В Закарпатській області життєва правда й доброта Юрія Стегури

В Закарпатській області життєва правда й доброта Юрія Стегури

24.08.13 13:20 0 1046
Повна віддача своїй роботі зараз зустрічається вкрай рідко. Можливо, життя змушує розглядати все з матеріального боку, а може, просто самі люди стали інші. Ветеран закарпатської міліції капітан запасу Юрій Стегура є одним із тих небагатьох, котрі свою роботу любили й виконували дуже охоче.

Про свій життєвий шлях Юрій Михайлович розповідає з надзвичайною простотою та відвертістю. Все почалося зі служби в армії на Далекому Сході. Доля занесла юнака з села Тур`я Пасіка, що на Перечинщині, аж до самого Японського моря.

У молодості Юрій опанував професію радіотелеграфіста вищої кваліфікації. Згадуючи ті часи, розповів про випадок, коли його досвід та висока обізнаність у своїй справі допомогли спасти колегу. Йому видали радіодані (основні та запасні частоти, а також позивні), котрими можна було користуватися хоч і півроку, поки не наступить тривога. Одного дня так і сталося, була оголошена учбова тривога. Колезі, котрому допоміг Юрій Стегура, потрібно було зв`язатися з іншою станцією. Без радіоданих, на допустимих частотах юний спеціаліст почав намагатися встановити зв`язок, користуючись своєю сильною інтуїцією. За декілька годин йому вдалося засікти всього лише пару букв та слів, одразу після чого подати сигнал та нарешті зв`язатися з потрібними людьми. Взагалі встановити зв`язок без заданих частот було надзвичайно важко, Юрій же зумів це зробити. За його словами, такого випадку дотепер у світі ще не повторено…

Все це було під час служби в армії, а після демобілізації почалися пошуки роботи. У штабі цивільної оборони Закарпаття працював начальником радіостанції, мав 10 підлеглих і чудово справлявся зі своєю справою. Згодом його кандидатура зацікавила міліцію, адже настільки освічених радистів знайти було дуже важко. Також Юрій чудово розумівся на фототехніці.

На пропозицію перейти працювати до 7-ого відділу (оперативна служба, так звана «сімка») погодився, проте йому було дуже шкода залишати Штаб. Адже робота там була пророблена колосальна, і багато радистів було навчено саме ним.

7-ий відділ у житті капітана Стегури зайняв аж 17 років. За час роботи там Юрій Михайлович зумів себе проявити ще й як винахідник. Аби для перехожих на вулиці не було помітно процес розвідки, він придумав своєрідне ноу-хау: поставив невеликий намет, столик, на ньому декілька журналів та пристрій, від якого через вулицю було проведено шланг. Насправді так засікалися машини, що переїжджали його. Перехожим же пояснював, що іде ремонт дороги… Або ж ставили мачту, прикриваючись тим, що за допомогою неї визначають погодні умови…

Потім у житті Юрія Стегури була робота інспектора оперативної частини СІЗО, згодом праця дільничним міліціонером в Ужгородському міськвідділі. Далі став начальником витверезника. Через декілька років знову повернувся до міськвідділу.

Ветеран міліції згадує, що йому дуже подобалася профілактична робота, адже саме тоді міліція знаходиться поряд з людьми. Говорити з ними, попереджувати, допомагати – ось що цікаво.

У 1988 році Юрій Стегура вийшов на пенсію і тепер займається… письменством. В його книзі, котру назвав «Чиста правда» (через те, що в ній немає жодного вимислу), описані випадки з такої цікавої та відповідальної роботи міліціонера. Згадуються в книзі і дитячі роки письменника, присутня тут і доля гумору.

Юрій Стегура з дружиною виховали двох синів, один з яких проживає в Ужгороді, а інший – далеко за океаном, в Нью Йорку.

Надзвичайно цікаве поєднання стількох різних вмінь та речей в одній особистості. Легкий у спілкуванні, позитивний та оптимістичний Юрій Михайлович Стегура не може не викликати поваги до себе та своєї праці, цікавості до своїх розповідей та спогадів, симпатії до своєї професії.

А ще не може не викликати вдячності за таку відданість та любов до роботи. Мало хто так сумлінно виконує свої обов′язки та настільки добре, з порозумінням, ставиться до людей. Юрій Михайлович каже, що хотів би, аби всі люди були добрими.

Велике щастя, що в нашому світі ще є такі люди. Люди, на котрих потрібно і хочеться рівнятись!..

Еліна Андрусь,

студентка відділення журналістики УжНУ
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Попередня новина: В Івано-Франківській ...
Наступна новина: Рада безпеки ООН засудила ...

КОМЕНТАРІ