Першою гостинно приймала гостів 87-річна Євгенія Іванівна - матір героя-чорнобильця генерал-майора внутрішньої служби Володимира Максимчука. Це легенда не тільки пожежної охорони СРСР, а й всього світу. Дитинство та юність Володимира Михайловича пройшла на Житомирщині, в селі Демківці Любарського району. У 1986-му він керував оперативно-тактичним відділом пожежної охорони Радянського Союзу. В ніч з 22 на 23 травня організовував і сам брав безпосередню участь у гасінні надскладної пожежі у приміщеннях головних циркуляційних насосів четвертого енергоблоку, що загрожувала виходом із режиму третього енергоблоку та могла призвести до неминучої катастрофи . Тоді ще полковник Максимчук екстрено застосовує на місці аварії тактику гасіння пожежі, яка не мала аналогів у світі – гасити пожежу невеликими групами по 5 чоловік, кожна з яких перебувала в небезпечній зоні не більше 10 хвилин, аби ніхто з них не отримав смертельну дозу радіації. Завдяки винайденій ним тактиці гасіння, яку досі застосовують в усьому світі на атомних станціях, вдалося зберегти життя сотням рядових бійців та офіцерів. Його подвиг в Чорнобилі був відзначений Президентом Росії – у 2003 році Володимир Михайлович отримав звання Героя Росії (посмертно). У Любарському районі його іменем названа Гізівщинська школа, де він навчався. Тут зусиллями рятувальників та педагогів створений музей – місце проведення «Уроків мужності».
Не зачиняються двері в оселю Любові Ващук - сестри першого із шести загиблих ліквідаторів - Миколи Ващука, який родом із с. Велика Хайча Овруцького району. Працював у пожежній частині по охороні атомної електростанції. 26 квітня чергував замість товариша – так заробляв собі вихідні дні, щоб на початку травня одружитися. Йому довелося потрапити в когорту перших пожежників, які прибули тієї ночі на гасіння палаючого реактора. Він встановив автодрабину між третім і четвертим енергоблоками. Його відділення проклало робочу рукавну лінію на покрівлю. Працюючи зі стволом на великій висоті в умовах високого рівня радіації, температури й задимленості, особистим прикладом надихнув відділення на сміливі й самовіддані дії з гасіння пожежі. Завдяки рішучості й стійкості пожежників поширення вогню у бік третього енергоблоку було зупинено.
Після тривалого впливу високого рівня радіаційного опромінення, теплового виділення та задимлення Ващук був виведений з бойової обслуги і госпіталізований. За подвиг в ім'я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву Микола Ващук нагороджений званням Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Кожного року Євгенія Максимчук та Любов Ващук з нетерпінням чекають рятувальників, друзів та колег найрідніших їх серцю людей. Жінки постійно висловлюють подяку за увагу, опіку і вирішення проблем, які не під силу самостійно
подолати сім’ям, котрі втратили своїх братів, матері - синів. Цього разу рятувальники
також приїхали не з порожніми руками, надали матеріальну допомогу, ліки та
вручили подарунки.
Як символ поваги і пам’яті, керівництво управління ДСНС та ветерани відвідали музеї в Гізівщинській та Великохайчанській
загальноосвітніх школах, де навчалися Володимир Максимчук та Микола Ващук, нині школи носять їх ім’я. А до меморіальної дошки та пам’ятника героям-ліквідаторам, поклали квіти.
У народі кажуть, що час загоює будь-який біль. Проте біль Чорнобиля, який відгукнувся у серці кожного українця, назавжди залишиться у пам’яті.
У ДСНС у Житомирській області
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: На Львівщині тривають ...
Наступна новина: Закарпаття: вітаємо!
Что такое лицензия на образование и зачем она нужна?
Маленький ювелирный магазин или крупная сеть: что лучше для покупателя?
DUNE: поєднання моди, спорту та снікер-культури в одному просторі
Сучасні каміни для дому дають тепло, затишок та стильний інтер'єр