В Закарпатській області село Ясіня, життя та буття людей

Поміж двох величних гірських хребтів Свидовець та Чорногора розмістилося мальовниче селище Ясіня Рахівського району. Перші письмові відомості про нього відомі ще з 1555 року. В них було вказано, що Ясіня належало угорському феодалу Драгфі, а в 1538-му вже перебувало у власності феодала Каролі. Взагалі виникнення селища овіяне легендою, за котрою більше ніж 400 років тому його заснував вівчар із Галичини – Іван Струк. Там, де зараз розміщене Ясіня, раніше були Карпатські ліси. Тільки гірський плай перетинав ці безлюдні місця. Іван, який був родом із села Зелене, що знаходилося у вискогір’ї Чорного Черемоша, переганяв отару овець на Закарпаття, а саме на ярмарок у Марморош-Сигет. Коли ж він досяг місця «Тісчору» – так тут називається витік Чорної Тиси – його застав сильний сніговий буран. Іван вирішив перечекати кілька днів, допоки снігова заметіль не вщухне. Але минуло три дні, а погода не покращувалася. Іван розумів: якщо залишиться довше, то може й сам загинути. Отож вирішив залишити отару, бо повернення додому з вівцями – довга та небезпечна справа. Зрубав декілька ялиць, щоб вівцям хоч на деякий час було, що їсти, змайстрував собі снігоступи, та й рушив мерщій додому.

Навесні, коли вже зійшов сніг, Іван попрямував на місце, де залишив отару, щоб зібрати шерсть із мертвих овець, як він собі уявляв. Але його здивування не мало меж, коли він знайшов живу, здорову отару овець, та ще й із приплодом. Вівці, окрім хвої, їли опале листя ясенів, так і вижили. Після цього випадку Іван Струк зрозумів, що це Божий знак, і оселився тут сам та побудував каплицю (пізніше на місці каплиці звели церкву, і зветься вона за традицією Струківською, хоча посвячена як церква Вознесіння, збереглася й донині). Звісно, хатина та каплиця були з дерева, а саме з ясеня, який ріс у тутешній місцевості. Тож Струк вирішив назвати нове селище Ясіня. І зараз, їдучи через центр села, можна споглядати, як проростають стовбури старих ясенів. А до 1950 року на печатці сільської ради селища був зображений ясен, під яким пастух випасає овець.

Сучасне життя мешканців Ясіня тісно пов’язане з ремеслами їхніх предків: вівчарством, бджолярством, скотарством, деревопереробкою, народними промислами. Оскільки довкола села розміщено багато полонин, придатних для випасання овець (Гропа, Близниця, Свидовець та інші), то певна кількість жителів задіяна в цій нелегкій справі. Здебільшого вівчарі випасають не своїх овець, а інших господарів, яким дають певну кількість виробів з овечого молока, так би мовити, орендна плата. Іншу ж частину чи то бринзи, чи сиру залишають собі і в подальшому продають. В Ясіня також проживає багато народних умільців, які власноруч майструють широкий асортимент сувенірів із дерева, виробів з овечої шерсті, що в подальшому йдуть на продаж у сувенірних крамничках Ясіня, а бо в інших місцях. Але на народних ремеслах багато не заробиш, а постійної роботи в селищі нема, що є проблемою й багатьох інших сіл Закарпаття. Отож велика кількість ясінчан знаходяться на заробітках за кордоном. Чи то в Росії, чи в одній із країн Європи. На прикладі міста Рахова та села Богдан і в Ясінях починає розвиватися так званий «зелений туризм». В селищі є багато охочих здавати в оренду своє помешкання або спеціально збудовані для туристів хатини. Останні ж полюбляють відвідувати Ясіня, оскільки жителі селища можуть запропонувати широкий спектр туристичних послуг. Сезонними підробітками, як і в інших гірських селах, є збирання грибів, яфин та інших ягід. Отож не зовсім заможні мешканці завжди можуть заробити собі на прожиття.

Богдан КУЛЬЧИЦЬКИЙ

«Карпатський об’єктив»

Про це повідомив Карпатський Об’єктив

Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ .

Попередня новина:

Наступна новина:

В Закарпатській області село Ясіня, життя та буття людей

КОМЕНТАРІ

Сьогодні читають

Новини партнерів