Про це у Фейсбук пише літератор та видавець Антон Санченко.
На його думку, опозиція звично хотіла відбутися 10-тисячним мітингом і розійтися до 2015 року, але трохи «сама обдєлалась».
«Мітинг, який мав сенс лише до 29 листопада і вже сам розходився (розпустити майдан завжди складніше, ніж скликати), через чиюсь крепкохазяйницьку нетерплячку з йолкою, стоїть вже півтора місяці, забарикадувався і збирається святкувати Новий рік на майдані.
Вже ніхто не пояснить навіщо, але всі знають – чому. Бо задовбало. Всіх, від олігарха до виховательки в дитсадку. Що з цього буде? Що зміниться, навіть якщо Микула Янович підпише всі папірці для приєднання до історичної своєї любої Калуги? Та нічого. Бо зрушення – тектонічні», – переконаний А. Санченко.
Він розповів, як в училищі йому довелося проходити практику на Балтиці.
«Я добре пам’ятаю це відчуття зневаги, особливо від старших людей, коли в черзі в магазині виявлялося, що ми не знаємо латиської, тобто окупанти. Це ж вже сорок років пройшло з моменту окупації, більшість мешканців того вже не пам’ятала, а відчуття власної переваги над окупантом передалося з покоління в покоління.
І що? Уся Прибалтика, як один, скористалася з першої ж нагоди і вискочила за периметр з колючого дроту по кордонах, варто було імперії трохи розслабитися, тому що навіть на першому всесоюзному з’їзді справді обраних народом депутатів серед них не було жодних розбіжностей, вони вимагали оприлюдними пакт Молотова-Ріббентропа всіма трьома республіканнськими делегаціями. Це якщо не рахувати того, що вони і в СРСР примудрялися жити ну майже як за кордоном. Недарма весь «прогнилий захід» навіть кіношники з Узбекфільму приїздили знімати до Вільнюса і Талліна. І навіть професор Плейшнер споглядав на вазони в Ризі, а не в Цюриху», – зазначив А.Санченко.
«Ось залишиться це відчуття вищості й інакшості над нездарною владою (а російські комуністи теж були нездарами, які за 70 років не змогли вирішити продовольчу проблему, хоча на фоні сучасників можуть виглядати навіть крєпкімі хозяйствєннікамі), можна, в принципі й розходитися з готовністю зібратися за першого ж дня, коли знову вдарить набат. Але оце почуття нікчемності навіть сильнішого за тебе ворога треба не втратити. Це ж треба так розбестити хабарями усю владну вертикаль, щоб єдиною опорою режиму, для якої справа не в грошах, залишились відверті кримінальники. В них ще понятія є, а не тільки інстинкт хапання», – підсумував А.Санченко.
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: В Чернівецькій області ...
Наступна новина: У США Книгою року став ...
Что такое лицензия на образование и зачем она нужна?
Сучасні каміни для дому дають тепло, затишок та стильний інтер'єр
Зимняя теплица: несколько советов по выбору теплицы и выращиванию
Таємниця жіночої любові до моди: одяг, взуття та аксесуари