірінкайлів, які ревуть та стогнуть і ридають над своєю долею.

- Є вищі і менш варті народи, ті, що вміють правити іншими (і собою), і народи, що не вміють. Право сильних рас організувати людей і народи для зміцнення існуючої культури і цивілізації.

- Життя це не лиш туга. Але й гнів! Не лиш мир. Але й війна!

Отже, любов і ненависть, добро і зло, мир – війна, ідея - влада - нація не можуть існувати одне без одного, як життя без сонця. Заради життя.

- Безхарактерна суспільність, навіть при сприяючих обставинах, навіть при чужій допомозі, не творить нічого.

- "Людина може хотіти лиш те, що любить", а любити може лиш своє.

- Саме "знаю" без "хочу" безплідне, бо не перше, а останнє є двигуном у громадськім житті

- Світ належить до тих, які вміють хотіти.

- Найбільше гнітять того, хто найменше вимагає.

- Гуманність — це оправдання для лінивства думки, для безхарактерності. Оскільки знаю — не збудовано нею досі жадної держави.

- Моторами історії, які здвигають і валять народи, - є одиниці, за якими тягнеться маса. В мирні часи, і в критичні, в монархіях і в республіках.

- Командує над іншими не завше найінтелігентніший, не завше найдужчий, але все – завзятіший, той, що виявляє найтвердішу вдачу.

- Амбіція, навіть геніальність – ніщо. Де нема характеру.

- Упертість, моральна відвага, всі риси, що складаються на поняття "характер", є невідкличні для всякого, хто прагне вести інших в ім'я якоїсь справи.

- Культ успіху – це не вірити у різні Хо, це не нарікати…це культ великих амбіцій і великої праці.

- Певність себе — це вміти вкладати голову у пащу живого льва, а не тягнути за хвіст мертвого.

- Хто гартує тіло, гартує душу, а моральний гарт і характерність — це фундамент сильної нації.

- Коли ви занадто загналися в один бік, тільки наглий і сильний зворот в інший бік поставить вас на належний шлях, не шукання "гармонії".

- Що є сила характеру?... Це — уміти, в рішаючу хвилину сказати — "так", чи "ні", стати з одної, або з другої сторони барикади…Це вірність переконанням, це вірність ідеї…Це знати чого хочеш і дуже цього хотіти…Це ніколи не вражатися невдачею… Це тлумити серед себе "ніяких", бо ніякі – це всякі, ні теплі, ні холодні, вічно готові перекинутися від одних до других…Це з зимною кров'ю — вміти орієнтуватися, звідки прийде найближчий удар…Коли ти можеш бачити зруйноване діло цілого свого життя і без слів взятися будувати його наново… Коли ти можеш бути коханком, не шаліючи з любови…Коли ти можеш бути сильним, не перестаючи бути ніжним…Якщо ти вмієш зберегти свою відвагу і не стратити голови, коли всі інші довкола тратять її… Це, нарешті, уміти дивитися на життя, як на гру; не бути по-хамськи втішеним по виграній, і по-хамськи пригнобленим по програній, завше всяку небезпеку сміхом зустрічати… — Тоді князі, боги, щастя і перемога, стануть на віки твоїми вірними рабами, тоді ти станеш людиною...а з людей, не з ганчірок чи опудал, складається нація. Хто не виховає людини, не виховає народу".

Дмитро Донцов, чи не Навчитель і Провідник сучасного і майбутнього нації. Адже, вчитель – це не той, хто навчає, а той, хто здатний надихнути учня виявити все найкраще в самому собі. А Вищі Сили подарували нашій нації велетня, який підказує, як заглиблювитися у себе, вказує напрям руху до Власної Правди і Добра, Власної Любови і Ненависти, Власної Істини і Волі, до Власної України, переступаючи через матеріальне, зневіру, бездуховість, зраду, боягузтво, плебейство, угодовство. Треба тільки вміти цим скористатися. І пам'ятаймо про ті часи, "коли було інакше; про добу безжурного завзяття, стоїчного гумору і вдач, які ломилися, та не гнулися; про добу, коли ще не стали загальноприйнятими чеснотами чесноти пса в буді; коли панували інші ті; які я обняв словом "характер". Коли тверді були люди в замірах, тверді в думках, тверді в поступуванню, тверді у вірі, в почуванню, в чині". Лише тоді постане Велика Українська Нація!

Про це повідомили в прес-службі Тернопільської обласної організації ВО "Свобода"
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Попередня новина: На Волині у ДСНС триває ...
Наступна новина: "Говерла" до гри з ...

КОМЕНТАРІ