Ліквідатор Олександр Паламарчук: "І досі перед очима могильники техніки та покинуті будинки"

«Про те, що відбувалось у Чорнобилі під час ліквідації аварії на атомній станції, не забуду ніколи. Не скажу, що життя поділилось на до і після, але ця подія все ж змінила моє ставлення до майбутнього» – спогадами про несення служби у забрудненій території ділиться пенсіонер органів внутрішніх справ Волині Олександр Паламарчук.

Олександр Володимирович народився у м. Володимир-Волинський. Після закінчення середньої школи у 1978 році був призваний на службу в армію. Після демобілізації відразу пішов служити у міліцію інспектором ДПС відділу внутрішніх справ виконкому Володимир-Волинської районної ради народних депутатів Волинської області.

– 5 лютого 1987 року, будучи на роботі, отримав вказівку керівництва їхати до Луцька. Про мету поїздки нічого конкретного не повідомили, лише сказали, що звідти вирушать у відрядження до Києва, – розповідає Олександр Паламарчук. – Як з’ясувалося згодом, ми їхали до 30- кілометрової зони відчуження, у Чорнобиль.

У Києві разом із волинянином було 20 працівників Державтоінспекції, всі – з різних куточків України. У складі окремого батальйону державтоінспекторів від Київського облвиконкому їх направили контролювати дорожній рух на дорогах Чорнобиля:

– У селі Термахівка Іванківського району ми жили та відпочивали. Годували нас дуже добре. Патрулювали вулиці щоразу в інших населених пунктах. Основним завданням було забезпечення безпеки дорожнього руху транспорту, який завозив різні матеріали та під час проїзду делегацій керівництва з Києва. А вони, до слова, приїздили щодня. І так три місяці поспіль. Я тоді навіть Пугачову бачив, яка у чорнобильському кінотеатрі виступала. Смілива жінка, не побоялась радіації й влаштувала для нас чудовий концерт.

Зараз, пригадуючи ті часи, пенсіонер ОВС, не приховуючи емоцій, ділиться враженнями від побаченого:

– До цього часу перед очима величезні могильники техніки, яку використовували під час ліквідації аварії, та, звичайно, покинуті поспіхом будинки людей, у яких ще не так давно гралися діти та вирувало життя.

Коли Олександр Володимирович виконував свій службовий обов’язок у зоні відчуження, вдома його чекала 5-річна донечка Алінка та дружина Тетяна.

– А у 1988 році народився наш син Сашко, який вирішив продовжити мою справу: нині він працює в управлінні ДАІ.

Справжнім подарунком до дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС стало для Олександра Володимировича народження онука. І це ще не все: 12 грудня він святкує свій день народження.

Тож бажаємо Олександрові Паламарчуку міцного здоров’я, родинного затишку і Божого благословення.

Аліна МАТУСЕВИЧ,

Володимир-Волинський МВ УМВС

України у Волинській області

Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ .

Попередня новина:

Наступна новина:

Ліквідатор Олександр Паламарчук: "І досі перед очима могильники техніки та покинуті будинки"

КОМЕНТАРІ

Сьогодні читають

Новини партнерів