Перший заступник міського голови Святослав Кравчук дав доручення виготовити ескіз меморіальної дошки Левчанівській Ірині Олександрівні, яка буде встановлена на будинку №25 на вулиці Глушець. Планується у Палаці культури міста Луцька провести урочисту академію з нагоди ювілею.
Довідково: Ірина Левчанівська була членом фотоклубу «Промінь» та кіностудії «Волинь». Ряд її робіт відзначені дипломами та нагородами. За фотографіями Ірини Левчанівської можна вивчати історію міста Луцька, вони дають уявлення про те, який вигляд мав певний куточок міста у той чи інший період.
Створювала слайд-фільми, озвучувала їх віршами українських поетів, українською мовою: «Щоб мої товариші почули, які є гарні українські вірші, вони ж їх не знають…», отримувала за них нагороди.
Левчанівська брала участь у кінофестивалі «Моє місто – моє життя», здобувала у ньому премії.
У творчому доробку Ірини Левчанівської – книги «Далеке і близьке» (2000), «Згадалось мені» (2001), «Сенаторка» (2004), «Ще не забулося…» (2006), фотоальбоми: «Луцьк у 50-х роках XX століття на світлинах Ірини Левчанівської» (2003), «Мій кольоровий Луцьк» (2004). Ірина Олександрівна Левчанівська – відомий на Волині краєзнавець, автор багатьох історико-краєзнавчих праць, учасник наукових конференцій.
Ірина Левчанівська народилася 17 листопада 1913 року в селі Линів Локачинського району в маєтку родини Гродзінських у шляхетній сім’ї Олени та Олександра Левчанівських.
Мати Ірини Левчанівської – Олена Левчанівська була першою жінкою-сенаторкою від Волині у сенаті Речі Посполитої 1922-1927 років. Сенаторка відстоювала права українців, що були колонізовані Польщею, виступала вона на конференціях з рефератами французькою та німецькою мовами, чим викликала високу повагу і шану. В 1940 році Олену Левчанівську розстріляли енкаведисти.
Під час Першої світової війни сім’я залишила Линів, бо село було у прифронтовій зоні недалеко від австрійського кордону. Повернулися вони на свою батьківщину в 1921 році.Восени 1921 року Ірина вступила до першої української школи в Луцьку. З 1923 року «Першу українську» перейменували в польську жіночу №4, після чого батьки її звідти забрали. Десятирічна Ірина почала готуватися до вступу в гімназію. З 1925 по 1931 роки навчалася у Луцькій українській гімназії. Заочно закінчила Українську господарську академію в чеському місті Подєбради.
Після Другої світової війни працювала економістом Луцького маслопрому, з 1960 року – кіоскером в облкниготорзі, військторзі, облспоживспілці.
Про це повідомили у Луцькій міській раді
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: В Івано-Франківському кафе ...
Наступна новина: Чернівці: Пам’ятка дій при ...
Как выбрать СТО Mercedes: критерии поиска автосервиса
Найти честного адвоката в Киеве: основы и советы
Що цікавого в iPhone 16?
Переваги охоронної компанії в Києві