Закарпаття: у школі села Залужжя на Мукачівщині відкрито музей славетного земляка - Василя Дурдинця

Закарпаття: у школі села Залужжя на Мукачівщині відкрито музей славетного земляка - Василя Дурдинця

23.11.13 10:48 0 903
На відкриття сільського музею завітав і сам 76-річний державний діяч, політик, депутат і дипломат, генерал армії, який передав музею значну частину зі своїх 228 відзнак і нагород, в тому числі й іноземних. А також свій святковий генеральський мундир, на погонах якого золотом висвічують великі зірки генерала армії.

Нелегким був життєвий шлях Василя Дурдинця. Народився він у довоєнному 1938-му році в багатодітній родині, рано став сиротою. Це спонукало хлопця з маленького закарпатського села ще з дитячих літ вчитися людяності та доброму ділу, які він проніс через усе своє багатюще на події та явища життя.

У 17-річному віці покинув він батьківську хату й пішов у великі світи. З того часу судилося йому жити й працювати у Львові, Києві, Москві, навіть у Будапешті, де Василь Васильович очолював українську амбасаду. Повсюди з гордістю казав, що він – закарпатець, у жилах якого тече кров істинного українця.

Торік великий син України із маленького закарпатського села відзначив свій славний 75-річний ювілей. З такою красною датою його поздоровляли на вседержавному рівні. Вітальні телеграми, листівки, дзвінки йшли та лунали з усієї України, з-за кордону – починаючи від Президента України й кінчаючи простими людьми, яким він допомагав у різні часи та за всяких обставин і приводів.

Не забувають свого славетного земляка й закарпатці. У Залужанській середній школі відкрито кімнату-музей Василя Дурдинця з унікальними експонатами. На його відкриття з Києва на свою малу батьківщину приїхав і сам В. Дурдинець.

Як розповідає директор школи Надія Матьола, вони пишаються найзнаменитішим своїм учнем, який далекого вже 1955 року закінчив школу на срібну медаль. Генерал армії Василь Дурдинець за свій понад 50-річний труд удостоєний 228 відзнак і нагород, серед яких є чимало іноземних. Значну їх кількість він передав і шкільному музею. На видному місці, у шафці – святковий мундир, на погонах якого золотом висвічують великі генеральські зірки (такі звання в Україні мають усього кілька осіб).

Простора шкільна актова зала того врочистого дня була переповнена: колишній учитель Дурдинця, а нині педагог-ветеран Михайло Алмашій, який лише на шість років старший за свого учня, охоче згадував ті голодні та холодні часи, коли діти краян тягнулися до книжок і знань, а Василько, крім того, що був хорошим учнем, затямився ще й активним у спорті. Логічно виказував свої думки, завжди відстоював свою позицію, умів запалити однолітків на корисні вчинки. Зрештою, у дорослості він також проявляв новаторський почерк – де б не працював, завжди умів окрилити, надихнути, виявити таланти тощо.

Сотні фотографій на стендах музею знайомлять нас із колоритною біографією "зоряного" випускника Залужанської школи. Про те, як йому працювалося в МВС на посадах заступника міністра, як у статусі начальника штабу приборкував аварію на Чорнобильській АЕС, про цікаві миттєвості з депутатського життя у Верховній Раді, у яку двічі обирався в Кіровоградській області, а відтак займав посаду першого віце-спікера, а також чому не став головою українського парламенту та керівником уряду (після Лазаренка) в 1997 році, де був першим віце-прем‘єром, розказував сам винуватець цього шкільного урочистого дійства. І наголошував: тільки чесна, щира, принципова, сумлінна людина, яка вміє робити добро, віддано любить свій народ і рідний край, спроможна досягти життєвих висот. І коли нині говорять, що все на світі купується та продається: посади, наукові звання, то генерал із цим не згоден. Каже, що ніколи не писав ніяких заяв, аби його підвищували на службі, йому завжди пропонували пости і крісла. Це, мабуть, завдяки тому, що доручену справу робив бездоганно якісно та завжди був людяним, горою стояв за чесних, розумних і талановитих.

Василя Дурдинця вітали численні гості, зокрема начальник ГУ МНС в Закарпатській області Мирослав Щербей, колишні керівники закарпатської міліції генерал Дмитро Дорчинець, полковник Лука Федурця, керівники Мукачівщини – голова райради І.Михайло та Е.Дуда від райдержадміністрації.

Гарними та щирими були й слова племінника генерала – 21-річного Мирослава Дурдинця, курсанта Київської Академії внутрішніх справ. Відпросившись від ректора генерал-полковника Валентина Коваленка, він прибув додому, аби в стінах рідної школи побути на радісно-хвилюючій церемонії відкриття кімнати-музею видатних випускників. Як і свого часу його дядько у далеких п‘ятдесятих під час навчання у Львівському університеті, Мирослав Дурдинець активно поєднує науку з громадською роботою, зокрема очолює самоврядування міліцейської академії, є стипендіатом Верховної Ради.

Чи стане талановитий хлопець у подальшому генералом міліції – це питання часу та прерогатива її величності долі. Але те, що родинна династія Дурдинців форму не зніматиме ще довго, вже є реальним фактом. Дурдинці й далі чесно крокують життєвою дорогою та порядністю кують своє щастя…

Михайло ПАПІШ, журналіст
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Попередня новина: Львів’янам дозволять ...
Наступна новина: На території ...

КОМЕНТАРІ