602 працівника органів внутрішніх справ Львівщини витримали випробування на мужність і вірність Присязі у тих надекстремальних умовах. І серед них – начальник санітарно-епідемічної служби головний державний санітарний лікар ГУ МВС України у Львівській області Тимофій Миколайович Сало.
Ту весну 1986-го він не забуде ніколи. Звістка про страшну трагедію застала його у вихідний, порався на дачі. Закарбувався навіть телесюжет новин коли диктор повідомив, що на атомній електростанції Прип’ять сталася локальна катастрофа. Відтак телеглядачам показали фото з її зображенням і заспокоїли: «Як бачите, видимих руйнувань немає». Ось і вся інформація. Ну, просто звичайна аварія на звичайній атомній станції.
Хіба міг знати він, як, зрештою, й інші ліквідатори чорнобильської трагедії, що перебуватиме в радіаційному пеклі? Натомість приховування істинних масштабів біди багатьом коштувало життя і втраченого здоров’я. Ніхто не знав реальних обрисів небезпеки.
А вже незабаром прийшло розпорядження з Міністерства внутрішніх справ відрядити медиків в Чорнобиль для надання медичної допомоги.
«Чи знав я про реальну небезпеку? Як фахівець санітарної служби знав, яку небезпеку становить радіація, але не вагався ні на мить. Всі наші медики з честю прийняли виклик і допомагали ліквідаторам та населенню. Звичайно, ми дотримувалися правил, одягали захисні засоби, маски... Там була спеціальна служба, яка заводила на кожного працівника книжечку, такий реєстр, там вони писали скільки доз опромінення ми отримували щодня. Але тоді якось не про це думалося», - розмірено розповідає Тимофій Миколайович, а за його словами стоїть те пекло яке перейшли сотні і сотні ліквідаторів аварії на ЧАЕС.
20 діб, з 3 по 22 червня, відбув у 30-ти кілометровій зоні Тимофій Сало. Поселили міліціонерів-медиків у гуртожитку, на відстані 30-ти кілометрів від ЧАЕС.
«Щоранку підйом о 06.00 і виїзд на місце аварії де проводилося обстеження ліквідаторів. Вони без показного героїзму проявляли зразки самовідданості і ретельно виконували все, щоб відвернути біду від людства не шкодуючи свого здоров‘я. У більшості з них – були зовсім юні обличчя...”, - розповідає Тимофій Миколайович.
Про те, як працювали у смертоносній 30-кілометровій зоні лікарі і як швидко згасали вражені радіацією ліквідатори, Тимофій Миколайович неохоче згадує, каже, біль стискає серце і досі, хоча минуло майже три десятиліття з того часу.
«Було таке враження, мов ти на війні, лише пострілів не чути. А ворог підступний і невидимий», - зазначає.
Розповідає, що найскладнішим було переконати ліквідаторів, а це були, переважно, молоденькі солдати, що не можна нічого їсти зібраного в зоні.
«У наш час кожен школяр знає, що таке радіація та як вона може впливати на здоров’я людини. Але в ті дні люди ризикували, навіть не здогадуючись про це. Радіації ж не відчуваєш на смак, на дотик, навіть поглядом неможливо окинути. Спека стояла неймовірна! Тоді в районі станції було 30-градусів і великі спеціальні автомобілі поливали дороги водою, тому вони завжди були мокрими. На той час саме достигала полуниця. У селах вона була дуже велика й червона. Багато хто не стримувався їв», - оповідає Тимофій Миколайович.
Найбільше з чим стикалася бригада медиків, у складі якої працював і Тимофій Сало, були харчові отруєння серед працівників, які працювали в зоні лиха.
Відмічає, що „умови були, як то кажуть, військово-польові. Це й спричиняло ледь не масові отруєння, а ще буйство природи, яка щедро заманювала плодами, ягідками, грибами, які „фонили”.
Розповідає, що ліквідатори працювали і жили ніби в звичайних умовах – небезпека ж була невидимою. Радіологи, які робили заміри, казали, що рівень радіації високий. Люди ризикували здоров’ям. Від подиху грізної небезпеки постійно відчувалося першіння в горлі («списували» на спеку), мучила спрага. Мінеральної води видавали, щоправда, вдосталь, а ось усі колодязі в населених пунктах були обтягнуті плівкою.
Аналізуючи пережите, Тимофій Миколайович не шкодує, що був у Чорнобилі. Вважає, що виконав свій професійний і громадянський обов′язок.
На питання чи хотів би поїхати подивитися, що змінилося за 27 років у зоні ЧАЕС, відповідає заперечно.
„Ні, не хочу. Розруха і людський біль, досі перед очима і в пам’яті”, - каже ліквідатор.
Після повернення додому Тимофій Сало продовжує працювати в ОВС, вже 40 років незмінно очолює санітарно-епідемічну службу міліції, навчає молодь і передає їм свої знання та навички.
Користуючись нагодою, Тимофій Миколайович побажав всім «чорнобильцям» міцного здоров’я, щастя і добробуту.
ВЗГ ГУМВС України у Львівській області
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: В Івано-Франківській ...
Наступна новина: Суд покарав рівнянина за ...
Топ-5 Лайфхаков: Как Открыть Сейф
Кому Насправді Потрібна Реклама На Білбордах По Всій Україні
Женские часы: как выбрать идеальную модель для делового стиля и летних образов
Понятие и признаки инфантильности: как распознать психологическую незрелость
Самі дієві мазі з трав