Пам'ять про батька-героя живе у вчинках його дітей

Інспектора ДАІ з Хмельниччини Вадима Харчука не стало 10 грудня 2005 року. Його життя обірвав п‘яний водій, який на шаленій швидкості навмисне спрямував свою «Ауді» на правоохоронця, що намагався стати на заваді правопорушникові. Зловмисник, яким виявився один з відомих у Шепетівському районі приватних підприємців, залишив сиротами 10-річного сина і 8-річну доньку Вадима та зробив молодою вдовою дружину Людмилу. Героїчного правоохоронця посмертно нагородили однією з найпочесніших державних нагород — орденом «За мужність». Вбивцю міліціонера засудили до 15 років позбавлення волі, але це зовсім не полегшило біль родини від втрати близької людини, адже у них були такі грандіозні плани на майбутнє. Разом зі смертю господаря зруйнувалася й найзаповітніша мрія сім‘ї — жити у новому будинку. Як розповідає Людмила Михайлівна, дружина загиблого, у той момент здавалося, що разом із чоловіком пішло у небуття все заплановане, адже залишитись одній із двома дітьми на руках у наш час просто страшно. У ту важку мить убита горем жінка навіть і подумати не могла, що мине кілька років, і її діти, яких ставила на ноги зі сльозами на очах, не лише стануть надійною опорою у житті, а й захочуть піти батьковою стежиною та продовжити розпочату ним справу. Ще будучи підлітком, син Микола зовсім не по дитячому навчився розбиратися у будівельній справі, щоб мати змогу допомагати матері у завершенні будівництва омріяної оселі. А коли настав час обирати майбутню професію — твердо вирішив наслідувати приклад батька. Влітку цього року 17-річний юнак вступив до Національної академії внутрішніх справ України на факультет громадської безпеки. Не відстає від брата і донька Вадима Харчука, 15-річна Марина. Дівчина теж вирішила захист правопорядку у державі зробити справою свого життя. Цього року школярка з Шепетівщини змінила шкільні сукні на форму ліцеїста, бо ж вступила на навчання до юридичного ліцею імені Ярослава Кондратьєва, який є структурним підрозділом Національної академії внутрішніх справ України. Побачивши, як від почутого рішення доньки на материнських очах бринять сльози — дівчина лише промовила до Людмили Михайлівни: «Тільки не відмовляй». І тоді жінка зрозуміла, що рішення її дітей — це найвищий вияв їх любові до батька. СЗГ УМВС України в Хмельницькій області

Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ .

Попередня новина:

Наступна новина:

Пам'ять про батька-героя живе у вчинках його дітей

КОМЕНТАРІ

Сьогодні читають

Новини партнерів