Рівненщина: «Без минулого немає майбутнього»

Рівненщина: «Без минулого немає майбутнього»

28.04.13 13:01 0 685
Гощанські міліціонери були серед тих відчайдухів, які у перші дні трагедії стояли на передовій з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Кожен з них несе у серці пам'ять про дні перебування у 30-кілометровій зоні відчуження й про колег, з якими несли службу пліч-о-пліч.

— Правоохоронцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, найважче було пояснити населенню, чому вони мають покинути свої домівки назавжди, залишивши усе домашнє господарство, те, у що кожного дня вкладали частинку душі своєю копіткою працею, — згадують нинішні пенсіонери ОВС, а в далекому 1986-му — працівники Гощанського РВ УМВС: Микола Олександрович Жаров, В’ячеслав Петрович Герасимчук, Микола Іванович Шналь, Микола Іванович Гуменюк, Олександр Іванович Гуда, Володимир Костянтинович Шакура, Павло Іванович Стихун.

— Яскравим тому прикладом можна згадати випадок, коли дві жінки пройшли дванадцять кілометрів через ліс до Чорнобильської зони, щоб прополоти бур’ян на своїх земельних ділянках. Як тільки турботливі господині перетнули заборонену межу, перелізши через колючий дріт, на посту спрацювала сигналізація. Працівники міліції відразу вирушили на пошук «порушника». Згодом жінки пояснили, що хотіли лише обробити городину, щоб зіллям не заросла, — розповідає Олександр Гуда. — Люди вірили і сподівалися, що незабаром повернуться у свої домівки.

— Важко було дивитися, коли дідусь, сипнувши на подвір’я жменю зерна курам, заплакав, і зі словами: «Їжте, мої хороші, бо я вже, мабуть, вас ніколи не побачу», вийшов зі свого ошатного обійстя назавжди, — згадує Володимир Шакура. — Чоловік прийшов попрощатися зі своєю домівкою під час похорону односельчанки, який відбувся вже після загальної евакуації.

Микола Іванович Гуменюк розповів, що майже щодня разом з колегами привозили хліб та консерви 65-річній жінці, яка категорично відмовилась від евакуації й, незважаючи ні на що, залишилась у своєму будинку.

— Щодня на чергування заступали працівники міліції, які з метою недопущення випадків мародерства здійснювали обхід сіл та опечатували будинки, магазини й інші приміщення, щоб можна було побачити чи хтось раптом не навідувався туди, — зазначив Микола Шналь.

В’ячеслв Герасимчук ділиться спогадами:

— Тоді між нами не було ніякого розмежування, хто, звідки, де ніс службу. Це був один згуртований колектив, який віддано виконував свій обов’язок, намагаючись допомогти людям.

На жаль, вже немає серед живих двох гощанських міліціонерів, які сумлінно несли службу під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Серед них Тарас Миколайович Солімчук і Євген Йосипович Тивонюк. Проте, пам'ять про них жива і досі.

В історії нашого багатостраждального народу чимало скорботних дат, спогадів, які пронизують серце гострим болем, але жодну з них ми не повинні забувати, оскільки, як загальновідомо: «Без минулого немає майбутнього».

Любов ГУДА, Гощанський РВ УМВС
За повідомленням УМВС України у Рівненській області
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)

КОМЕНТАРІ