там і ми свої складемо" –
мораль праукраїнців-воїнів Святослава Хороброго
Провідник. Лідер нації. Достойник народу… Нічого у світі так не бояться вороги України, як виникнення між українцями культу провідника, бо це шлях до Волі та Правди. Історія держави Україна чи не найбагатша на великі постаті та недостойну їх людську масу. Героїзм і зрадливість тісно переплітаються і досі, не порушуючи душевної хвороби української нації: "мовчки чухати чуби", "моя хата скраю", "навіщо мені слухати гетьмана, я сам собі гетьман", а гасло рабів "чия горілка на столі, того й правда на селі…" століттями породжує найстрашніше – відсутність свого провідника, як наслідок – осиротіння народу.
Згадаймо оглядово тих, хто не схиляв чола перед чужоземними ярмом і звабами, хто був збагачений найдостойнішою чеснотою – відвагою, хто знав, що таке українська гордість, відповідальність, дисципліна, хто заради своєї землі збагнув велике слово "Перемагати". Згадаймо і поміркуймо, чому ми ще й досі сироти, або, як сучасні письменники зауважують, "чому у нас не всі вдома"?...
"…Народ наш, мов дитя сліпеє зроду.
Ніколи світа-сонця не видав.
За ворогів іде в огонь і в воду . Катам своїх поводарів оддав…" Леся Українка
16 століття. Северин Наливайко – козацький отаман, людина неперевершеного патріоти-чного духу, полководницького таланту, легендарної мужності керівник та військовий теоретик. Історик М. Грушевський зазначає, що "скоро по смерті – а може ще й за життя Наливайко виріс до розмірів бунтівника-претендента на корону, кандидата на українського короля". Гетьман, якого продали свої заради доброго життя, віддавши на поталу Варшавському "панству". Дванадцять місяців катували безстрашного провідника, "одтяли Наливайкові голову, четвертували і порозвішували його руки, ноги і голову по місту, на полях. (Польські літописці зазначають, що Наливайко був посаджений на розпеченого залізного коня, а на голову надіта колюча залізна корона, на якій написано "Krol Ukrainy"). А "двоноге бидло", що здає своїх провідників наказав поляк Жолкєвський посікти на капусту. Рубали немилосердно, так, що лежав труп на трупові". Вирізали 12 тисяч воїнів, дітей, жінок, старців. Здали провідника – "спасли" свої душі. (" Бидло" – слово польського походження, означає "робоча худоба". У застосуванні до людей означає безвольне і покірне стадо, раби. Бидло – це не лексикон і не манера поведінки в суспільстві, це система цінностей, для якого важливо щоб хтось зверху ним командував, а бидло повністю і покірно виконувало ці команди. Бидло заперечує особистість у всіх її проявах і, перш за все, такі риси як свобода, власність і гідність. Насамперед, заперечується свобода. Найстрашніше для бидла це позбутися свого господаря, і отримати свободу, тому що воно не може жити в умовах свободи та заробляти самостійно, воно боїться брати на себе відповідальність за власне життя, зате прагне перекласти її на господаря.)
17 століття. Гетьман нереєстрових запорозьких козаків Іван Сулима – єдиний полководець на той час, удостоєний найвищої в Європі папської золотої медалі, перший український флотоводець, що взяв штурмом турецьку фортецю Азов у гирлі Дону. Непоступ заради інтересів України неординарного полководця викликав страх серед правителів Стамбула, Москви і Варшави. Але завжди є вихід із ситуації: свої реєстрові козаки по – зрадницькому схопили Сулиму і 5-тьох його сподвижників, і відіслали в кайданах до Варшави, де почетвертовано тіла їхні та порозвішувано по вулицях.
1637 рік. Гетьман Павлюк та полковник Томиленко виступає проти польського гніту та своїх продажних старшин. 5 тисяч воїнів полягло, багато взято в полон. Умови поляків – полонені будуть звільнені, натомість – козаки видадуть своїх провідників. І українські вояки своїх поводирів віддають на поталу ляшкам – панкам. Вирок темних холопів виконано: відрубані сокирою голови Павлюка і Томиленка настромили на списи.
Яків Остряниця – український військовий діяч, козацький отаман. Козацьке повстання 1638 року. Із степів на допомогу гетьману Остряниці спішили на чолі загону Путивлець і Ріпка Зав'язався нерівний бій: поляки оточили повстанців. Потоцький оголосив, що милує козаків, якщо видадуть ватажка. Видали Путивльця, промовляючи: "Нехай твоя голова за всі наші голови, прощай наш, господарю!". Ляхи не дотримали слова. Видавши Путивльця, козаки припинили опір. Нагорода за зраду – кривава розправа над козаками. Гетьман Острянин під час бою втікає, бо знає – зрадять свої, віддадуть на муки ляхам, як і попередніх ватажків.
18 ст. Гетьман Максим Залізняк і полководець Іван Гонта. Коліївщина. Прийшла кара ляхам за усі кривди. Перелякані полководці окупаційного московського війська занепокоєні, що прийде і до них час. "Свій" архимандрит Мелхиседек (агент Катерини) вмовляє Гонту і Залізняка, щоб возз'єдналися з єдиновірними браттями. На почесному обіді славних орлів пов'язали, 780 воїнів закували в кандали. Мужньою посмішкою вони зустрічали нелюдські тортури. Іван Гонта при інквізиційних "процедурах" заявив: "Знаю за що гину і не жалію". Немає провідника – народні месники налякані, збентежені, розпорошені. Архимандрит Мелхиседек вважається визначним борцем українського народу за возз'єднання із "братньою" Росією (Історія СРСР 1970 р.).
Гетьман Іван Мазепа. Для України страшний час, "усе поставлено на службу Москві: селяни, військо, гроші, тортури, "божий промисел", пекло і рай". Гетьман розуміє, що лише "мистецтвом і війною" збудує самостійну Україну. Татарин Кочубей на Мазепу пише доноси в Москву, українець Іван Ніс здає Меншикову вхід до Батурина. Результат: колесування українців, відтинання голів, четвертування, розбиті голови дітей об мури – кров по кісточки. Не підтримали ідею провідника і, за Мазепою, "самі себе звоювали".
19 століття. Іван Франко – "духовний провідник, що відчував пульс нації", людина, що вичерпала усі свої сили для рідного народу. Чи возвеличили і оцінили його праці? Ні! Генріх Бігеляйзен, польський літературознавець єврейського походження, зауважував, що українці не гідні мати між собою таку людину, як Франко, коли не вміли краще дбати про нього за його життя і по його смерті. Коли помер Франко, то "його тіло почорніло в польському заведенні між тілами померлих львівських злодіїв, волоцюг, алкоголіків, бездомних і всіми забутих".
20 століття. Степан Бандера – провідник, ідеолог, націоналіст, людина, що прийняла виклик природи і повела за собою народ до волі. Українець Богдан Сташинський зі спеціального пістолета вистрілив в обличчя Степану Бандері струменем розчину ціанистого калію. Вистрелив, щоб довести собі, що не людина, а лише виродок, який може стріляти у свою кров і свій народ, у свій мозок і свою свободу.
В'ячеслав Чорновіл – провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х – 90-х років, Герой України, якого соратники запекло критикували та засуджували за "зближення" з владою, проте жодного поганого слова на адресу комуністів. "Ви – дiдусь-iдеалiст, ваш час давно минув, а нам треба заробляти!" – зверхньо кричали у вiчi 60-рiчному Чорноволу "молодi й енергiйнi" побратими. "Самою політикою нині не прогодуєшся, треба домовлятися з владою", – додавали старшi, на котрих звик покладатися i котрим вірив. Спiльними зусиллями вони вiдсторонили свого лiдера вiд керування Рухом, біля витоків якого він стояв". Розкольники спокушалися на грошi. 1999 року загинув за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем.
Справді: чому ми сироти і досі, "чому у нас не всі вдома": тому, що кращих синів і дочок українці легко здавали ворогам, знекровлюючи народ. Наша зрада, маловірство та відступництво, угідливість і терпеливість, байдужість, тупість і незлостивість поверталися завжди проти самих себе і України, ми втрачали вольових людей. Ми, чи не єдиний народ, що віддавав своїх провідників на катування ворогам.
Свого часу Олена Теліга писала, що "нашій масі потрібні рідні провідники в усіх ділянках життя, і хай жодний не підтинає собі крила, лише старається розгорнути їх якнайширше", або підтримуймо того, хто вже розгорнув.
До теми. Юзеф Пілсудський – маршал Польщі, герой і гордість польського народу, кат України. Петро I, Сталін і Ленін – герої Московії, вбивці, маніяки, кати України.
У монголів, візантійців та китайців завжди був "божественний культ провідника, що волею Високого неба народжений". Бо усі вони, напевно, знають закон природи на відміну від нас, що "єсть цар – єсть дєржава, нєт царя – нєт закона".
Завдання землі – народити свого провідника, завдання нації – підтримати, шанувати, захистити і возвеличити, аби власним прикладом жертовности, волі і характеру, мудрости і відваги він міг повести за собою тих, хто його не зрадить і в потрібну хвилину підставить лідеру плече. Якщо нам не все одно. "А коли – все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі! Це значить, що ми не народ, не якась спільна історична збірна сила, а невиразна юрба, сіра маса, вічно принижена без всяких ідеалів чернь" (Улас Самчук).
"Народе із трипільських запорогів,
Древніших за святий Єрусалим, –
Та скільки ж можна на чужих пророків молитися,
не вірячи своїм?!..."
Думка і Слово за нами!
Про це повідомили в прес-службі Тернопільської обласної організації ВО "Свобода"
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Цього року на Чернігівщині ...
Наступна новина: У Житомирі міліціонери ...
Зачем заказывать печать визиток у профессионалов?
Найти честного адвоката в Киеве: основы и советы
Що цікавого в iPhone 16?
Переваги охоронної компанії в Києві