«Хочу звернутися до наших братів на Сході, яких влада вже котрий день не може вигнати на демонстрації на свою підтримку і на свій захист. Правильно робите! Дончани, харків’яни, одесити, дніпропетровці – ви так само потерпаєте від окупації межигірської банди, як і весь народ. Вас тільки довше грабують. Ми чекаємо на вас тут. Виходьте на Майдан! Настав час, коли ми маємо припинити українсько-українську війну. Маємо припинити схему поділу України на «західняків» та «східняків». Ми мусимо домовитися між собою», - закликав політик.
Він пояснив, що люди вийшли на Майдани по всій країні за нове життя. Скрізь стало зрозуміло, що далі так жити не можна. Питання не в зміні президента, а в зміні системи влади.
«Ми потребуємо нових правил, нової системи стосунків між державою та громадянином. Українці з усіх областей усвідомили, що потребуємо не системи, де цар або президент визначає, як сам хоче, долю 46 мільйонів людей», - наголосив Луценко.
На його думку, зараз Україна опинилася перед вибором повернутися в стару імперію, де долю людей визначає цар чи президент, або ж піде в Європу, де людина стоїть у центрі всього життя.
«Кличу вас боротися за себе, за свою роль у цій державі. Ми потребуємо нових правил, які припинять «беспрєдєл», що його насадила в країні мафія. Ми маємо з’єднати – через київський Майдан – руки від Львова до Дніпропетровська, Одеси і Луганська, щоб відчути нашу спільну силу», - запропонував Юрій Луценко.
З третьої української спроби це має бути переможна революція.
http://www.3republic.org.ua/ua/news/12006#
Влада не готова визнати факт жорсткої політичної і економічної кризи в Україні – Юрій Рубан
Україна визнала себе країною з обмеженим суверенітетом, частина якої знаходиться в Росії. Таку думку в ефірі телеканалу «112» висловив представник Громадянської ініціативи «Третя Українська Республіка» Юрій Рубан.
Відповідаючи на питання, чому в контексті подій в Україні згадується Російська Федерація, він заявив: «Слово «Росія» в контексті внутрішньо українських проблем першою сказала влада в особі Віктора Януковича. Коли розгортався конфлікт навколо підписання Угоди у Вільнюсі, саме Янукович, президент України, сказав, що він не може підписати Угоду про Асоціацію з ЄС через особливу позицію Росії. Тобто наші європейські партнери стали свідками феномену, який можна назвати втратою суверенітету».
Юрій Рубан нагадав про трагічні події в новій Російській історії – розгін парламенту 1993 року, десятки загиблих людей. За його словами, ті методи розправи з інакомислячими, на жаль, стали досить поширеними в російській політичній практиці. Тому не дивно, що у ситуації з розгоном Євромайдану з’явився російський контекст.
«Сьогодні в Україні влада говорить різними голосами. Президент не сказав, що має місце якийсь конфлікт, який я бачу на вулицях сотні міст України. Він говорить, що просто вийшли якісь дітлахи, студенти, і він їм аплодує. Насправді ж влада просто не готова визнати факт дуже жорсткої політичної і економічної кризи», - переконаний представник «Третьої Української Республіки».
На його думку, влада нині думає, що подолає цю кризу поліцейськими засобами, простим залякуванням. Юрій Рубан зазначив, в ситуації гострого політичного протистояння по всій країні розглядати такі протистояння мали би українські суди, але для цього потрібно, щоб громадяни їм довіряли. «Я не повірю в справедливість рішення українських судів, бо я бачив, як українська Феміда, починаючи від Конституційного суду і завершуючи рішеннями районних судів, повністю себе дискредитувала. Учасників Євромайдану, які постраждали від рук Беркуту, затримали і посадили за ґрати на 60 діб. Хіба це справедливо?», - підсумував представник «Третьої Української Республіки».
http://www.3republic.org.ua/ua/news/12008#
Володимир Горбач: Санкції треба запровадити проти олігархів, які підтримують Януковича
Загрозу введення санкцій необхідно спрямувати на українських олігархів, аби вони відмовилися від підтримки режиму Віктора Януковича.
Таку думку у коментарі Тиждень.ua висловив політичний експерт Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Володимир Горбач.
«Зараз тему санкцій треба спрямовувати не тільки на Януковича і його оточення, які вже «замазані». Загрозу санкцій треба спрямовувати й на тих, хто не був причетний до силового розгону протестувальників на Майдані Незалежності. Щоб вони не підтримували режим Януковича і розуміли – якщо і надалі мовчки будуть за цим спостерігати, то опиняться з ними в одному човні. Маю на увазі українських олігархів. Потрібно вести роботу саме з ними», – переконаний Горбач.
На його думку, країни Заходу можуть застосувати проти української влади санкції за умови ескалації конфлікту.
«Захід може вдатися до таких санкцій, але не на цьому етапі, а якщо, не дай Бог, відбудеться ескалація насильства з боку влади і силових органів проти мирного протесту», – вважає Горбач.
Що ж до петиції на сайті Білого Дому, за яку агітували підписуватися українців, то, на думку експерта, США документ розглянуть.
«Петиція виявилася хорошим мобілізаційним фактором. Її розглянуть, бо вона набрала більше 100 тисяч підписів. Але вибір способів реагування на цю петицію залишається за американською владою», – сказав він.
http://www.3republic.org.ua/ua/news/12003#
Юрій Рубан: Декілька тез щодо планування дій опозиції
1. Нібито вже всі переконалися, що політичні проблеми вирішуються в політичному полі і політичними засобами. Їх не можуть вирішити ні карнавали «громадянського суспільства» на площах, ні до ультра радикальні заклики вважати Президента В.Януковича неіснуючим. В Україні відбуваються масові політичні протести, а це значить що вони ставлять питання про зміну/перерозподіл влади і досягнуть успіху лише при зміні влади/зміні співвідношення у розподілі влади.
2. Масовий політичний протест дозволив поставити це питання, але досі не вирішеним є питання, що випливає з попереднього: хто є суб’єкт змін, тобто на чию користь і в чиїх інтересах відбудеться зміна влади? Це питання далеко не академічне. Без такого суб’єкта, якого в народі називають «єдиним кандидатом», протест не має чіткого політичного голосу. Великий галасливий натовп зі всіма сценами і фейсбуками є німим у політичному просторі.
3. У цьому просторі на роль такого голосу тепер претендують три опозиційні сили, представлені в парламенті. Вони нібито погодились синтезувати один голос, який назвали «Штабом спротиву», але окремі голоси звучать дуже виразно. В.Кличко говорить про свій намір стати єдиним кандидатом, тобто пропонує Майдану підтримати перерозподіл влади на свою користь. «Батьківщина» бореться за появу на політичному полі нового претендента на владу: «Юлі - волю!». «Свобода» демонстративно і наполегливо максимізує свою підтримку, про що йтиметься нижче, а значить претендує на перерозподіл влади саме на свою користь.
4. Прагнення кожної сили добитися окремих політичних перемог призводить до зовні парадоксальної поведінки: опозиційні політики уникають говорити про політику як про свою боротьбу за владу і посилено «деполітизують» бачення проблеми. Головний засіб – моралізування на тему побиття дітей/журналістів/ні в чому не винних учасників протесту. Постулююється, що Президент і Уряд повинні поступитися владою через аморальне побиття громадян, а не через те, що їх чотирирічна діяльність з набивання кількох кишень завдала шкоди інтересам мільйонів людей і призвела до гострої політичної і економічної кризи. Україна стала банкрутом, який у цьому році з серпня не може заплатити за газ, Уряд у грудні не може скласти бюджет на січень, а виплата зарплат і пенсій під знаком питання настільки, що Президенту в розпал кризи довелося летіти в Китай аби випросити під заставу кількох мільйонів гектарів землі трохи грошей.
5. Проблема, поставлена в політичних категоріях, тобто в категоріях інтересів, неминуче вимагає пропозицій про політичне вирішення. У випадку відставки Уряду – це відповідь на питання про новий Уряд і про те, чиї інтереси він буде реалізовувати.
6. Опозиція (Штаб спротиву?) виявилась цілковито неготовою до такої постановки питання, а без неї неможливо вести будь-які предметні переговори з різними групами інтересів у парламенті і тому голосування лише підтвердило монолітність влади. Між тим, без розколу у теперішній владі сподіватися на успіх опозиції не варто. Нагадаю, що розкол у владі був причиною приходу до влади В.Ющенка, розкол у владі дозволив прийти до влади В.Януковичу.
7. На прикладі студентів, влада насправді показувала, що буде з тими, хто протестуватиме проти відмови держави від своїх соціальних зобов’язань, неминучих у бюджеті 2014 року. Асоціація давала надію (наскільки обґрунтовану – інше питання), що ситуація якось зміниться, Саме таке розуміння ситуації до і після Вільнюсу та побиття студентів вивело на вулиці мільйони людей.
8. Але це розуміння породжує той протест, який Майдан не може сам озвучити. Політики мають запропонувати такий політичний опис причин протесту, який буде зрозумілим («своїм») для якомога більшого кола людей. Поки цей опис має моральний характер, протест не може поширитись. Побиття засуджують усі, в тому числі Президент і всі його чиновники, так що фактично опозиція обнімається з Президентом у спільному засудженні. Моральна проблема вирішується звільненням міліцейського генерала. Протест, що має політичний потенціал, залишається невисловленим і непоширеним на нових людей.
9. Лише «Свобода» пропонує політичну мову для Майдану – «слава нації – смерть ворогам». Іншими словами, влада має бути віддана нації в особі пана Тягнибока. Але ця мова є чужою/залишає байдужими дуже багатьох з тих, хто міг би приєднатися до протестів. Майдан – це далеко не вся Україна. А без поширення підтримки опозиція не виграє.
10. Виходячи з цих тез, план опозиції може бути лише один: формування суб’єктності Майдану (його голосу) і озвучення інтересів, які береться реалізовувати переформатована влада. Це дозволить почати переговори з владою (публічні і непублічні) і з зовнішніми гравцями.
11. На шляху до такого політичного розуміння завдань стоять два сподівання. Перше - це сподівання спровокувати владу на якусь помилку, наприклад, на кровопролиття. Друге - замінити політику українським «поесісом», який передбачає повторення моралізаторських мантр або озвучування патріотичних метафор чи ефектних «слоганів», які політично нічого не означають.
12. Окреме питання – про пошук «конституційного вирішення» кризи, що має чітко виражений політико-економічний характер. Класик конституціоналізму стверджував: «всякому правопорядку передує порядок». Маса людей протестує саме проти несправедливого порядку, який прикритий і оформлений в існуючому правопорядку. Теперішній правопорядок захищає старий корупційний і дискредитований в очах людей порядок.
13. Іншими словами, громадяни хочуть змінити своє життя. Завдання політиків, які претендують на здобуття влади, запропонувати їм спосіб реалізації цих змін. Протест переможе, якщо він буде настільки масовим, що дозволить поставити на порядок денний питання про новий правопорядок. Спроба увести протест в існуючий правопорядок безплідна, як пошук квадратурі круга. Вона означатиме поразку опозиційних політиків: в існуючому правовому полі змагатися з В.Януковичем не зможе ніхто.
14. Надію народив той факт, що безплідність нинішньої влади і її ворожість інтересам великих груп громадян викликала не «кухонний» чи «фейсбуковий», а публічно маніфестований політичний протест. Він нікуди не подінеться навіть після найгрубіших помилок опозиції. Проте щоб не наробити таких помилок будь-який план опозиційних дій повинен давати відповідь на питання про відновлення порушених інтересів, про їх баланси і про представлення їх у владі. Все інше – це тактика створення телевізійних картинок.
http://www.3republic.org.ua/ua/analytics/12002#
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Розпочати перемовини із ...
Наступна новина: Новини ГУ Міндоходів в ...
Харчування у приватному дитячому садочку Montessori school: Забезпечення здоров'я
Преимущества сервисного центра Apple в Днепре
Почему стоит купить саморезы, шурупы, гвозди, винты в проверенном магазине?
Почему стоит посещать только профессиональный медицинский центр?