Свободівець від імені депутатського корпусу привітав учасників Конгресу та побажав присутнім конструктивної праці в напрацюванні пропозицій щодо удосконалення законодавства в царині охорони здоров’я.
У своїй доповіді щодо нормативно-правового забезпечення трансплантації органів парламентар зазначив, що трансплантація в українських нормативних умовах практично неможлива, оскільки цей напрям є одним із найбільш проблемним з біоетичних, соціокультурних, філософсько-релігійних, фінансових і законодавчих питань.
«Щорічно трансплантації серця потребує 2 тис. українців, однак не виконується жодної пересадки. Пересадки нирки чекають 4 тис. осіб на рік, натомість отримують 100. Трансплантації печінки потребує 2-2,5 тис. хворих, а отримує 30-40 осіб. Водночас у США роблять 10 тис. пересадок нирки в рік, 4 тис. – печінки і 2 тис. – серця», – зауважив Олег Гелевей.
Свободівець також наголосив, що 1999 року було ухвалено Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині», який практично не відповідає реальній ситуації, що склалась у вітчизняній трансплантологічній галузі.
«До мене звертаються сотні українців, які мали проблему з трансплантацією органів. Згідно з чинним законодавством, коли людина померла, треба брати дозвіл від родичів для трансплантації органів. З різних причин в Україні родичі померлого доволі рідко (1 з 10-ти випадків) дають одностайну згоду на вилучення органів для пересадки хворим, які цього потребують. Таким чином, в Україні спрацьовує принцип «презумпції незгоди» громадян на те, щоби після смерти стати донором органів чи тканин», – зазначив Олег Гелевей.
На думку націоналіста, найголовнішою проблемою розвитку української трансплантології є необізнаність та неадекватне ставлення громадськости.
«Нині потрібно формувати в населення об’єктивну думку про суспільну значимість взяття органів у померлих та трансплантологію загалом. У европейських країнах центральні та місцеві органи влади вже давно здійснюють інформаційну кампанію, працює соціяльна реклама, яка докорінним чином змінила ставлення громадян до трансплантології як хірургічної галузі. Презумпція згоди ухвалена в багатьох розвинених країнах. Зокрема, в Німеччині, Австрії, Франції, Іспанії існує так звана «презумпція згоди». Якщо за життя людина письмово не повідомляє, що вона проти трансплантації своїх органів, то в разі її смерти з трупа можуть взяти органи для пересадки без згоди родичів. Необхідно змінювати законодавство про трансплантацію органів та инших анатомічних матеріялів людині, бо таким чином ми захистимо не тільки права пацієнтів, але й лікарів. У парламентському комітеті з питань охорони здоров’я є кілька проектів законів про внесення змін до закону про трасплантологію . В цих проектах в основному пропонується зробити реєстр людей, які потребують донорства. Я на законодавчому рівні пропоную, щоб не тільки родичі мали можливість ставати донорами, але й инші люди, які дають прижиттєву згоду на те, щоби стати донором після смерти. Закликаю присутніх до дискусії та діалогу з метою розв’язати необхідну проблему для нормального функціювання медицини в Україні», – резюмував Олег Гелевей.
Прес-служба Всеукраїнського об’єднання «Свобода»
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Олександр Рябченко: ...
Наступна новина: Нехтування правилами ...
Преимущества импульсного паяльника
Программа '12 шагов': поддержка и восстановление с клиникой "Stop-зависимость"
Чому купувати все для своїх улюбленців потрібно в перевіреному магазині?
Чому вигідно придбати нерухомість в ОАЕ