Міліціонер полку УДСО Львівщини Василь Маційовський - гордість колективу й власних батьків

Міліціонер полку УДСО Львівщини Василь Маційовський - гордість колективу й власних батьків

08.12.13 19:11 0 1338
Одна з найважливіших потреб людини – це відчувати себе захищеним. Коли знаємо, що нашому життю і здоров’ю нічого не загрожує, а майно теж убезпечено від грабіжників чи крадіїв, то й почуваємося комфортніше, працюємо на повну потужність, а відпочиваємо з легкою душею.

Не кожен замислюється, що оцей щоденний спокій нам гарантують і забезпечують зокрема й працівники Державної служби охорони. Отож, ми вирішили трохи розпитати молодшого інспектора групи затримання полку Управління ДСО при ГУМВС України у Львівській області старшого сержанта міліції Василя Маційовського про специфіку служби та про участь у конкурсі «Кращий за професією».

Цього року Василь Маційовський разом із колегами – водієм-міліціонером старшиною міліції Андрієм Васильцівим та міліціонером молодшим сержантом Петром Лисецьким посіли перше місце у командних змаганнях фінального етапу щорічного конкурсу професійної майстерності «Кращий за професією» серед працівників спецпідрозділів груп затримання. Раніше такої лідерської позиції працівники УДСО Львівщини ще не займали, адже минулоріч обійняли друге місце, а позаторік – третє. Отже, змагання проявило прогресивну тенденцію – наші земляки не почивають на лаврах, а наполегливо підвищують свій рівень, аби захистити честь колективу.

Спортивний азарт, цілеспрямованість, воля до перемоги – такі риси привив Василеві його батько пан Михайло з раннього дитинства. Він казав сину: «Ти повинен бути справжнім чоловіком, служитимеш в армії, тому мусиш бути сильним і загартованим». І не лише на словах, але й на ділі допомагав хлопцеві потоваришувати зі спортом, підтримував його бажання займатися боксом і легкою атлетикою. Оскільки сільське життя складається також із різноманітної роботи в полі та біля господи, то фізичних навантажень завжди вдосталь. У рідному селі Демня, що на Миколаївщині, формувався характер майбутнього правоохоронця. І справді, як і передбачав пан Михайло, Василеві довелося проходити строкову службу у спецпідрозділі внутрішніх військ, де й знадобилася витривалість, здобута в юнацтві.

Звиклому до армійських випробувань Василеві було доволі легко адаптуватися до служби в міліції, куди вступив у 2010 році. Після відповідного стажування розпочав кар’єру в полку УДСО Львівщини. Відтак розпочалися будні, насичені тренуваннями, виїздами за сигналом тривоги на об’єкти, що охороняються, участю в забезпеченні порядку під час масових заходів. Окрім того, правоохоронець, як і його колеги, здає двічі на рік заліки, які включають як теоретичну частину, так і практичну, що складається з вогневої та фізичної підготовки. Додатковим, але приємним і цікавим навантаженням є участь у конкурсі професійної майстерності, куди делегують найкращих і найсильніших.

Оскільки Василь Маційовський – людина молода та енергійна, то вирішив здобути також і вищу освіту – зараз навчається на третьому курсі факультету правоохоронної діяльності Львівського державного університету внутрішніх справ. «Завжди прагну розвитку та самовдосконалення, тому вважаю, що освіта – необхідна», – сказав Василь.

А на запитання, наскільки часто під час виконання службових обов’язків доводиться застосовувати силові методи впливу на правопорушників, старший сержант міліції відповів, що, на щастя, ні вогнепальної зброї, ні прийомів рукопашного бою не застосовував. Правоохоронець щиро радіє з того, що інциденти вичерпувалися безкровно. Наприклад, не раз траплялося так: приїжджає група затримання на виклик у нічний бар або на дискотеку, де сталася бійка. Заходять в приміщення працівники УДСО, у повному бойовому спорядженні, й одразу всі присутні, зокрема й учасники шарпанини, змінюються на очах. Бійка припиняється, недавні супротивники готові йти на мирову, виявляють бажання відшкодувати збитки власникам розважального закладу. Тобто, вочевидь, громадяни, які недавно чубилися, при одному вигляді «силовиків» миттєво тверезіють і згадують про відповідальність за свої хуліганські дії. Отакий то існує справді профілактичний вплив на свідомість бешкетників. Хоча, до честі правоохоронців, їхня заслуга в мирному урегулюванні ще й та, що вони самі проявляють неабияку витримку і намагаються вплинути на порушників радше словесними, психологічними методами, не піддаються на провокації.

Захотілося дізнатися й подробиці змагання «Кращий за професією». Наскільки складні випробування довелося пройти Василеві Маційовському та його колегам на шляху до перемоги? Виявилося, що справді терниста стежка очікувала конкурсантів. Спочатку – перевірка теоретичних знань. Потім – біг на різні дистанції. Задавалося, що тут складного? Але справа в тім, що пробігти стометрівку треба було у повній бойовій екіпіровці (бронежилет, зброя, шолом), а це вже зовсім інші навантаження. Кілометрову ж відстань треба було подолати у форменому одязі, щоправда, вже без цих обтяжуючих елементів. А от біг зі смугою перешкод передбачав і пересування у небезпечному лабіринті – підвальному неосвітленому приміщенні, в якому чимало тупиків, і лише один вихід, який треба знайти чимскоріш. Це завдання мусіла виконати команда з трьох чоловік. Працівники УДСО Львівщини впоралися із завданням найкраще. Інше з випробувань – стрільба по мішенях. Особливої вправності вимагало таке завдання: здійснити 12 пострілів, поціливши по трьох мішенях (усе це із заміною магазину) максимум за 25 секунд. Рекорд Василя – 18 секунд.

Взагалі, цього року він підмітив, що йому давалося все набагато легше. А заслуга у відмінних результатах неабияка й тренерська. Василь Маційовський вважає, що успіху сприяли досвідчені товариші, а саме старший інспектор зі службової підготовки ВКЗ УДСО лейтенант міліції Андрій Степанович Янкович, заступник начальника ВКЗ УДСО майор міліції Тарас Володимирович Мартин, старший інспектор з особливих доручень ВКЗ УДСО підполковник міліції Ігор Стахович Балук, а також викладач навчального центру Григорій Григорович Васянович, які допомагали йому і в тренуваннях, і теоретично, виявили себе мудрими наставниками молоді.

Запитала Василя, яке життєве кредо для нього є актуальним і почула таке. «Для мене найголовніше, щоб батьки мною пишалися, і начальство щоб теж гордилося моїми досягненнями», – зізнався Василь Маційовський. Що ж, гадаю, що і його батьки – пан Михайло та пані Леся, а також колектив УДСО Львівщини й справді тішаться, що долучилися до виховання чесної та мужньої людини.

Наталя ЗАМЕДЯНСЬКА, Львів
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Наступна новина: На Волині неповнолітній ...

КОМЕНТАРІ