Відповідно до статей 269 та 270 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктами оподаткування є земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Порядок обчислення плати за землю регламентовано ст. 286 цього Кодексу, п. 286.1 якої визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Облік фізичних осіб -- платників податку і нарахування відповідних сум податку провадяться щороку до 1 травня (п. 287.2 ст. 287 Податкового кодексу).Згідно з п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами ДПС, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку. Сплатити, нараховану суму земельного податку громадяни повинні впродовж 60 днів з дня отримання такого повідомлення, але не пізніше 29 серпня 2013 року.
Розглянемо порядок застосування пільг щодо сплати земельного податку житлово-будівельними, гаражно-будівельними кооперативами, садівницькими товариствами, сплати земельного податку при придбанні нежитлової нерухомості, а також порядок подання підприємцем податкової декларації з плати за землю.
Сплата податку за землю пенсіонерами
Громадяни -- власники земельних ділянок, які вийшли на пенсію не за віком (пенсію призначено за вислугу років, за інвалідністю тощо), після досягнення пенсійного віку мають право на користування пільгою щодо сплати земельного податку. Пільга громадянам за земельним податком надається за земельні ділянки, що належать їм на правах приватної власності.
Для отримання пільги громадянин має подати до територіального органу Міндоходів за місцезнаходженням земельної ділянки заяву про надання пільги та документи, що посвідчують його право на пільгу (паспорт, пенсійне посвідчення тощо).
Нагадаємо, від сплати земельного податку звільняються: пенсіонери (за віком); інваліди першої і другої групи; ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років.
Звільнення від сплати земельного податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм: для індивідуального дачного будівництва -- не більш як 0,10 гектара; для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах не більш як 0,25 гектара, в селищах -- 0,15 гектара; в містах -- 0,10 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів -- не більш як 0,01 гектара; для ведення садівництва -- не більш як 0,12 гектара; для ведення особистого селянського господарства -- у розмірі не більш як 2 гектари.
Водночас право на пільгу щодо сплати земельного податку мають ті фізичні особи, право власності яких на земельні ділянки посвідчено належними документами та даними державного земельного кадастру.
Пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб визначено ст. 281 Розділу ХШ Податкового кодексу України.
Земельна ділянка в садівничому товаристві
Положеннями ст. 35 Земельного кодексу визначено, що громадяни -- члени садівницького товариства мають право приватизувати земельну ділянку без згоди на те інших членів цього товариства.
Землі загального користування садівницького товариства є його власністю, до них належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами та іншими об'єктами загального користування. Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.
Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, зокрема для ведення садівництва -- не більш як 0,12 га.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 Податкового кодексу).
Якщо земельні ділянки приватизовано громадянами -- членами садівницького товариства і кожен громадянин отримав документ, що засвідчує право на земельну ділянку, такі громадяни, крім тих, кому надано пільги щодо сплати земельного податку згідно зі ст. 281 Податкового кодексу, самостійно сплачують земельний податок до бюджету. За земельні ділянки загального користування, які перебувають у власності товариства, земельний податок до бюджету сплачуватиметься товариством.
Статтею 286 Податкового кодексу визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до норм ст. 126 Земельного кодексу документами, що посвідчують право власності або право користування землею, є Державний акт на право власності на земельну ділянку та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.
Отже, якщо власником землі чи користувачем земельних ділянок, наданих для ведення садівництва, є садівницьке товариство і членами товариства не оформлено право на свою земельну ділянку, то таке товариство і буде платником земельного податку.
Якщо фізична особа має у власності земельну ділянку, яку надано для ведення садівництва і така ділянка посвідчується Державним актом на право власності, то в цьому випадку зазначена особа повинна самостійно сплачувати земельний податок. При цьому потрібно врахувати наявність пільги щодо сплати земельного податку для даної категорії осіб відповідно до ст. 281 Податкового кодексу.
Житлово-будівельний (житловий) кооператив -- платник земельного податку
Статтею 41 Земельного кодексу передбачено, що житлово-будівельним (житловим) кооперативам (далі -- ЖБК) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду в розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
Відповідно до ст. 42 цього Кодексу земельні ділянки, на яких розташовано багатоквартирні житлові будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
У разі приватизації громадянами багатоквартирного житлового будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.
Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу документами, що посвідчують право власності або право користування землею, є Державний акт на право власності на земельну ділянку та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі.
Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, зокрема для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах -- не більш як 0,25 га, в селищах -- не більш як 0,15 га, в містах -- не більш як 0,10 га (п. 281.2 цієї статті).
Тобто якщо фізична особа має у власності земельну ділянку, яку надано для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) і така ділянка посвідчується Державним актом на право власності, тільки в цьому випадку зазначені особи мають пільги щодо сплати земельного податку відповідно до ст. 281 Податкового кодексу.
Отже, пільги, передбачені ст. 281 Податкового кодексу для власників земельних ділянок або землекористувачів -- фізичних осіб, не поширюються на багатоквартирні житлові будинки, ЖБК -- юридичні особи, навіть якщо їх співвласники квартир належать до пільгових категорій і звільняються від сплати земельного податку, тобто ЖБК має сплачувати податок за земельну ділянку на загальних підставах, а власники квартир компенсують власнику земельної ділянки (ЖБК) сплату земельного податку.
Сплата земельного податку та пільги щодо його сплати гаражно-будівельним кооперативом
Податок за земельні ділянки (у межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання громадянами особистих транспортних засобів, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, справляється у розмірі 3% суми земельного податку (п. 276.1 ст. 276 Податкового кодексу).
Статтею 41 Земельного кодексу визначено, зокрема, що гаражно-будівельним кооперативам (далі -- ГБК) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, зокрема для будівництва індивідуальних гаражів -- не більш як 0,01 га.
Тобто якщо фізична особа має у власності земельну ділянку, яку надано для будівництва індивідуального гаража і така ділянка посвідчується Державним актом на право власності, тільки в цьому випадку зазначені особи мають пільги щодо сплати земельного податку відповідно до ст. 281 Податкового кодексу.
Таким чином, пільга, передбачена ст. 281 Податкового кодексу для власників земельних ділянок або землекористувачів -- фізичних осіб, не поширюється на ГБК -- юридичну особу, навіть якщо власники гаражів належать до пільгової категорії і звільняються від сплати земельного податку. Тобто ГБК має сплачувати податок за земельну ділянку на загальних підставах, а власники гаражів компенсують власнику земельної ділянки (ГБК) сплату земельного податку.
Придбання нежитлового приміщення
Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування (ст. 81 Земельного кодексу).
Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовано ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності житлового будинку, будівлі або споруди.
У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташовано житловий будинок, будівлю або споруду, на умовах оренди.
Статтею 377 Цивільного кодексу передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Відповідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини) з урахуванням прибудинкової території, сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Згідно з п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу за земельну ділянку, на якій розташовано будівлю, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що перебуває в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Таким чином, якщо власник нежитлового приміщення (його частини) сплачує земельний податок на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно з урахуванням прибудинкової території, то податок сплачується відповідно до цільового (господарського) призначення на підставі даних державного земельного кадастру.
Подання фізичною особою -- підприємцем -- орендарем (орендодавцем) податкової декларації з плати за землю
Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу).
Статтею 287 Податкового кодексу визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу).
Пунктом 128.6 ст. 128 Господарського кодексу передбачено, що громадянин-підприємець зобов'язаний своєчасно подавати податковим органам декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Виходячи з вищенаведеного, якщо державний акт на право власності за земельну ділянку або договір оренди земельної ділянки, який надано в порядку, установленому чинним законодавством, оформлено на фізичну особу -- підприємця і земельні ділянки використовуються ним для здійснення підприємницької діяльності, то такий підприємець подає до органу Міндоходів за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю.
Інформаційно - комунікаційний відділ ДПІ у м. Чернівцях
ГУ Міндоходів у Чернівецькій області
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Суд відпустив свободівця ...
Наступна новина: Миттєва реакція ...
Маршрутизатори з підтримкою Wi-Fi 6: Чи варто оновлюватись для підвищення швидкості Інтернету вдома?
Замена экрана Xiaomi 12
Переваги агенства інтернет-маркетингу від Penguin-team
Почему стоит купить молд силиконовый в интернет магазине Zabaganka?
Отличный выбор для стильных образов: красивые квадратные ногти
Переваги ІСТЕЛ 3000 - провідного українського постачальника