Серед найбільших проблем у цій сфері на є порушення прав найманих працівників при укладанні трудового договору, низький рівень оплати праці найманих працівників, порушення строків виплати заробітної плати, безпідставне застосування неповної зайнятості, роботи в умовах неповного робочого дня (тижня), надання довготривалих відпусток без збереження заробітної плати, практика незаконних звільнень працівників. Існує проблема зрівняння офіційних заробітних плат між працівниками різної кваліфікації, встановлення усім працівникам від найпростіших професій до керівника посадових окладів (тарифних ставок) на рівні мінімальної заробітної плати. З великою кількістю працівників роботодавці взагалі не укладають трудові угоди з метою мінімізації витрат та отримання максимального прибутку.
Окремі роботодавці свідомо ігнорують закони та практикують виплату найманим працівникам заробітної плати «у конвертах». Досить часто працівники, погоджуючись на це, не замислюються про наслідки. Адже особа, яка отримує неофіційну заробітну плату, позбавлена або обмежена у соціальній захищеності в разі тимчасової непрацездатності, оскільки у цьому випадку листи непрацездатності не оплачуються або оплачуються не в повному обсязі. Також у такій ситуації не проводяться страхові виплати в разі настання нещасного випадку на виробництві, працівник позбавлений права отримувати в повному обсязі допомогу по безробіттю у разі скорочення. Від несплати податків, внесків із тіньових доходів втрачають надходження бюджети усіх рівнів, фонди соціального страхування, а працівники залишаються без відповідного соціального захисту та належного в майбутньому пенсійного забезпечення. Саме тому працівникам необхідно бути обізнаними щодо власних прав, вимагати офіційного оформлення трудових відносин, тому що тільки таким чином можна отримати гідне соціальне забезпечення.
Порушення роботодавцями трудового законодавства призводять до посилення напруженості у соціально-трудових відносинах. На лише справді соціально відповідальні роботодавці свідомо ставляться до питання легального оформлення працівників, належного оформлення трудових відносини з ними.
Якраз із метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників, власників та уповноважених ними органів на підприємствах усіх форм власності укладається колективний договір. Норми, закріплені в колективному договорі - це юридична форма вираження встановлених умов праці, вони є обов’язковими до виконання для обох сторін, які уклали цей договір. В колективному договорі необхідно не лише конкретизувати загальні положення законодавства стосовно особливостей конкретного підприємства, а також передбачити питання, що не врегульовані на законодавчому рівні й ті, щодо яких визначено колдоговірний порядок встановлення. Це, зокрема, питання оплати праці, охорони праці, додаткові пільги і гарантії: додаткові оплачувані відпустки, доплати за стаж роботи на конкретному підприємстві, оплата харчування працівників на виробництві, компенсація транспортних витрат, інші додаткові пільги і компенсації.
Порядок укладення колективного договору базується на дотриманні вимог законодавства з цього питання. Вони встановлені Законом України «Про колективні договори і угоди». Правову основу колективного договору визначає також глава ІІ Кодексу законів про працю України, яка називається «Колективний договір». Ці законодавчі документи встановлюють вимоги щодо розроблення, укладення і виконання умов колективного договору. Основною є вимога дотримання законодавчих норм і недопущення прийняття таких умов договору, які погіршували б становище працівника порівняно з діючим законодавством. Відповідно до ст. 16 КЗпП умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.
Колективний договір - це строкова угода, строк дії якої визначається сторонами. Після закінчення строку його дії він продовжує діяти до моменту укладення нового колективного договору чи перегляду умов діючого, якщо інше не передбачено договором.
Укладення колективного договору повинно здійснюватись із дотриманням принципу рівності сторін і їх добровільності щодо прийняття зобов’язань, свободи у визначенні кола питань, які будуть становити зміст колективного договору, реальності зобов’язань, забезпечення свободи контролю виконання умов колективного договору і встановлення відповідальності за їх невиконання.
Ефективність і дієвість колективного договору залежить від організації контролю за ходом його виконання і передбаченої відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань. Закон зобов’язує сторони, які уклали колективний договір, щорічно, в строки, обумовлені в ньому, звітувати перед трудовим колективом про виконання колективного договору. Для цього вони створюють комісії з метою проведення перевірок за всіма пунктами колективного договору. Результати відображаються в акті перевірки - офіційному документі, з яким комісія звітує перед сторонами, що уклали колективний договір. За результатами перевірки розробляються заходи з метою усунення виявлених порушень. Одночасно акт є підставою для притягнення до відповідальності винних осіб.
Управління економіки міської ради
Про це повідомили у Луцькій міській раді
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Петриківські майстри ...
Наступна новина: В Луцьку сплата єдиного ...
Преимущества восстановления после COVID-19 в санатории «Золотой берег»
Як обрати ідеальний крем під очі?
Облачный майнинг стал проще: инновационный способ MAR Mining увеличить криптовалютное богатство
Почему стоит взять кредит без поручителей?
Зачем нужно знать прогноз погоды заранее?
Визначні місця Львова: ТОП-5