Хоча Костянтин та Інна Лопатіни, навпаки, вже дещо втомилися від надмірної уваги з боку громадськості, колег і оточуючих. Їм довелося пройти чимало випробувань на шляху до заповітної мрії – стати батьками. Відтак нині вони прагнуть одного – у тихому сімейному колі просто насолоджуватись довгоочікуваним щастям.
Ось вже майже рік минув з моменту, коли у квартирі подружжя міліціонерів оселилися донечка та двоє синочків. Відтоді життя родини кардинально змінилося: на першому місці у дорослих турботи про маленьких членів сім’ї та їх виховання. Як це не парадоксально, але раніше у Інни й Костянтина (коли вони мешкали удвох) майже не знаходилось часу для повноцінного відпочинку, а зараз, особливо на вихідних, – для них активне дозвілля вже стало практично обов’язковим.
Розповідати про своїх трьох сонечок батьки можуть годинами. З особливою гордістю говорять про досягнення 9-річної Юлечки, яка займається спортивною гімнастикою та вже має перший юнацький розряд. Гарно дівчинка себе проявляє і в навчанні. Радіє родина і спортивним здібностям 5-річного Данилка – вже рік хлопчик займається футболом. Крім того, відвідує додаткові заняття з англійської мови, як і старша Юля. Найменшому Сашкові всього три рочки, але він найбільш активний та непосидючий у порівнянні з братиком і сестричкою.
Найголовніше у стосунках батьків і дітей, як стверджують Інна та Костянтин, а вони вже встигли у цьому переконатися, – це постійна увага і відверте спілкування. Лопатіни намагаються якомога частіше відвідувати тренування своєї малечі і не пропускати їх участь у змаганнях. Також всією сім’єю вони організовують прогулянки, відвідують цікаві заходи.
Звісно, молодій родині довелося швидко опановувати ази виховання дітей різного віку. А тому без сумнівів і переживань не обійшлось – раптом щось піде не так, адже характери у малюків не схожі, тому і поведінка, і вподобання різні, а необхідно знайти підхід до кожного, завоювати довіру і дитячу прихильність.
- Спочатку було трохи лячно, – зізнається Інна, – але буквально одразу ж все стало на свої місця. Материнський інстинкт дав про себе знати з першої ночі. Коли найменший Сашуня тільки захникав уві сні, я вже підхопилася, як «по тривозі», і майже до ранку не відходила від нього, боячись пропустити бодай найменший порух. Так само гостро реагую і на всі гарні події чи якісь неприємності, що можуть трапитися зі старшою донькою та сином.
- Я привчаю дітей у будь-якій ситуації говорити правду і розповідати про усе, що з ними відбувається. Завжди докладно пояснюю їм, як і що робити можна, а чого не варто, – ділиться таємницями виховання Костянтин. – Так ми стаємо набагато ближче, також неабияк нас об’єднують спільні справи, захоплення та плани на майбутнє.
Подружжя пригадує, що кілька перших тижнів після переїзду дітей були найважчими. Цей час став своєрідним періодом адаптації, який закінчився абсолютним зближенням і порідненням усіх членів родини. Вже не уявляють свого життя без маленьких онуків і їх дідусь та бабуся, у яких троє малят провели літні канікули.
Велика сім’я – це велика відповідальність, але, разом з тим, і невичерпний потік надзвичайно приємних та незабутніх моментів, яких ні з чим не порівняти.
родина Лопатіних творить свою історію, сповнену добра, надії та любові. Правоохоронці запевняють, що заради теперішнього щастя варто було витримати всі негаразди та подолати проблеми, пережити людський осуд і нерозуміння. І, якщо їх вчинок стане для когось гарним прикладом та допоможе втілити свою мрію, то вони тільки щиро порадіють цьому.
СЗГ УМВС України в Кіровоградській області
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Донецький дільничний в ...
Наступна новина: На Харківщині кривдники ...