Можливо, мультфільми а-ля «Футурама» і «Гріфіни» повинні показуватися з червоним трикутником унизу екрана, але аж ніяк не у вечірньому ефірі. Адже діалоги героїв цих «мультшедеврів» просто зашкалюють за межу допустимого, приправляючи все нічим не прихованою вульгарщиною.
Іншим важливим аспектом нинішньої мультиплікації є якість зображення. Найчастіше це низькопробна, непромальована і халтурна мазня, де герої постають перед нами у вигляді якихось застиглих і малорухомих, ніби вирізаних із картону макетів. Особисто я таке дивитися не можу, починає нудити й боліти голова.
Особливою гілкою всієї цієї абстрактної творчої стихії є стиль аніме. Цей жанр мультиплікації бере свій початок у далекій Японії, і, судячи з усього, краще б там і залишався. Гляньте для інтересу такі «шедеври мистецтва» аніме, як Наруто і Покемон – правда, адже мозок починає мимоволі плавитись. Але ж цю нісенітницю дивляться наші з вами діти.
Послухаємо, що скаже на це все психолог…
– Хотілося б розповісти про те, як проходить формування образів у дітей. Зовсім нещодавно в нашому суспільстві був дуже важливий неголослівний інститут з формування у малечі моделі оточуючого світу. Це інститут бабусь і дідусів. Якраз вони розповідали внукам казки, вносили у свідомість дитини модель оточуючого світу. Ох, як це було важливо! В казках присутні образи батьків, друзів, ворогів, різних стихій природи. Образи добра і зла. Казка примушує дитину до роздумів. Якраз із цими образами їй жити в подальшому дорослому житті.
У сучасній дійсності це важливе і відповідальне формування образу світу ми довіряємо телеекрану, з якого показують фільми, котрі ми самі здебільшого не дивилися. Їхніх авторів не знаємо. Що це за люди, здорові вони чи хворі, яка в них мета? З упевненістю можна сказати: автори й режисери багатьох
фільмів і мультфільмів – особи з явними психічними проблемами. Бо виховують злість, закладають дитині програму руйнування людини. Мені цікаво, доки наше суспільство дозволятиме психічно неврівноваженим особам калічити психіку малечі?
Спеціалісти-психологи продивились кілометри плівки з іноземними фільмами і мультфільмами. І ось до яких висновків вони дійшли: такі якості, як цнотливість, сором’язливість, безкорисливість, висміюються.
У сучасних мультфільмах, до слова, досить багато еротики.
На думку психолога, еротику в дитячих фільмах не можна ні в якому разі показувати, оскільки вона впливає на певні центри в підсвідомості, до чого ні морально, ні фізично дитина не готова.
Гумор – окрема тема мультиків, які поглинають наші діти. Можливо, коли антропоморфна собачка з дебільною усмішкою випускає кубометр газів зі свого кишечника було б і смішно, якщо б я був пацієнтом психлікарні. А виверження нутрощів шлунка привернуло б увагу гастроентеролога. Але що в цьому смішного скажіть мені? Може, я чогось не розумію?
Згадайте епізод із мультфільму „Шрек”, в якому головна героїня цинічно знищує пташку і потім з неї смажить яєчню. А тепер дайте відповідь: сміялися над цим епізодом ваші діти чи ні? Якщо так, то ви були свідками того, як проходять зміни в свідомості. Ось так чужі люди з телеекрана змінюють психіку ваших дітей.
Зауважте, скільки іноді цинізму виявляється у ваших дітях. Звідки він береться? Ні, не ви тому провиною, і не вчителі в школі, а вплив ззовні, те, що вбирає малюк, сидячи біля екрана.
А насправді є багато, дуже багато хороших мультиків, які не травмують психіку дитини, країна-виробник тут ролі не відіграє. Адже погодьтеся, те, що ллється на нас потоком зі скляного квадрата, впливає і на нас, дорослих. Про це ми поговоримо з вами в наступній статті. А поки що у ваших руках знаходиться «дистанційка», контролюйте процес!
Дітям подобається дивитися мультфільми, але нам, дорослим, не повинно бути байдуже, що вони переглядають, бо в гарній обгортці інколи може бути отруйний вміст. І якщо ми цьому не протидіємо, то це все одно, що залишати на кухні на найбільш видному місці отруту в гарній пляшечці. І при цьому ще підштовхнути свого малюка до столу. Ми самі вмикаємо телевізор і запрошуємо дитину подивитися.
„Що ж робити, – запитаєте ви, – коли дитину просто неможливо відгородити від телевізора?”.
По-перше, менше дивіться телевізор самі, тим більше в присутності дітей. По-друге, уважно відбирайте фільми для перегляду. І по-третє, дивіться передачі разом із дітьми і пояснюйте, привчайте їх думати й аналізувати.
Дмитро ЧЕПУР
«»
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Міліції, яка охороняє АП, ...
Наступна новина: В Закарпатській області у ...
Бахилы: назначение, преимущества, область применения
Що цікавого в iPhone 16?
Переваги охоронної компанії в Києві
Программа '12 шагов': поддержка и восстановление с клиникой "Stop-зависимость"