На Чернігівщині подвиг пожежників-ліквідаторів завжди у наших серцях

На Чернігівщині подвиг пожежників-ліквідаторів завжди у наших серцях

26.04.13 14:28 0 1054
26 квітня - чорна дата не лише для українського народу, а й для всього людства. Кожного року ми повертаємося пам’яттю і серцем до незабутніх трагічних подій, щоб ще раз осягнути, кому зобов’язані мирним небом над головою, можливістю жити і ростити дітей та онуків. Віддаємо данину шани й вдячності тим, хто пожертвував найдорожчим, хто пішов у вічність заради життя і майбутнього свого народу та всього людства. Чорнобиль — наше лихо, наш біль, наша трагедія, котру ми отримали “у спадщину” і яку, на превеликий жаль і сором, змушені будемо передавати майбутнім поколінням. Аварія, що трапилася на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, вплинула на долі мільйонів людей.

Чернігівщина відноситься до найбільш уражених чорнобильським лихом областей України, адже відстань від АЕС до обласного центру складає 78 км, а до кордону області - 40 км. Майже вся територія регіону в різній мірі радіоактивно забруднена, а у перші дні після аварії місцеві жителі зазнали впливу радіоактивного йоду. Сім районів області віднесені до забруднених територій, а це 246 населених пунктів, де проживає більше 110 тис. людей.

Однак, ця трагедія могла бути набагато страшнішою, адже слідом за першим вибухом міг статися другий - ще більш потужний. Його прогнозованими наслідками були б руїни в радіусі 200 км від реактора, а в радіусі 800 км – мертва зона. Проте, цю загрозу відвернули пожежники з Прип’яті, Чорнобиля та чергова зміна станції, які не шкодуючи свого життя першими взяли на себе удар ядерної стихії, щоб зменшити масштаби катастрофи та врятували світ від біди.

Через кілька годин, а потім днів та тижнів для подальшої ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС були задіяні десятки тисяч людей різних професій: пожежники, військовослужбовці, міліція, будівельники, транспортники, медпрацівники тощо, яких назвуть єдиним словом - ліквідатори. Ціною неймовірних зусиль, власного здоров’я та життя вони зупиняли ядерну біду, що панувала над аварійним енергоблоком та далеко поширювалася за його межі. У ці суворі напружені дні вельми яскраво проявилася мужність і самовідданість, вірність обов'язку і стихійність духу українського народу.

В ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, проявляючи героїзм та відвагу, брали участь більше 6 тисяч пожежників з усіх куточків України, серед яких 343 працівники пожежної охорони Чернігівщини. Вже через годину після вибуху до місця події виїхала пожежна автодрабина та вантажний автомобіль з вогнегасним порошком. 27 квітня 23 співробітника пожежної охорони на трьох одиницях пожежної техніки увійшли до складу регіонального зведеного загону, який був створений на базі об'єднання "Хімволокно". Цей загін відбув для виконання завдань по ліквідації наслідків аварії до білоруського міста Брагін.

2 травня у Чернігові був сформований зведений загін пожежної охорони області у складі 4-х частин на чолі з підполковником внутрішньої служби Іваном Дрижаком. До його складу увійшли 192 пожежники з обласного центру, Прилук, Ніжина, Мени та багатьох інших населених пунктів області. Особовому складу довелося виконувати дуже складну і потрібну роботу по охороні самої станції та прилеглих територій від пожеж, дезактивації техніки, яка використовувалася в зоні підвищеної радіації, консервації станції й самого пошкодженого реактора 4-го енергоблоку, відкачці води з-під реактора та інших спеціальних заходах. Неподалік від Прип'яті приймали участь у гасінні лісу, який називався "рудим" після викиду радіації.

Одна з ланок чернігівських пожежників, яку очолював тоді капітан внутрішньої служби Анатолій Григоренко, першою почала вико­нувала спеціальне завдання в зоні зруйнованого реактора. До складу ланки добровільно увійшли старший лейтенант внутрішньої служби Юрій Білик, лейтенант внутрішньої служби Георгій Прядко, молодший лейтенант внутрішньої служби Геннадій Бібік, сержанти внутрішньої служби Володимир Кубрак і Сергій Тишик, молодший сержант внутрішньої служби Петро Кислий. Пожежники змивали спеціальною сумішшю з даху смерто­носні графітові рештки. До речі, суміш готували у похідних польових кухнях та вручну відрами заливали у ємності пожежних цистерн. На той час то була єдина можливість, бо якось механізувати процес за таких обставин було дуже складно. Наливши розчин, їхали до реактору, піднімалися на дах і працювали. За 10 хвилин наступало напівзапаморочення, яке свідчило про дуже високий рівень радіації. У такому напівсвідомому стані, відпрацювавши, поверталися до автомобіля, який завжди чекав з уже увімкненим двигуном. Склад ланки спав по 2-3 години на добу, а потім знову і знову робив неймовірне - пра­цював на даху ре­актора, знаючи, що навіть один додатковий крок по ньому - то "зайві" 5 рентген. Анатолій Григоренко навіть вночі продумував до дрібниць наступну вахту і креслив схеми. Одного дня на даху реактора втратив свідомість Юрій Білик. Його відсутність товариші помітили вже коли спустилися з ви­соти на землю. Григоренко А.І. міг послати будь-кого на по­рятунок друга, але побіг сам і виніс його із радіаційного пекла на своїх ру­ках. Недаремно Юрій Білик й донині вважає, що у нього два дні народження.

Після роботи на даху реактора, члени Чернігівської ланки у свої намети на березі р. Тетерева не доходили, а буквально припов­зали. У кого більше залишалося сил, мив ма­шину. Тоді в районі станції сто­яла 30-градусна спека, гумовий одяг буквально плавився, а в чоботях і рукавицях по вінця на­биралося солоного поту. Кос­тюм же Л-1 після вахти на даху викидати не дозволялося - його щоразу ретельно прали, "вига­няючи" у такий спосіб радіацію. Всі 7 членів ланки Чернігівських пожежників було нагороджено медаллю "За трудову доблесть".

Незважаючи на те, що 70% пожежників Чернігівського зведеного загону отримали дозу опромінювання більше допустимої, проте ніхто з них не відступив назад. Адже вони знали, на що йшли, знали чим ризикують, але пожежники знали і інше: хто ж це зробить, якщо не вони. Від їх злагоджених дій, професіоналізму залежав успіх багатьох операцій, проведених безпосередньо тут, біля зруйнованого реактора і на території, що прилягає до нього. Взагалі дії пожежників Чернігівщини отримали високу оцінку з боку держави та МВС, 42 працівника пожежної охорони області було відзначено нагородами.

Чернігівські пожежники закінчили роботи в зоні ЧАЕС 8 червня 1986 року. За цей час вони виконали покриття захисною плівкою території, будівель, споруд станції загальною площею 1 740 800 кв. м. Дезактивовано портові крани, під'їзні шляхи, майданчики для складування у порту м. Прип'ять на площі 560 000 кв.м. Знято 413 куб. м. і завантажено 105 контейнерів радіоактивного ґрунту. Із залізничних цистерн перекачані 516 куб. м дезактивуючої рідини, відкачано 8600 куб. м. радіоактивної води. Покрито захисною плівкою 1420 кв. м будівель і споруд. Погашено лісові пожежі в районі АЕС на площі 62,2 га. Проведена санобробка 2500 голів худоби та дезактивація 530 од. техніки, а також 3 600 000 кв. м території населених пунктів України і Білорусі.

Спливатимуть роки, поволі стиратимуться сліди Чорнобильської катастрофи, і лише пам'ять ще не раз повертатиме нас до подій весни 1986 року. Саме пам'ять, є рушієм людського поступу й оберегом найвищих моральних цінностей.

Управління ДСНС у Чернігівській області
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Наступна новина: На Волині півтисячі ...

КОМЕНТАРІ