«Пані Маршалек, Високий Сейм! Хотів би по-перше підкреслити, що те, що скажу, не є позицією Уряду. Рада Міністрів у цій справі не засідала і не приймала рішень. Хотів би, по-друге, сказати, що шануємо право Сейму прийняти рішення у цій справі. Звичайно, як виконавча влада ми можемо тільки радити.
По-третє, шануємо теж позицію, яку займають представники Сейму, які виступали тут переді мною. Погоджуюся з паном депутатом Зихем, що окреслення «геноцид» є настільки об’ємне і настільки негостре, що можна ці жахливі події, які відбулися на Волині, в цьому терміні вмістити. Але у цьому терміні можна теж помістити інші трагічні і криваві події, які відбулися між поляками і українцями в попередніх століттях.
Прошу Високий Сейм! На мою думку як Міністра закордонних справ те, про що ми тут говоримо, не є питанням історичної правди, тому що історики в цій справі вже висловилися. Як розумію, експертом комісії був професор Кунерт – голова Ради охорони пам’яті місць боротьби та мучеництва, який як історик і як голова Ради, яка займається тими справами, окреслив, що в його розумінні це була етнічна чистка з ознаками геноциду. Таку саму позицію займає відомий міжнародний коментатор - історик, якого знають з гарного ставлення до нашого краю, професор Норман Девіс.
Тим більше – у рішенні від 15 липня 2009 року Високий Сейм одноголосно, а то значить - голосами всіх партій, окреслив ці масові вбивства як такі, що мають характер етнічної чистки з ознаками геноциду.
Подібну позицію зайняв у минулому місяці Сенат Республіки Польща, 20 червня цього року. Цитую: «Організований і масовий характер цієї трагедії та супутні їм жорстокість надають акції характеру етнічної чистки, що має ознаки геноциду». В цьому ж напрямку вчора висловився Президент Республіки Польща Броніслав Коморовський.
Високий Сейм, хотів би підкреслити, що польсько-українські відносини були предметом турботи всіх урядів і всіх президентів нашого краю від часу отримання можливості творити власну закордонну політику.
Ще мій попередник, професор Скубішевськи, вів політику налагодження стосунків з республіками ще тоді існуючого Радянського Союзу. Радянського. А завдяки визначенню Яна Кшиштофа Білецького Польща була першим краєм, який визнав Незалежність України.
Польсько-українські відносини були предметом спеціальної турботи і значного політичного успіху Президента Олександра Кваснєвського, який діяв під час Помаранчевої революції в Києві. Вони були також найважливішим елементом Президенства покійного Президента Леха Качинського.
Хотів просити Високий Сейм вибачити мені за посилання на довшу цитату, але 13 травня 2006 року в Павлокомі Президент Лех Качинський сказав: «Наша присутність, Президента Польщі і Президента України, перед пам’ятниками в Павлокомі свідчить, що з обох сторін є готовність продовжувати той великий процес, сказав би Великої Справи, що відбувається, наступний важливий крок на шляху поєднання між нашими народами. Великою вартістю шньої зустрічі є участь мешканців Павлокоми, в тому числі акція примирення і молитви. Процес, який розпочав великий польсько-український оратор єднання Єжи Гедройць, відзначений актами вшанування пам’яті жертв убивств на Волині, відкриттям кладовища Орлят у Львові, словами пробачення і миру, які сказали один одному Єпископи Римсько-католицького та греко-католицького обряду. Але те, що досягли поляки і українці, напевно найбільш було видно на Майдані Незалежності, коли в помаранчевому натовпі серед моря українських прапорів були теж прапори польські. А наш голос Солідарності зустрівся на Майдані з потужним вигуком: «Хай живе Польща». Дякуємо за цей вигук! Ще раз повторюю: Дякуємо. І хотів би сказати, що ніхто цього з нашої історії не викреслить. Наші народи показують цілому світу, що немає такого зла в історії, яке не можна було б перемогти.
Тут, перед Хрестами Павлокоми, так як перед Хрестами Волині, Поділля і багатьох трагічних місць нашого минулого - поєднуємо пам’ять і надію. Це - необхідність, яку спільно виконуємо і яку спільно передаємо молодшим поколінням. Перенесемо – поляки і українці - цю спадщину в майбутнє, завжди знаходьмо в собі те, що найкраще! Вміймо з милосердям і відвагою спільно молитися Богові словами: прости нам наші провини, як і ми пробачаємо наших винуватців. Отож, прошу» – сказав Президент Лех Качинський.
Сказав також: «Не можемо змінити минулого, але можемо зробити так, щоб воно не визначало майбутнього».
Вже знаємо, яку позицію в цій справі в минулому мав Сейм, це є дуже важливою справою. Дуже прошу уваги. Знаємо, яку позицію в цій справі зайняв Сенат кільканадцять днів тому, і ставлю питання перед високим Сеймом, тому що справа є справді дуже важливою.
Що змінилося від того моменту 5 років тому, коли Сейм одноголосно прийняв рішення, що звучало менш радикально? Чи змінилася кількість жертв? Чи змінилось наше обурення? Напевно, кожен з нас в цьому приміщенні почуває цю саму відразу до тих ганебних жахіть, вони були такими самими 5 років тому, як і .
Чи змінилося міжнародне право?
Отож, жодна з цих речей не сталася. Змінився політичний клімат в нашій державі і змінилося ще щось. А саме – 2013 рік буде, може, в історії України, але також в історії польсько-українських відносин і в історії Європи роком, подібним до року 1654 і 1920. А саме – може, буде вирішальним для геополітичної орієнтації України на багато років, десятиліть, може, навіть, на покоління. Таким буде результат неприйняття або прийняття Угоди про Асоціацію між Україною та Євросоюзом.
Ви можете з тим не погодитися, поважаю позицію кожного з Вас, але прошу вислухати, такою є думка Міністра Закордонних Справ. І просто прошу в своїх рішеннях так чи інакше взяти цю думку до уваги (оплески).
Весь Сейм знає, що є сили, які інакше, ніж ми, дивляться на напрямок, в якому Україна повинна інтегруватись. Які в цей момент діють дуже активно для отримання іншого напрямку інтеграції України.
Розмовляв рано з послом початково запронованій комісії в Києві. Як знаємо, в Києві Послом Євросоюзу є теж поляк, пан посол Ян Томбінськи. Власне тому так, між іншим, інтенсивно діють в тому напрямку, щоб до Угоди про Асоціацію з Євросоюзом дійшло, щоб Україна могла виконати умови, які ставить Євросоюз для підписання цієї Угоди. То - не легкі умови. Україна, щоб могти підписати Угоду, повинна в найближчих тижнях реформувати отриману ще з Радянського Союзу систему своєї прокуратури. Щоб мати шанс на Угоду про Асоціацію, Україна мусить змінити свій Виборчий кодекс відповідно до рекомендацій Ради Європи. Це вимагає співпраці політичних сил на Україні. Це вимагає такої готовності влади і української опозиції, яку ми мали в нашому процесі Повернення на Захід, Повернення до латинської цивілізації, до інституційного входу знову до Європи.
Відповідно до позиції польського Посла в Києві, якщо ми загостримо наші стосунки, якщо приймемо рішення у радикальнішій формі, ніж це було в минулому, це напевно не допоможе отримати згоду політичних сил в Україні і може ускладнити Європейську перспективу України.
Такі вчинки в поважній справі, на моє переконання, негідні депутата Республіки Польща. У справі, яка має епохальне значення для нашої держави.
Пам’ятаймо, коли розпочався занепад І Речі Посполитої, від чого наш край почав втрачати свою міжнародну позицію – від того, що не використали Берестейської Унію, що не змогли долучити козаків до політичної системи речі Посполитої, також Берестейської. На чому провалилася місія багатонаціональної Федеративної Речі Посполитої Юзефа Пілсудського? Від невдалого походу на Київ, під час якого пробував підтримати прагнення незалежності українців. І 2013 рік може бути таким же переломним роком.
А тому, шануючи позицію родин жертв, шануючи позицію тих, на чию думку Волинська трагедія заслуговує сповна окреслення «геноцид», давайте подумаємо, чи хочемо допомогти молодому українському народові з його минулим, а бачимо тут величезний прогрес – те, що є ще 10 років тому не було можливим: буквально днями отримали по багатьох роках старань для нашої меншості у Львові Польський Дім, маємо упорядкування пам’яті наших жертв у всій Україні. Це вимагатиме співпраці з українською владою.
А тому – чи можемо помогти українцям зі своєю історією, чи так, як вони це будуть бачити – надмірно прискорюючи цей процес, їх підкорити?
Чи хочемо дати волю емоціям, які є абсолютно зрозумілими в цій справі? Чи правді? Але правда обороняється. Обидві версії цього рішення говорять про правду, бо пан депутат, напевно, не хоче сказати, що останнім разом, 5 років тому, Сейм голосами всіх парламентських партій посвідчив неправду?
Те рішення теж свідчило про правду. І говоримо не про продовження, а тільки про загострення позиції. Це є питання осуду і прагнення. Або можемо нагнітати визначення і підкорити українців, або зробити щось, що в своєму прагненні служитиме інтеграції України з Євросоюзом.
Тому, пані Маршалек, Високий Сейм, як Міністр закордонних справ вільної Польщі апелюю, прошу і апелюю, аби подолати емоції, щоб залишити попередню позицію найбільш знаних істориків попереднього Сейму, Сенату, Президентів Республіки Польщі і проголосувати за рішення про осудження Волинської трагедії у формі, початково запронованій комісією.»
Прес-служба облдержадміністрації
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Закарпаття: на Мукачівщині ...
Наступна новина: На Львівщині розпочалася ...
Чому вуличні стовпчики та ліхтарні стовпи потрібно обирати надзвичайно уважно?
Критерії вибору автоматичних вимикачів Промфактор
Преимущества вентиляции в частном доме
Wellness value and effect of massage procedures