«75, 80, а то й 90 відсотків гравців нашої команди повинні бути українцями»
– В’ячеславе Вікторовичу, в чому Говерла, на ваш погляд, потребує в першу чергу, щоб зберегти шестиочкову перевагу над Металургом і Таврією, а, може, і розвинути її? Адже, схоже, запорожці і Таврія взимку суттєво посилять склади.
– Щодо наших конкурентів, ви праві. У тому, що «Металург» і «Таврія» посиляться, я навіть не сумніваюся. Знову ж – треба реально дивитися на речі. У Запоріжжі я працював, і знаю, що в цьому місті дуже люблять футбол, там є хороша інфраструктура, чудовий стадіон, вболівальники, здорово працює академія, адже клуб практично кожен рік продає своїх вихованців в топ-клуби країни. Прихід досвідченого і кваліфікованого тренера, яким є Олег Таран, також дасть свій сплеск. Та й при Пучкові, на мій погляд, команда також грала цікаво. Що стосується «Таврії», то в її складі є дуже висококласні футболісти: Калініченко і Назаренко, воротар збірної Сербії Кахріман, туніський збірник Буссаіді та інші хлопці. Впевнений, що взимку обидва клуби серйозно посиляться, так як ніхто не хоче покидати Прем’єр-лігу. Нам дійсно буде непросто, тим більше що другу частину чемпіонату починаємо саме в Запоріжжі. Ми починали цей рік грою за шість очок проти Таврії, і починати будемо таким же важливим поєдинком. Що необхідно зробити в першу чергу? Необхідно зберегти провідних гравців, а це не завжди буває просто – деякі у нас знаходяться в оренді, а деякі мають інші пропозиції. Нам потрібно взяти гравців, які створили б конкуренцію або посилили б команду на певних позиціях. Нас чекає непроста робота, адже хтось з хлопців, які мало грає і їх це не влаштовує, захоче покинути команду, наприклад, пішовши в оренду, хтось може перейти в інший клуб, а хтось не влаштовує і нас по грі. Тому якщо ми знайдемо ряд сильних гравців, то деяких футболістів з нинішнього складу навесні ми не побачимо в Ужгороді.
– Коли ви приходили в Говерлу, відразу ж заявили, що вам подобається працювати з талановитою молоддю, і в клуб відразу ж прийшли Балашов, Люлька, Буяльський, Морозенко, Тащі, Бабир, Акулінін (хоч і їх долі в команді були дуже різні). Ви не побоюєтеся, що в спробі виховати молодь, та ще й орендовану, Говерла, зрештою, може поплатитися з точки зору результатів?
– З молоддю зазвичай не вирішуються серйозні справи. Тому кістяк команди складатимуть досвідчені і перевірені футболісти. А молоді футболісти повинні зростати поруч з ними. Можу сказати, що за останні дні ми переглянули близько сорока гравців з України. Хтось приїжджав, хто від’їжджав, але дивилися гравців групами. Мало того, після матчу з Таврією ми залишилися на тиждень продовжувати працювати, і, не афішуючи цього, зібрали провідних гравців першої ліги. Не всіх, звичайно, адже деякі на контрактах, і деякі клуби не дали нам таку можливість, по іншим же ми зібрали інформацію (комусь зараз навіть не знадобиться додатковий перегляд), і ряд з них отримали можливість поїхати з нами на перший тренувальний збір. Це як Х-фактор, в якому є попередній перегляд, а краще потрапляють у тренувальний табір.
– Всі ці гравці – українці?
– Так. Ми не дивилися іноземців, тому що я хотів би, щоб кістяк складали українські футболісти. 75, 80, а то й 90 відсотків гравців нашої команди, за моїм задумом, повинні бути українцями. А якщо будуть легіонери, то вони повинні бути такого рівня, як Кочіш, Нікулае – такі іноземці мені цікаві. Я прихильник того, щоб замість середніх за рівнем легіонерів грав середній за рівнем українець. Останніх можна ще підтягнути до більш високого рівня, а легіонер, вже прийшовши в Україну, повинен бути сильніше, інакше немає сенсу його брати. Дійсно, молоддю ми грати не будемо, але групу молодих футболістів все одно візьмемо. Мені цікаво з ними працювати, тому що у них горять очі, і вони ще хочуть чогось досягти.
«Виявилося, що Пуканич не може вважатися вихованцем місцевого футболу, і буде займати місце одного з 21-го футболіста в заявці «А».
– Останній матч першої частини чемпіонату проти Таврії було грандіозно важливим для двох клубів. Якщо у складі сімферопольців з перших хвилин на поле вийшли Аксьонов і Ярчук, а на заміну – Приходний, Павленко і Мельник, то в складі «Говерли» з усіх згаданих раніше молодих гравців з’явився тільки Буяльський, та й то – вийшов на заміну. Це і була данина досвіду?
– Загалом, так. Але невихід деяких гравців було збігом обставин. Люлька і Акулінін у нас давно хворіють, і вони не мали можливості грати. Балашов останнім часом втратив місце в складі. Справа в тому, що Буяльський, і Кочіш, і Лисенко, і Трухін виглядали переконливіше Віталія. Морозенко так само лікується. Я в паспорт звичайно не дивлюся, але все одно такі матчі зазвичай грають досвідчені хлопці. Вони не здригнуться навіть в таких матчах. А біля них легше і молодим. В цілому, я дуже радий, що нам вдалося взяти 6 очок у матчах проти Таврії. Це дуже важливо для нас.
– Якщо говорити про кадровий потенціал команди, скажіть: наскільки необхідним було для вас запрошення влітку 20 нових футболістів? З якихось причин ви пішли на такий крок, практично повністю оновивши команду, і чи виправдав він себе?
– Було кілька аспектів. Запрошення нового тренера завжди тягне за собою зміну деяких пріоритетів: це стосується і системи гри, і укладення контрактів, і закінчення оренди. Була певна стратегія і конкретних агентів, які робили все, щоб їх клієнтів не було в нашій команді. Тобто, було багато моментів, але вони є у всіх клубах, просто не всі тренери про це говорять. Були й інші складнощі, адже хтось з гравців йшов з команди не дуже красиво, а хтось досі ображений на Говерлу. Але для мене важливим було взяти гравців, які не будуть вважати Говерлу тимчасової командою. Я хотів бачити гравців, які хочуть себе проявити. Тому що стосується Люльки, Буяльського, Морозенко, у мене не було ніяких проблем з ними. Я хотів взяти і Макаренко, вів розмову з ним, але можливість участі в єврокубках це, безумовно, вище, і я розумію його. Я радий, що хлопець дуже добре себе проявляє. Хотів я взяти і Болбата з донецького Шахтаря, але він перейшов в «Металург». І я теж розумію його, адже в Донецьку він може бути ближче до Шахтаря. Ми хотіли взяти і деяких гравців з дубля Дніпра, але вони віддали перевагу дублю, не захотів переїжджати в Ужгород. Взяли також Балашова з Чорноморця, Тащі з московського Динамо. Почали шукати всіх місцевих вихованців. Ми розраховували, що Міша Кополовець стане одним з лідерів команди, але не все так просто. Напевно, потрібно більше часу. Він повернувся в команду вже не в тому статусі. Він не був гравцем стартового складу Карпат протягом останніх років. Трухін був лідером команди за системою гол + пас у минулому чемпіонаті, і був улюбленцем публіки, він пристойно почав чемпіонат, і не було сенсу щось міняти, адже від добра добро не шукають. Тому вся справа у конкуренції. Тим більше, потім додався і Буяльський, Кочіш. Конкуренція зросла, тому і Кополовець, і Балашов – гравці хорошого рівня, але все залежить від конкуренції.
– Як так вийшло, що ще кілька новачків залишилися практично без ігрової практики? Маю на увазі Тащі, Цуррі, Пуканича. Двоє останніх відразу ж після приходу виходили в стартовому складі, а потім виявилося, що обидва тренуються з дублем через погану фізичну форму.
– Боря Тащі – дуже здібний футболіст. Але йому важко потрапити в цю обойму, яка має досвід. Прийшов Кочіш – гравець збірної Румунії, з яким всім дуже складно конкурувати. Балафас та Райчевіч – теж більш досвідчені футболісти, так що Тащі важко було потрапити в цю систему гри. Він чудово грав за дубль, тренуючись з першим складом. Але ситуація з них така: він переріс дубль, але не доріс до рівня першої команди. Потрібен час і терпіння. Будемо сідати, розмовляти, як нам рухатися далі.
– Пуканич…
– Що стосується Пуканича, то ніхто не говорив, що він в поганій фізичній формі. Справа в тому, що ми шукали місцевих футболістів. І всі думали, що Пуканич – вихованець Говерли. Коли ми домовилися з Іллічівцем, футболістом, і все вже вирішили, заявивши його на сезон, виявилося, що Адріан народився тут, але юридично не може вважатися вихованцем місцевого футболу, і буде займати місце одного з 21 футболіста в заявці «А». А нам це не потрібно. Нам потрібно було заявляти гравців іншого рівня: як Кочіш, Нікулае, інших. У числі чотирьох місцевих вихованців були заявлені Надь, Кополовець, Микуляк. І ми думали, що стане четвертим Пуканич. Але раз склалася така ситуація, ми хлопцеві чесно сказали: “Вибач, але ми хотіли взяти місцевого футболіста. А як не місцевий, ти нам не підходиш”. Тим більше, за відсутності нападника ми змушені були перевести в напад Ле Таллек, який два роки грав опорного півзахисника. Коли ж прийшли Нікулае і Савич, ми вже змогли перевести француза на його звичайну позицію в опорну зону (і два останніх матчі першої частини він провів саме на цій позиції, і я залишився задоволений його грою), і конкуренція там тільки зросла.
– Залишилося резюмувати ситуацію з Цуррі.
– Це хороший кваліфікований футболіст. Але я в черговий раз переконуюся в тому, що якщо футболіст пограв за кордоном, і заробив там грошей, зв’язуватися з ним не варто. Максимально викладатися, і максимального завзяття на тренуваннях і в іграх у нього не буде – такий гравець починає діяти не за рахунок швидкості, а тільки за рахунок, як йому здається, класу. А цього вже мало. Напружуватися такі гравці вже не хочуть. Та й коли він займався відкриттям візи, він не дуже-то поспішав приєднатися до нас, а ми налаштовувалися на те, що він буде готовий, ми розраховували, що він буде грати. А коли Цуррі приїхав, він готовий не був. І завзяття стати одним з лідерів команди у нього не було. Тому ми чесно поговорили і я йому сказав: «Вибач, але я не бачу, щоб ти хотів привести себе в хороші кондиції, і не бачу, що ти приїхав для того, щоб максимально допомогти команді. Закарпаття не те місце, де можна приїжджати відпочивати. Цим потрібно займатися в санаторіях». І тому я перевів його в дубль. Він говорив, мовляв, дайте мені ще місяць, я наберу форму. Але я йому сказав, що через місяць мене вже можуть зняти, і чекати стільки я не можу.
«Якщо, дай Бог, команда залишиться в Прем’єр-лізі за підсумками нинішнього сезону, я буду вважати, що всі ми виконали велику, успішну роботу».
– У минулому сезоні у Говерли було два воротаря, яких було прийнято вважати рівноцінними, і яких, начебто, вистачало і якісно, і кількісно. Але ви запросили ще й Чурилова, який несподівано зіграв кілька матчів.
– Так, з приходом Чурилова у нас з’явилося три воротаря дуже хорошого рівня. Я був прихильником того, щоб було саме три воротаря. І, якщо ви пам’ятаєте, в першій же грі проти Шахтаря, буквально на п’ятій хвилині, травмувався Бабенко, і Саші Чурілову довелося з листа зіграти відразу в Прем’єр-лізі, та ще й проти чемпіона. І він дуже добре зіграв. І не забувайте, що в цей час у нас ще й Надь був травмований. Стикаючись з подібним, я вважаю, що в команді має бути три голкіпера.
– Які головні проблеми зі складом команди?
– У нас проблеми з обороною, і ми їх не вирішили. Наприклад, випав Люлька, і у нас більше не було правого захисника. Довелося центрального захисника Ороса переводити на фланг. У нас не вистачало швидкості в центрі оборони. Я хлопцям говорив про те, що у нас немає швидкого, реактивного центрбека. І ми зараз займаємося в першу чергу пошуком гравців в оборону. Поки ми не знайдемо захисників таким чином, щоб на кожну позицію у нас було по два гравця, ми не перейдемо до інших позиціях. Це нас цікавить в першу чергу.
– Не секрет, що завдання Говерли на сезон – залишитися у Прем’єр-лізі. Наскільки ви зараз спокійні і впевнені в тому, що робота, проведена в першій частині чемпіонату, дозволить виконати це завдання?
– Відверто кажучи, виконати це завдання і залишити Говерлу в Прем’єр-лізі буде дуже складно. Є багато очевидних проблем. Сам по собі Ужгород – зовсім невелике місто, і увага футболу в цьому краї приділяє тільки родина Шуфричів, а хотілося, щоб і інші люди вкладали свої кошти у розвиток футболу. На даний момент, у Говерли і взагалі в місті є проблеми з інфраструктурою, великі проблеми в дитячо-юнацькому футболі, я не бачу молодих, талановитих гравців, не побудована піраміда. Тут потрібно створювати серйозну інфраструктуру, навчально-тренувальну базу з комплексом полів, на якій займалися б і перша команда, і дубль. Потрібно створити академію і навчити працювати дитячих тренерів, відправивши їх на стажування в Голландію, Італію, Іспанію, Францію, Німеччину, Англію. Потрібно вкладати гроші і дивитися в перспективу. Збереження прописки в Прем’єр-лізі є нашою прерогативою ще й для того, щоб зберегти молодіжну команду, яка може існувати тільки за умов участі у вищому дивізіоні. Нам потрібна і команда U-19, для того, щоб розвивалися молоді закарпатські хлопці. потрібно всім разом працювати над створенням команди Прем’єр-ліги.
– Судячи з ваших слів, це – завдання не з легких.
– Це дуже складно зробити. По суті, потрібно створити нову команду, клуб. Наприклад, я розумію гравців, які сприймають зараз Говерлу як тимчасовий притулок, а не перспективу на майбутнє. І це – на мій превеликий жаль, тому що хотілося б, щоб гравці пов’язували себе з клубом довгостроковими контрактами. Вже є футболісти, які підписують з нами контракти на два-три роки, але їх мало. Хотілося б більшої стабільності, але цього важко досягти за той короткий проміжок часу, який я працюю в Говерлі. Є свої нюанси розвитку футболу в Закарпатті. Тому я реально дивлюся на речі. Якщо, дай Бог, команда залишиться в Прем’єр-лізі за підсумками нинішнього сезону, я буду вважати, що всі ми виконали велику, успішну роботу.
Анатолий Волков, Football.ua
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Олег Тягнибок: «Тиск людей ...
Наступна новина: Сергій Арбузов: Ми ...
Преимущества восстановления после COVID-19 в санатории «Золотой берег»
Як обрати ідеальний крем під очі?
Облачный майнинг стал проще: инновационный способ MAR Mining увеличить криптовалютное богатство
Почему стоит взять кредит без поручителей?
Зачем нужно знать прогноз погоды заранее?
Визначні місця Львова: ТОП-5