Син загиблого харківського міліціонера свідомо обрав шлях свого батька

Син загиблого харківського міліціонера свідомо обрав шлях свого батька

22.08.13 08:46 0 907
Більше 15 років минуло з того трагічного дня, коли 28-річний старший сержант міліції Сергій Красило загинув від бандитської кулі. Харківській правоохоронець у складі чергового наряду серед ночі вирушив за тривожним повідомленням про сімейну сварку.

Прибувши на місце події, міліціонер взводу ППСМ Орджонікідзевського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області старший сержант Сергій Красило та його колега - дільничний інспектор капітан міліції Володимир Ободовський піднялися на шостий поверх, де була розташована та сама «неблагополучна» квартира.

Коли двері ліфта відкрилися, міліціонери були буквально розстріляні в упор з рушниці невідомими зловмисниками. Перелякані сусіди, які проснулися на шум у будинку негайно зателефонували по «02». По рації, яка залишилася у водія чергової групи, надійшла вказівка піднятися до квартири і перевірити, що відбувається. На поверсі він побачив прямо біля ліфту жахливу картину - бездиханні тіла своїх колег з кульовими ранами живота та голови, які були смертельні…

На місце події через лічені хвилини після трагедії прибула слідчо-оперативна група. У загиблих правоохоронців було виявлено відсутність табельної зброї, двох пістолетних обойм і ременя з кобурою.

Усі служби і підрозділи правоохоронних органів були орієнтовані на розшук зухвалих бандитів. Через чотири доби працівники харківської міліції затримали вбивць своїх колег. Ними виявилися двоє ніде не працюючих харків'ян 22 і 18 років. У злочинців були вилучені речові докази скоєного ними безжального вбивства.

…Події того страшного дня родичі загиблих міліціонерів згадують з глибоким сумом. У кожного з правоохоронців залишились родини, в одну мить овдовіли дружини, осиротіли їхні діти…

Сергій Красило був головою чудової родини, у нього та дружини Людмили підростав маленький синочок. 1 липня 1998 року в родину Красило прийшла біда, батько загинув при виконання службових обов’язків. Дмитру Красило на той момент було усього 3 рочки, тому він мало що пам’ятає. Але гіркі сльози матері та її страшні й незрозумілі слова «Нашого тата вже немає» й досі викликають у серці біль від неусвідомленої втрати.

Дмитро знає свого батька лише по фотографіях, розповідям матері і словам колишніх товаришів по службі. Тим не менш, у них є багато спільного - вони міліціонери. Вірніше, Дмитро ще тільки навчається, щоб у майбутньому поповнити ряди харківських правоохоронців, як колись це зробив його батько. Мабуть, так закладено природою, що діти продовжують справу своїх близьких, які пішли передчасно з життя.

Після закінчення середньої школи хлопець поступив до Харківської спеціалізованої школи – інтернату «Ліцей міліції Харківської обласної державної адміністрації», а згодом – став курсантом Харківського національного університету внутрішніх справ. Так, крок за кроком, Дмитро наближається до своєї мрії – стати, як тато, вартовим правопорядку.

- Можна сказати, що я свідомо обрав такий шлях, - каже юний курсант. - І хай він не з легких, я не з тих чоловіків, хто боїться життєвих труднощів. Дуже рідна мені людина поклала своє життя заради обраної професії, а я хочу зробити так, щоб добро завжди перемагало зло. Мені приємно, що і моя мама ніколи не дозволила собі засумніватися у моєму виборі.

Міліцейське відомство не залишило в біді сім'ю, яка втратила годувальника. Вдові та сину загиблого співробітника постійно надається допомога у вирішенні різноманітних питань.

- Звичайно, батька ніякими благами не заміниш, але для нас робили и роблять все можливе, щоб полегшити життя, - розповідає вдова правоохоронця Людмила Красило. – Мені і досі важко про це говорити, передати весь біль мого горя навіть і зараз неможливо. Моєму чоловікові було всього 28 років – молода і здорова людина, здавалося, все життя попереду. У нас було багато сімейних планів, ми мріяли, як найкраще облаштувати наше життя, виховати разом дитину. Але так сталося, що ставити сина на ноги довелося мені самотужки. І попри все я рада, що Дмитро вирішив крокувати дорогою батька, хоч іноді і хвилююся за нього…

У народі існує повір'я: коли народжується людина, на небі спалахує нова зірка, коли людина гине, то разом з ним гасне і його зірка. У зірок, як і у людей, доля різна. Зірки загиблих героїв ніколи не меркнуть. Вони будуть горіти до тих пір, поки про них пам'ятатиме хоч одна людина на землі.

ВЗГ ГУМВС України

в Харківській області
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Попередня новина: У м. Житомирі пройде ...
Наступна новина: Попередження про пожежну ...

КОМЕНТАРІ