– Олексію Олексійовичу, мирні зібрання, їх організація та проведення, відповідальність учасників та організаторів – це зараз чи не найголовніша тема для обговорення. Розкажіть про Ваше бачення цієї проблеми.
– Справді, події, які відбулися у столиці в середині травня, сколихнули суспільство. Настільки сильно, що їх обговоренню були присвячені десятки публікацій у пресі, репортажі на телебаченні та стали темою обговорення у студіях різноманітних ток-шоу.
Не обминули їх своєю увагою і політики. Міністр внутрішніх справ України Віталій Захарченко через кілька днів озвучив у Верховній Раді думку про те, що питання організації та проведення мирних зібрань потребують більш детального законодавчого врегулювання.
Я згоден із цим, адже стаття 39 Конституції України і справді окреслює лише саму можливість реалізації громадянами свого права на мирне зібрання. Проте, вона не регулює порядку їх проведення, відповідальності за порушення тощо.
Для прикладу. В Україні минулого року відбулося понад 235 тисяч масових заходів – політичних, економічних, релігійних, спортивних тощо. Участь у них взяли близько 95 мільйонів осіб. До охорони правопорядку під час проведення цих заходів залучалося понад мільйон працівників органів внутрішніх справ.
Протягом п’яти місяців цього року на території держави вже відбулося понад 95 тисяч масових заходів. Це, до речі, на 11 відсотків більше, ніж у минулому році.
У той же час, упродовж цього року вже мали місце понад 20 випадків блокування транспортних комунікацій на території 11 регіонів України. Участь у цих заходах, які фактично є порушенням законодавства, взяли майже 1800 осіб. Загальна тривалість перекриття шляхів склала близько 37 годин. Для забезпечення правопорядку залучалися понад 400 працівників органів внутрішніх справ.
У результаті від незаконних дій організаторів цих масових заходів зазнали незручностей тисячі сторонніх громадян. Але ж не слід забувати, що права цих громадян, які не є учасниками жодного зібрання, теж не повинні зазнавати утисків.
– На міліцію лягає чи не найбільше навантаження…
– На підрозділи внутрішніх справ у першу чергу покладається обов’язок забезпечити правопорядок під час масових заходів. Незалежно від того, прихильники якої політичної сили і з якою метою заявили про їхнє проведення.
Досить часто трапляється, так би мовити, «накладка»: в одному місці або неподалік один від одного планується проведення масових заходів з участю прихильників різнополярних політичних сил. У деяких випадках, аби не допустити зіткнень між ними, міліціонерам доводиться буквально живою «стіною» розгороджувати два натовпи.
Хочу наголосити: українська міліція достатньо підготовлена, аби не допустити порушень громадського порядку, і в той же час діє виключно толерантно: не застосовуючи до порушників законодавства навіть спеціальних засобів, хоч можливість їх застосування прямо передбачена і регламентована вітчизняним законодавством.
– Чи зроблені в МВС якісь кроки в напрямку врегулювання порядку мирних зібрань?
– Так, звичайно. Окремі ключові моменти законопроекту «Про мирні зібрання» були обговорені на розширеному засіданні Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин в роботі якого представники МВС взяли активну участь.
Для нас, як представників правоохоронного відомства, принциповими були й залишаються кілька питань. Одне з них, зокрема, стосується обов’язкового встановлення термінів для сповіщення організаторами масового зібрання місцевих органів влади про його проведення.
Поясню, для чого це потрібно. Основною метою цього сповіщення є надання можливості місцевим органам влади та органам внутрішніх справ здійснити підготовку до забезпечення громадського порядку під час проведення масового заходу.
Це, у свою чергу, дасть змогу не допустити зіткнень між прихильниками різнополярних політичних сил, в результаті чого можуть постраждати як самі учасники масових заходів, так і сторонні громадяни.
Ми також вважаємо, що вік, з якого фізична особа може бути організатором мирного зібрання, повинен бути не меншим за 16 років. Хоча можна припустити, що пониження вікового цензу можливе за умови наявності повнолітнього співорганізатора цього заходу.
Поясню, чому наша позиція є саме такою. Наприклад, у разі недотримання організатором зібрання умов та порядку проведення заходу 14-річна особа фактично не несе жодної відповідальності за свої дії чи бездіяльність, оскільки суб’єктом адмінправопорушення за ст. 185-1 КУпАП (Порушення порядку організації та проведення зборів, мітингів…) є особи, які досягли на той момент шістнадцятирічного віку.
Крім того зазначу, що організаторами масових заходів не можуть бути особи, визнані судом недієздатними, обмежено дієздатними або засуджені до покарання, пов’язаного з позбавленням волі.
– Ще одне питання, що його досить активно обговорювали у суспільстві – можливість кожному громадянинові безперешкодно отримати так звану «травматичну» зброю…
– Так, і це питання також досить живо хвилює наших співгромадян. Зазначу, що наразі існують два законопроекти, розробником одного з яких – «Про дозвільну систему у сфері поводження зі спеціально визначеними видами зброї, бойовими припасами для неї, засобами індивідуального захисту та активної оборони, вибуховими матеріалами промислового призначення» – є МВС.
Така необхідність виникла через те, що в лютому 2012 року були внесені зміни до Закону України «Про міліцію». Відповідно до них Верховна Рада України зобов’язала Кабінет Міністрів України у 6-місячний термін розробити цей законопроект.
У ньому знайшли своє відображення норми постанови Кабміну, якою наразі користується МВС під час визначення порядку функціонування дозвільної системи органів внутрішніх справ. Тепер цей порядок планується закріпити на законодавчому рівні, а категорії осіб, які зможуть отримувати цей вид спеціальних засобів, своєю постановою визначатиме Уряд.
Зазначу, що 15 травня цього року законопроект був схвалений на засіданні Уряду за умови часткового доопрацювання. Воно передбачало збільшення вікового цензу для осіб, які бажають придбати нарізну мисливську або травматичну зброю – до 25 років, на гладкоствольну – до 21 року.
Крім того, зазнав зміни і термін, на який видаватимуть посвідчення на право зберігання та носіння зброї – замість 5 у попередньому проекті він дорівнюватиме 3 рокам.
До того ж, ми опрацьовуємо питання не лише щодо видачі «травматики» тим категоріям громадян, щодо яких воно передбачене законодавчими актами. Ми також працюємо над тим, аби своєчасно вилучати травматичну зброю у тих громадян, які з тих чи інших причин втратили право на їх безперешкодне носіння та використання.
– Як Ви вважаєте, чи «дозріло» українське суспільство до того, аби спростити порядок отримання нашими громадянами травматичної зброї?
– Я вважаю, що суспільство саме має вирішити, чи потрібна йому зброя, чи ні. У той же час зазначу, що ми бачимо статистику та аналізуємо ситуацію у питанні запобігання злочинам, скоєним з використанням зброї, що знаходиться у громадян.
Зокрема, в минулому році з використанням зареєстрованої зброї було скоєно 48 злочинів, загинуло 36 осіб. Майже у половині випадків легальна зброя використовується при з’ясуванні стосунків під час побутових конфліктів. Тому я вважаю, що обговорення питання «за» чи «проти» вільного обігу травматичної зброї в Україні дещо не на часі.
Набагато важливіше виховати у наших співвітчизників відповідний рівень культури та правосвідомості, який би дозволив запобігти подібним безглуздим трагедіям, а також забезпечити кожному громадянинові ефективний захист його прав. А контроль та запобігання правопорушень у сфері обігу як мисливської, так і «травматичної» та газової зброї, покладатиметься, як і раніше, в основному на підрозділи дозвільної системи органів внутрішніх справ та дільничних інспекторів міліції.
– До речі, про дільничних, службі яких днями виповнилося 90 років. Які проблемні моменти та перспективи у цього підрозділу, які плани щодо самої служби?
– Користуючись нагодою, ще раз привітаю колег із професійним святом. Нещодавно ми в урочистій обстановці з участю першого заступника Міністра внутрішніх справ Віктора Дубовика привітали кращих представників служби дільничних інспекторів міліції з усієї країни.
Проте ювілей буває нечасто, а життя не стоїть на місці, як і робота дільничного. Ця робота – щоденна, напружена – дуже потрібна людям. Вона навіть не завжди пов’язана із суто міліцейськими функціями охорони правопорядку та профілактики правопорушень.
Згадаємо зимові морози і цьогорічні березневі снігопади. Дільничні у віддалених селах обходили самотніх літніх людей, приносячи їм хліб, допомагаючи нарубати дров або розчистити сніг. Навіть елементарно викликавши медиків до самотньої літньої людини, яка замерзає у нетопленій хаті, можна врятувати чиюсь стареньку маму, чиюсь бабусю. І все це – без огляду на щоденне навантаження, пов’язане із розглядом заяв та повідомлень громадян, яких на адміністративній дільниці може проживати від 2,5 до 4 тисяч.
Окрім того, не слід забувати, що досить часто дільничний інспектор є тим самим представником влади, до якого люди йдуть зі своїми бідами і проблемами. А ще на його плечах – профілактика правопорушень, контроль за дотриманням законодавства у сфері обігу легальної зброї та ще багато інших посадових обов’язків.
До речі, не дивлячись на важку щоденну працю, вони примудряються не лише виконувати свою повсякденну роботу, а й рятувати людські життя. Як, наприклад, не згадати про дільничних із Запоріжжя Дмитра Мальгінова та Вадима Івченка, які з охопленого пожежею складу, що належить фірмі з виробництва лакофарбових матеріалів, вивели близько 80 людей?
Чи, наприклад, як не згадати геройський вчинок помічника дільничного інспектора з Кіровоградщини Євгена Матяша, який врятував 9-річного хлопчика, витягши його з-під криги, куди той провалився?
І тут не важливо, одну людину врятовано чи декілька. Важливо те, що врятовано людське життя. Комусь повернули батька, комусь – маленького сина.
Що ж до планів, то зараз ми працюємо над тим, аби поліпшити технічне забезпечення підрозділу. І дуже добре, що місцева влада частіше йде нам на зустріч, передаючи, наприклад, службовий транспорт або житло на тій дільниці, яку обслуговує інспектор. Тобто робимо все, аби представники так званих «зовнішніх» служб – патрульної, дільничних, дозвільної системи – стали ще ближчими до людей.
Микола Гулевич
постiйна адреса статтi:
http://crime.unian.net/ukr/detail/195381
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Затриманому за хуліганські ...
Наступна новина: На Волині роботу лікаря ...
Преимущества покупки лекарств в онлайн-аптеке Polza
Сучасні каміни для дому дають тепло, затишок та стильний інтер'єр
Зимняя теплица: несколько советов по выбору теплицы и выращиванию
Таємниця жіночої любові до моди: одяг, взуття та аксесуари