Ми зустрілися Ігорем Сєрим у музеї історії прикарпатського міліції. Він приїхав з Надвірної, де зараз проживає. Для Ігоря Павловича це місто є рідним. Після восьмого класу він пішов працювати майстром із пошиття взуття у побутовому комбінаті, паралельно здобув середню освіту у вечірній школі. Служив в армії, в навчальному центрі Південної групи військ.
Демобілізувався, працював вантажником на базі. За комсомольською путівкою (тоді таким чином у міліцію направляли на службу) став міліціонером патрульно-постової служби Надвірнянського райвідділу внутрішніх справ. Згодом його перевели в Івано-Франківський медичний витверезник. Потім знову була патрульно-постова служба, робота в ізоляторі тимчасового тримання Івано-Франківського МВ УМВС. У 2000 році змушений був піти на пенсію за станом здоров’я.
У січні 1986 року Ігоря Сєрого направили на курси в навчальний центр при УВС Київського міськвиконкому. Він добре пам’ятає події 26 квітня та наступні п’ять діб. 27 квітня в Києві мав бути великий футбол: грали непримиренні суперники всесоюзного чемпіонату – київське «Динамо» і московський «Спартак». Ігор, сам непоганий футболіст (свого часу грав за одну з кращих аматорських команд Прикарпаття – надвірнянський «Бескид»), не міг пропустити такого матчу. Напередодні взяв квиток на цей поєдинок, але поспостерігати за його ходом з трибуни Республіканського стадіону йому не судилося.
В суботу, 26 квітня, Ігор Сєрий мав звільнення в місто. Повертаючись у навчальний центр, зауважив велику кількість автобусів, які заїхали на його територію. Командири сказали всім слухачам вишикуватися на плацу. «Куди їдемо?» – запитували міліціонери. Офіцери їм відповіли, що в Чорнобиль. Про мету поїздки ніхто не повідомляв.
«Увечері ми були в Чорнобилі, – згадує Ігор Сєрий. – Нас поселили у приміщенні «Сільгоспхімії», а на службу возили в Прип’ять. Під час евакуації населення виносив на руках немічних людей, стареньких пенсіонерів. Люди не хотіли покидати помешкання. У Прип’ять пригнали сотні автобусів, які зняли з міських маршрутів у Києві.
Одного разу мені випало чергування в районі вокзалу. Тільки-но заступив на службу з двома солдатами внутрішніх військ, як над’їхав автобус. З нього вийшов капітан міліції: «Негайно сідайте в автобус», – звелів нам. «Та ми лише вийшли на службу», – спробував заперечити на правах старшого наряду. «А ти на дозиметр дивився? – запитав офіцер. – Ось, поглянь, рівень радіації зашкалює!»
Ігор Павлович згадує, що по під’їздах будинків ходили військові з молотками і величезними цвяхами, забивали дошками двері помешкань. Одного разу патруль зустрів чоловіка, який показав посвідчення працівника місцевого відділу Комітету державної безпеки. Сказав міліціонерам: хлопці, старайтеся поменше по вулиці ходити, виберіть місце, звідки можна продивлятися місцевість. Радіація – штука невидима й підступна. Погода ж була весняна: все потопало в квіту, гуділи бджоли.
Молоді міліціонери не усвідомлювали всієї небезпеки радіації. Власне, в перші дні їм не пояснювали, що потрібно робити, аби вберегтися. Засобів особистого захисту не видавали, щоб, вважалося, не сіяти серед місцевого населення паніку. «На третю добу об’явили по Центральному телебаченню, що в Чорнобилі стався вибух на атомній станції, ведуться роботи з ліквідації наслідків катастрофи, – продовжує ліквідатор. – Оце й уся інформація. Спочатку був безлад, ніхто не знав, що робити.
На моєму маршруті було кафе «Олімпія». То на третій день після аварії з нього повиносили продукти, цигарки, роздавали місцевим жителям, міліціонерам, військовим. Тепер кажу, я побачив, що таке комунізм. Люди хапали все, потрібно їм було чи ні. Питаю одного чоловіка: навіщо тобі повний піднос котлет? Ти, що, все з’їси? А нехай буде…
У навчальному центрі нас було сімнадцятеро з Івано-Франківської області, але не всі поїхали в Чорнобиль. Хтось залишився в наряді, хтось був у відпустці чи хворий. Микола Романчич з Коломийського міськвідділу міліції під час чергування затримав у під’їзді житлового будинку мародера, який виявився заматерілим злочинцем. Чотири роки перебував у всесоюзному розшуку. Дізнавшись, що Микола був без зброї, рецидивіст не зміг приховати своєї досади. Казав потім: якби знав, що міліціонер беззбройний, руками би задушив.
Першого травня нас привезли в Іванкове, де поміняли форму, в якій проходили п’ять діб. Солдат із дозиметром перевіряв радіаційний фон. Мене кілька разів завертали, бо вуса «фонили», але їх так і не зголив. У Києві пройшли медичну комісію. Після повернення в навчальний центр склали іспити й роз’їхалися по місцях служби. Вдома дали кілька діб відпустки.
У мене виникла проблема з форменим взуттям: мав нестандартний 38-й розмір, тож ніяк не могли підібрати туфлі. Приїхав у Надвірну в тому взутті, в якому був у Прип’яті. Черговий райвідділу міліції Бойко взяв дозиметр, наблизив до моїх туфель – «фонять»! Відразу доповів начальникові райвідділу. Михайло Антонович Христін, на жаль, уже покійний, каже: Ігоре, пиши рапорт на матеріальну допомогу. Виписав мені 50 карбованців, аби придбав собі туфлі. Але я не міг на себе знайти взуття потрібного фасону і кольору, на що замполіт Володимир Васильович Левик махнув рукою: носи, які хочеш – білі, червоні, тільки викинь ці радіаційні».
Проблеми зі здоров’ям у молодого «ліквідатора» почалися вже після Чорнобиля. Замучили хронічний бронхіт, гіпертонія. В 36 років змушений був вийти на пенсію, отримав ІІІ групу інвалідності. Ігор Павлович якийсь час ще працював у різних організаціях, але сили вже не ті. Дружина виїхала в Італію, до неї перебралася молодша донька. Старша живе в Івано-Франківську.
«Оце я в неї ночував – каже Ігор Павлович. – Не спалося, рано прокинувся, включив телевізор о шостій ранку. Так сталося, що показували Прип’ять. Побачив будинок культури «Енергетик» – клубок підступив до горла. Біля «Енергетика» пролягав маршрут мого патрулювання…»
СЗГ УМВС України
в Івано-Франківській області
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Закарпаття: на Хустщині ...
Наступна новина: На Тернопіллі жертвуючи ...
Маршрутизатори з підтримкою Wi-Fi 6: Чи варто оновлюватись для підвищення швидкості Інтернету вдома?
Замена экрана Xiaomi 12
Переваги агенства інтернет-маркетингу від Penguin-team
Почему стоит купить молд силиконовый в интернет магазине Zabaganka?
Отличный выбор для стильных образов: красивые квадратные ногти
Переваги ІСТЕЛ 3000 - провідного українського постачальника