Як зазначила Ірина Сех, жодну з умов Львівської та Івано-Франківської обласних рад, які вони вказали у своїх рішеннях при погодженні проєкту Угоди, не виконано, тобто рішення цих рад ще не набули чинности, а тому підписання Угоди є протиправним. «У рішеннях Львівської та Івано-Франківської обласних рад передбачено, що вони набувають чинности лише після того, як центральна влада встановить екологічні стандарти і нормативи видобутку сланцевого газу, а також після набуття чинности законом про внесення змін до Б’юджетного кодексу щодо частки місцевих б’юджетів у прибуткових вуглеводнях і розгляду та врахування низки доповнень і пропозицій до Угоди, що були напрацьовані спеціяльно створеними робочими групами обласних рад, – зазначає Ірина Сех. – Тобто влада обдурила громади».
За словами свободівки, українців намагаються переконати, що Угода про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуть на Олеській площі, принесе величезну економічну вигоду територіяльним громадам та енергетичну незалежність державі, але насправді в цій Угоді закладено механізм, який дозволяє всі надходження взяти під контроль та в ручне управління приватних структур.
«Як свідчить світова практика, держави в подібних угодах завжди виступають, як правило, в особі національної нафтогазової компанії зі 100-відсотковою часткою держави у статутному фонді. Натомість, в Угоді щодо ділянки «Олеська» державу представлено спеціяльно створеним ТзОВ «Надра Олеська», учасниками якого є НАК «Надра України» (90%) та ТзОВ «СПК-Геосервіс» (10%). Поява невідомого СПК «Геосервіс» у сланцевій угоді здивувала навіть Адміністрацію Президента. Відомо про записку на ім’я Президента від Ірини Акімової, у якій йдеться, що «Геосервіс» штучно введено до участи у згаданих проєктах з метою отримання приватними особами значних коштів від видобутку сланцевого газу, і що економічно доцільнішим було би залучення цього підприємства до виконання окремих видів робіт за замовленням НАК «Надра України». Пізніше чиновниці роз’яснили, що до чого – і питання зняли… Однак кожній тверезій людині зрозуміло, що невипадково те ж «СПК-Геосервіс» виграло конкурс на участь у розробці вуглеводнів не тільки на Олеській площі, але також і на ділянці «Юзівська»; невипадково ТзОВ «Геосервіс чауда», де керівником є та ж особа, що і в «СПК-Геосервіс», виграло конкурс на участь у проєкті щодо розробки вуглеводнів на Скіфській ділянці Чорноморського шельфу. Адже у всіх згаданих угодах передбачено, що держава може поступитися всіма або частиною своїх прав на користь иншої сторони угоди чи будь-якому иншому суб’єкту господарювання. Наприклад, положення розділу 37 Угоди щодо ділянки «Олеська» передбачають механізм, за яким державна компанія може відмовитися чи продати свою частку на користь иншого учасника угоди, наприклад, того ж «Геосервіс». І немає жодних гарантій, що «Геосервіс» у подальшому не поступиться своїми правами иншому суб’єкту, наприклад, тому ж російському «Газпрому». І тоді конкретна економічна вигода і так звана «енергетична незалежність держави», якою так козиряє влада, просуваючи цей проєкт, опиниться в чужих руках, а не в українського народу.
В українських реаліях прокручування таких схем – звичайна практика. Свіжий приклад – італійська нафтогазова компанія ЕНІ, коли спеціяльні дозволи на розробку 9 родовищ вуглеводнів загальною площею близько 3,8 тис. кв. км на території Львівської области були надані державній компанії – дочірньому підприємству НАК «Надра України» «Західукргеологія», а в подальшому внаслідок нескладних маніпуляцій з утворенням приватних юридичних осіб та перерозподілом статутного капіталу контроль над розробкою цих родовищ перейшов до іноземної компанії», – зауважила народний депутат від ВО «Свобода».
За її словами, саму угоду укладено так, що йдеться не те що про «енергетичну незалежність», а про реальні ризики енергетичної кабали для України: «Нас переконували, що частка держави в Угоді становить від 17% до 40%, а частка інвесторів – від 83% до 60% залежно від обсягу видобутих вуглеводнів. При цьому держава почне отримувати свою частку лише після того, як «Шеврон» компенсує реалізацією добутих вуглеводнів всі витрати до моменту промислової розробки ділянки. До речі, до цих витрат відносять і ті 0,5 млн. доларів, які інвестор зобов’язується передавати для потреб місцевих громад на стадії геологічної розробки, а потім ще 1 млн. доларів після досягнення рівня комерційної доцільности цього проєкту. Натомість, Мінфін у своїй експертизі дійшов висновку, що фактична частка держави з моменту промислової розробки і далі протягом усіх 50 років дії угоди не перевищить 13,55%. Від цієї частки ще треба відняти 10% для СПК «Геосервіс» як учасника ТзОВ «Надра Олеська». Якщо врахувати, що інвестор має право розпоряджатися своєю часткою на власний розсуд, тобто реалізувати її кому він сам захоче і за ціною, яку сам встановить, то кому ж вигідна ця Угода?».
Як зазначила свободівка, невідомо, чи в остаточному тексті Угоди враховано зауваження Мінюсту та Мінфіну: «Міністерство юстиції подало свої висновки за результатами правової експертизи до проєкту розпорядження КМУ про підписання Угоди на 15 сторінках. Міністерство фінансів теж надало свої зауваження до проєкту Угоди обсягом 7 сторінок. Така велика кількість зауважень, які в основному стосуються незахищености економічних прав держави, вказують на те, що Угода насправді далека від інтересів України».
Прес-служба Львівської обласної організації ВО «Свобода»
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: У Верховній Раді України ...
Наступна новина: Триває демаркація ...
Хирургия в частной клинике: экспертное лечение и забота о вашем здоровье
Як правильно сервірувати стіл до сніданку?
Переваги смужок для депіляції
Як столи для барів і кафе здатні вплинути на дизайн закладів?
Переваги оцінки впливу на довкілля в Україні (ОВД)