Аня до березня навчалася у Мізоцькій школі-інтернаті. На вихідні часто рідні забирали дитину додому. Мама згадує, що дівчина цікавилася географією, полюбляла читати українську та зарубіжну літературу, захоплювалася в’язанням та плетінням з бісеру. Загалом була як усі діти, проте чомусь втікала з дому. Неодноразово працівники міліції знаходили підлітка та повертали родичам.
Світлана Андріївна доглядає стареньку маму та й сама після зникнення донечки прихворіла. Проте воліє про це не говорити. Жінка з нетерпінням чекає того дня, коли Аня переступить поріг домівки і обійме її.
— Донечко, вернись, мені так тебе не вистачає. Анюточко, вернись, дитя, додому. Ми тебе дуже любимо, — плачучи, звертається до дівчини мама.
Сподіваємося, що безмежна материнська любов та туга розтоплять серце Ані і незабаром вона повернеться додому.
СЗГ УМВС України
в Рівненській області
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: В Житомирській області ...
Наступна новина: Росія виступила на захист ...
The Courage to Pause: Why Slowing Down Is the New ...
Особенности эксплуатации китайских электромобилей с GB/T в Украине
Какие признаки говорят, что технику для работы с наличными пора обслуживать
The Surprising Comfort of Loving Your Stuff
Школьные туры на весенние каникулы — какими они должны быть, чтобы заинтересовать ребенка