Голодомор та Голокост були оркестровані тоталітарними режимами і від них постраждали всі. Найгірше те, що рани від цих двох трагедій досі не загоїлись через відсутність достатньої кількості досліджень та обговорення в суспільстві. Від Голокосту, до прикладу, досі поламаними є відносини між єврейським та українським народами, котрі до того століттями жили пліч-о-пліч. Проблема полягає в тому, що не приділяючи достатньої уваги цим питанням, створюючи вакуум у громадській та науковій дискусії, ми певним чином даємо можливість викривлено подавати інформацію про ці події і заважати примиренню.
Дослідження Тімоті Снайдера, висловлені в ході лекції, виявились надзвичайно цікавими завдяки вмінню науковця синтезувати об’ємний матеріал та перетворювати його у красномовні, оригінальні та переконливі твердження. Тим не менш, деякі «істини» Тімоті Снайдера виявились для мене бентежними і про це не можна змовчати. Особливо це стосується його твердження, що основними винуватцями Голокосту були не німці, а колаборанти.
До певного моменту доповідь професора Снайдера була дійсно повчальною. Так, Тімоті Снайдер розповів про брутальні плани Гітлера стосовно України. За його словами, Гітлер вважав Україну ключем до здійснення свого злісного задуму зі створення масивної континентальної імперії, подібної по своїй могутності до таких держав, як США та Великобританія. Завдяки своїм неосяжним сільськогосподарським ресурсам, в тому числі надзвичайному чорнозему, Україна мала наділити нацистську Німеччину чимось нечуваним – можливістю досягти небаченого рівня життя та повністю відокремитись від тогочасного світового політичного та економічного ладу.
Снайдер також зазначив, що згідно з глобальним міркуванням Гітлера, українці не заслуговували настільки багатої землі і тому вони, як народ, мали бути частково замордовані голодом, а частково перетворені на рабську силу. Професор Снайдер підкреслив, що таке ставлення до українців було типовим прикладом колоніального мислення: коли хтось хоче у когось відібрати те, що йому не належить, він досягає цілі, обґрунтовуючи свою крадіжку тим, що теперішній власник є недостойний.
Як наслідок, підсумував дослідник, анархічна боротьба нацистської Німеччині за принципом «виживає найсильніший» мала іронічно перетворитись, за умови загарбання України, на світ, у якому «виживає найтовстіший».
Що ж до аналізу глобального бачення ходу історії Гітлером, професор Снайдер влучно підкреслив його безжальність та ненависть до порозуміння між народами. До речі, Снайдер зазначив, що Гітлер вважав євреїв основною перешкодою до свого панування саме через те, що вбачав у них здатність до створення об’єднуючих політичних ідей.
Після цього на питання одного із присутніх у залі, Снайдер сказав, що для розуміння Голокосту потрібно брати до уваги існування інших країн, через те, що втілення планів Гітлера по знищенню євреїв залежало від успішного знищення інших держав. Тоді, професор Снайдер додав наступне: «Не можливо пояснити динамізм Голокосту лише у вигляді таких понять як наміри Гітлера та німецькі інституції… це стосується не самої Німеччини та німецьких інституцій, це стосується тих речей, які відбувалися поза межами Німеччини. Більшість винуватців (в оригіналі – perpetrators) Голокосту були не німці».
Незважаючи на видатне ім’я Тімоті Снайдера як науковця, незважаючи на його влучність у викритті суті Гітлера як хворобливого мислителя, зображена ним аналітична концепція Голокосту в частині применшення винуватості тоталітарного режиму нацистської Німеччини не може залишатися без критики.
Твердження відомого науковця Тімоті Снайдера про те, що основними винуватцями Голокосту були не німці, майстерно змінює наголоси, сприяє зміні нашої уяви про винуватість та відповідальність за Голокост і перешкоджає примиренню.
Безперечно Снайдер говорив про колабораціонізм, в тому числі і українське колаборанство. Воно дійсно мало місце у великих масштабах на території сучасної України. Це трагічно. Болісно розуміти, що сусіди видавали сусідів, а друзі друзів. Через цю зраду, яка відбулась на фоні людської близькості, що зародилася внаслідок довгих століть спільного проживання єврейського та українського народів, українців у світі деколи вважають ще більшими винуватцями у жахіттях Голокосту ніж німців. Проте ті, хто так думає, не віддає належного тим чинникам, які спричинили Голокост.
Колаборантство з нацистами має бути засуджене усіма ланками та верствами суспільства, а особливо молоддю. З нього не можна брати приклад і його не можна вигороджувати. Проте, не можна засуджувати увесь український народ, рівно як не можна перекладати вину з нацистів, як тих, хто спланували, ініціювали та впровадили політику жорстокого знищення євреїв, при цьому підбурюючи, нерідко змушуючи, місцеве населення до цього страшного злочину.
Говорячи про колаборацію, не можна забувати про те, хто є винахідником злочину та головним оркестрантом Голокосту. Мова йде про страшну пропаганду, залякування, політичну гру з людськими цінностями та національними прагненнями. Всі зусилля були скеровані на зміну філософії відносин між людьми й на те, щоб посіяти ворожнечу.
Виникнення колаборанства – це насамперед результат стратегічної діяльності нацистського тоталітарного режиму з метою пересварити між собою народи, які в основному дружньо та мирно проживали поруч, і таким чином полегшити собі завдання у загарбанні чужих територій. Мова йде про всі ті ретельно продумані умови, які були свідомо створені для того, аби не сприяти колаборантству, а, точніше буде сказати, домогтися його виникнення.
У випадку з українцями, німецькі нацисти мали можливість використати багато важелів впливу для зміни свідомості людей: знущання радянської влади, прагнення українців до незалежності та національного самовираження, фізична розправа. Якщо ми будемо про це говорити, тоді не можливо буде нікому сказати, що основними винуватцями Голокосту були не німці. Нацизм зробив моральний злочин проти євреїв і корінного населення, через те, що всіляко спонукав, домагався і змушував їх до участі у своєму злочині. Більше того, німецькі нацисти зробили подвійний злочин, бо не тільки самі вбивали євреїв, але й вмотивували до цього українців.
Як молодому науковцю, мені важливо не змовчати про почуте. Зростання України як демократичної та європейської держави буде можливе тільки за умови, що ми належним чином розуміємо трагедії українського народу, такі як Голодомор та Голокост. Дійсно, Голокост – геноцид єврейського народу, є також трагедією українського народу. Сотні тисяч євреїв проживали поруч з українцями і робили великий вклад у розвиток української культури. Та єврейська спадщина, яка ще залишилася на території України, є частиною української культурної спадщини і Світової спадщини. Примирення між українцями та євреями можливе за тих умов, коли ми визнаємо помилки і водночас винесемо до світла усі ті чинники, які призвели до руйнації відносин між людьми.
Володимир Вальков,
політолог, магістр міжнародних справ Женевського інституту міжнародних відносин та розвитку
Представництво американського об’єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: В Тернополі розпорядження ...
Наступна новина: Чернігівська область: ...
Топ-5 Лайфхаков: Как Открыть Сейф
Кому Насправді Потрібна Реклама На Білбордах По Всій Україні
Женские часы: как выбрать идеальную модель для делового стиля и летних образов
Понятие и признаки инфантильности: как распознать психологическую незрелость
Самі дієві мазі з трав