День Незалежності – центральна подія в житті кожної із самостійних країн, відправна точка, з якої розпочинається новий етап розвитку державотворчої нації, народу, громадян. Здобуття незалежності розглядається як перевага, додатковий стимул для зміцнення спільноти людей, об'єднаних духовно, фізично та ментально. Так би мало бути…
22 роки незалежності України – можливо, єдиний випадок у світовій історії, коли самостійне існування не тільки не привело до відчутного поліпшення справ нації, що спромоглася до створення власної держави, а й значно погіршило як кількісну, так і якісну її ознаку. Повна втрата стартових позицій, розтрата потенціалу, демографічна, соціальна, економічна і політична руйнація, знищення Збройних сил, втрата міжнародної репутації та авторитету – невтішний результат вітчизняної неспроможності. Наслідки можна порівняти хіба що з військовими втратами переможеної, розгромленої країни. Тепер "далекоглядні" прагматичні експерти заговорили про можливість "цивілізованого демонтажу української державності як такої, що не підтвердила своєї життєздатності".
Жорсткі висновки невтішного сьогодення змушують ставити класичні запитання "хто винен?" і "що робити?".
Відповіді, як завжди, містяться в історичному минулому. Саме в історії, яку так вперто і наполегливо фальсифікують чужі та доморощені урядовці, міністри й політики; яка неупереджено демонструє, що іншого результату в України не могло і бути. "Що посієш, те й пожнеш", – знову переконує народна мудрість.
У 90-х Україна двічі проголошувала свою незалежність. Керуючись правилом "Що не можна знищити, те треба очолити", партійні керівники УРСР вдало переформатувалися під умови нового часу, проголосивши молоду державу, відкинувши столітні державотворчі потуги та забувши криваву боротьбу українського народу проти поневолювачів, жертви геноцидів, таборів та голодоморів.
Від формального початку незалежності України владу фактично утримували та скеровували сили, ворожі до української державності. Перша спроба – Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990 року – фактично була здійснена на виконання резолюції ХХVIII з'їзду Комуністичної партії України і передбачала підготовку до укладання нового союзного договору. Друга спроба – Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, ухвалений тією ж Верховною Радою УРСР винятково під впливом спроби перевороту Державного комітету з надзвичайного стану, і знову ж із намаганням затягнути в нову союзну структуру – мертвонароджений Союз Суверенних Держав (передвісник СНД). Комуністична верхівка УРСР всіляко сприяла заколотникам ДКНС і останньою із союзних республік піддалася народному волевиявленню жити в самостійній і незалежній державі.
Незважаючи на значний суспільний тиск, народні настрої, величезну роботу патріотичних організацій, громадських діячів та активістів і навіть тимчасове припинення діяльності КПУ згідно із постановою Президії Верховної Ради України від 25 серпня 1991 року, владу в Україні втримали ті ж самі очільники. Патріоти так і не охопили владу, оскільки були "непрофесійними" та "недосвідченими", легко довіряли вчорашнім ідейним ворогам і не вірили у власні сили.
До найбільший резерв керівних кадрів України поповнюється за рахунок єдиноправильної партії та її ЛКСМ-послідовників, що стали новітніми олігархами, міністрами та депутатами.
Зовнішню, внутрішню політику, бюджет, соціальний розвиток, умови проживання українців на власній землі й надалі визначають люди, які глибоко ненавидять будь-які ознаки українця: мову, звичаї, історію, традиції. Тому діагноз Україні робити легко – наша країна руйнується під впливом антидержавного механізму, що присвоїв собі право керувати й визначати політику нашої країни в усіх галузях.
…На початку ХХ століття на міжнародних переговорах з приводу "українського питання" польські дипломати заявляли, що "українська нація не здатна до створення власної держави". Дотепер російські владоможці визначають Україну як "історичне непорозуміння". Румунія, Угорщина, Росія, Польща, навіть Молдова формують власні політичні форпости на українській території з надією претендувати на привабливу та родючу територію. Нині наша номінальна самостійність утримується лише за рахунок міжнародних угод і зобов'язань, які вже хитаються під впливом нових поглядів на доцільність існування національних держав…
Незалежність України ще не починалася. Святкувати нам ще зарано.
Про це повідомили в прес-службі Тернопільської обласної організації ВО "Свобода"
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Закарпатський ...
Наступна новина: Луцьк святкує День ...
Conquering Industrial Vibration: A Case Study in ...
Види та призначення мідних дротів
Программа '12 шагов': поддержка и восстановление с клиникой "Stop-зависимость"
Чому купувати все для своїх улюбленців потрібно в перевіреному магазині?
Чому вигідно придбати нерухомість в ОАЕ